И комент.
Olga Malysheva
32 хв. ·
(подумала собі поміж іншим)
останні дні в оцих ваших мордокнигах стоїть вий, стогін і скрєжет зубовний про те, що демократія - то є влада більшості, і не справа меншин нав'язувати їм будь-що і взагалі відсвічувати.
А я, у своїх справах колупаючись в старанно наскирдованих демографічних і соціологічних даних за останні роки, тієї більшості не бачу впритул. Навіть гетеросексуальнісь видається домінуючою лише на перший погляд - бо з асексуалами, дітьми, ченцями, імпотентами, бедеесемниками і рештою "збоченців" оті самі традиційні сім'яни окукляться в значиму, але - меншість. Те саме - за ідеологіями, прихильністю до певних алкогольних напоїв, індустріальних ландшафтів, котиків/собачок, і так далі, і тому подібне.
Тобто, з сумом констатую, що в очах демографа ми є суспільством меншин, гірше того - меншин дискримінованих (що, наприклад, підтверджує останнє дослідження Майдан Моніторингу, бажаючі можуть ознайомитися).
"Отака фігня, малята" (с).
ps: втім ні, брешу.
Якщо ми візьмемо жіночу частину популяції, в нас знайдеться цілком легітимна абсолютна більшість.
Абсолютна більшість українських жінок схильна до целюліту - ну, просто така вже в нас генетична база.
І тоді я вже тупо не розумію, чому з отим самим целюлітом іде війна не на життя, а на смерть, замість того, щоб дружненько проголосувати, що целюліт - це красиво, а Рубенс - наше фсьо.
Julia Kazdobina Влада більшості - то демократичний централізм, тобто демократія, як її розуміли в Радянському Союзі. А справжня демократія це про права меншин та права людини. Коли рішення приймаються більшістю після обговорення, зняття протиріч та нерозуміння, узгодження якомога більшого кола інтересів, але при тому є межа, за яку більшості заходити не можна. І називається вона права людини. Якось так.