Автор Тема: Історії з аматорського життя  (Прочитано 62084 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #12 : Апрель 23, 2015, 14:18:09 »
Історія №10
Собака

Як я вже казала, є на стайні собака дворецької породи, зростом до коліна, вагою приблизно два десятки кг. Не біга - низько літає, лиш вуха стеляться.

Собака не дурна, але до наук не привчена. "Раз випала їй доля супроводжувати коней на прогулянках, то, мабуть треба її спочатку піднатаскати, аби ноги не простягла", - вирішила я, сіла на велосипед, та й гайнула з нею по селу. Спочатку недалечко, потім все далі та швидше - за якийсь час псяка добре тримала ритм, та не захекувалась. Зненацька я пізнала всі радощі суспільного катання: тепер дворові собаки гавкають не на мене, а на неї, я тим часом спокійно проїжджаю повз.

Заразом вивчали команду "тікай": це коли тварина забіга наперед мене, та зненацька стає як укопана, щось цікаве привиділось. Гиркнеш на неї - а вона від ляку тільки зіщулиться та до землі притиснеться. А я відвернути не встигаю. Отак кілька разів їй лапи переїхала - і команда вивчилась. Тепер, замість щулитись, собака рве з місця з пробуксовкою. Краще велосипедним колесом вчити, аніж копитом, я так вважаю.

Вивчили й повідок. Як вона мене за нього двічі з велосипеда стягла (ой, цікаві в нас кущі, кожен треба обнюхати!), то я навчилась лаятись, а вона - слухатись. Потім відвернути собаку від кішки не було проблем: потрібна інтонація одразу переключає мізки на хазяїна.

Загалом до приїзду коней все було готове, тож перший виїзд в люди вдався на славу: собака бігла поруч (зліва, справа, попереду, позаду, близько або з-за кущів, під ногами), далеко (надовго) не тікала, під копита не потрапляла. З того часу разом і їздимо. Зрідка з поважних причин я її залишаю у дворі - і тоді лемент стоїть на все село. Не гавкає, не скавчить, а оре, наче людина.

Пристойних фоток нема, бо при вигляді фотоапарату звір тікає в будку.



Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #13 : Апрель 24, 2015, 20:39:14 »
Історія №11
Малеча

Як кому цікаво, що сталося з Арфиним малим, то розкажу, що наразі йому рік, та хазяйка скаржиться, що вистрибує з усіх парканів, а де не може вистрибнути, вилазить з-під низу. Руденьке, волохате, саме линька в розпалі. Треба його провідати.

Участі в його житті я приймала стільки, що допомагала дивитись, як його грузять у батман. А перед цим заглядала, як на нього недовуздок вперше в житті чіпляють. Се ми їх із Арфою з табуна забирали. Мамку вдало запхали першою, а малеча висковзнула та пішла до табуна. Тож наш транспорт із кобилою, аби гукала на дитину, рушив по пасовиську слідком. Добре, що недалеко відбіг, до першої огорожі.

А ще я дуже пильно дивилась, як його із батману виводять четверо людей, щоб не зірвався та не гайнув по селу.

І, звісно, придивлялась, як він із нами стояв, та хазяйка вчила його лапи давать, поруч ходить та на полі бігать. Тож самі бачите, без мене б не обійшлося.

Тут його перша доба:


Тут десь із півроку, разом із мамкою:


Свіжих фото немає.

 --
Лишаю щоденник відкритим на тиждень.

Оффлайн Bombeya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 2668
  • Запомни: нет выхода только из гроба
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #14 : Апрель 25, 2015, 05:34:31 »
Красивая масть у кобылы  :yes:

Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #15 : Апрель 28, 2015, 07:57:19 »
Побрехеньки про минуле в мене скінчилися, може, щось ізгадаю цікавого, то напишу. Натомість буду вести щоденник про сьогодення.

Історія №12

Є в нас річка Оріль, по мапі навпростець на літаку 4.5 км, а круга то всі десять. Їздили сьогодні перевіряти нову дорогу, аби скоротити відстань до річки вдвічі: трохи повз село, трошки вузенькою стежечкою, і далі на широкий лісовий шлях. Ота стежка добре що не виявилась глухим кутом, та не перегороджена деревиною, бо всяке може буть. Але нерви попомотала: вузько, гілки низько - по коням дістають, під ногами гілки, дивись не перечепися.

Галактика чесно витримала, коли їй на морду приземлилось деревце. Поки вони з вершницею шукали обхідний шлях, Гуца піді мною розвернулась подивитись, де ті відсталі, а потім також сама вернулась на путь. От же ж стайна тварюка, чого, питається, тобі задираться до товаришки, як без неї й хвилини спокійно не проживеш! Це я обурююсь за оті давнішні козли в бік Галактики. До речі, хто пам'ятає Гуцулку старою байдужою конячкою, подивіться тепер на неї, як вона лишається сама у стайні, а Гадю забирають на польові роботи. Реве, наче віслюк, стає на цапа та намотує кола.

Ох і добре зараз в лісі! Все зеленіє, а пахощі які! Ух! Зі мною мамка поїхала, то сказала, що їй вдома робити нема чого, а тут так хороше, що вона залишається до вечора.

Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #16 : Май 04, 2015, 18:42:30 »
Історія №13
Як я Гуцку ледь не перелякалась

Сьогодні після добренького такого дощу ходили з Гуцою до лісу. Це я мала на увазі ходити, себто кроком, а їй, бідній, хотілось розім'ятись. Але земля козвка, є ризик навернутись, тож стишувала її всю дорогу. Я сиділа на переду, нервово хапалась за повід та видивлялась підкрадні калюжі, на яких файно можна розтягтись. Якоїсь миті в мене з'явилось бажання злізти та далі вести її в поводу. Але вершник я чи не вершник? Чи не стара шкапа піді мною, чи я не зможу їй раду дасти? Буду ж потім жалкувати, як зараз здамся. І десь мене попустило, я всілася якомога зручніше, перестала видивлятись бліх у кінських вухах, та дозволила кобилі самій вибирати, куда ставити копито, й лиш координувала загальний напрямок. І так добре стало, можна й головою покрутити, й підбрики не страшні, і сонечко чудесне, і собака весело грається. Головне - не дивитись прямо на вуха, а дивитись поверх.

На полі вчимо (або згадуємо те, що кобила й так знала) "боковые движения, уступки шенкелю, плечом вперёд" - не можу все це перекласти, най буде так. Тож в лісі попід деревами на вузькій стежині Гуца мені видала і раком, і боком, і боком на рисі, і потім прокатала плече всередину аж поки я не знудилась (все чекала, коли їй набридне дуріти, та вона вирівняється). А ще ми потроху на галопі пересідаємо на зад, і сьогодні в кобили була гарна нагода продемонструвати це: посеред зарослих чагарників, де через купу ям можна лише перевалюватись на кроку, вона пострибала вперед, наче заєць. Була б на переду - спіткнулась би неминуче.
(До речі, про вправи на полі: після того, як ми Галактику навчили осаджувати, одна дівчина жалілась, що не може її більш спинити - та йшла або вперед, або задки, але не стояла на місці).

Тож скінчилась наша подорож так, як і почалась - з підтанцьовкою, але все залежить від мого відношення: якщо на початку лише думала, коли це скінчиться, то наприкінці стала пихата, як мавпа.

Фото не за темою, просто хочу похвалитись, яка в мене донька:

Оффлайн lara

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1663
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #17 : Май 05, 2015, 06:17:40 »
...яка в мене донька:

Гарнюня! :yes:

Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #18 : Май 07, 2015, 08:02:08 »
Сьогодні ліс був повний комарів та дуже кусючих мух, я пошкодувала, що була без хлиста, бо ним дуже зручно зганяти з кобили всяку кусючу сволоту. Рукою не дотягтись.
Підсохло, тож можна було хоч риссю втекти від машкари.

А ще собака - це не лише пафосно, але й корисно. Наприклад, зачистити стежку від приблудного пса, аби коні не злякались. А ще - показати цим коням, що попереду немає страховиськ.

Оффлайн ok!

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 4664
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #19 : Май 07, 2015, 08:16:54 »
нарешті можна відмітитись в темі,а то вже кілька історій, виявляється, пропустила. Пишете цікаво.

Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #20 : Май 07, 2015, 11:13:57 »
Дякую. Намагаюсь розбавляти сірі будні читачів h:D

Оффлайн Nadiya

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 1250
  • nadiya_dp@mail.ru
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #21 : Май 10, 2015, 16:11:09 »
Хочу показати траву, на якій випасаємось після роботи:


Насправді це не пашня, а лише наш зарослий садочок. Косити лінь, косимо конями. Аби ще вони виїдали рівномірно - добре було б. А то пучок там, пучок тут.

Галактика сьогодні в охоті, а в такий час вона стає добра-добра, лагідна, тулиться та обіймається. А от мухи чи були в охоті чи ні, не знаю, але тулились так само щільно, аж занадто. Бачила навіть овода, цур йому пек.

А ще мені показали, як з собаки знімати кліща, аби не лишити голови під шкірою. Це при тому, що я її щомісяця обробляю, кліщам це до сраки, як виявилось. Хоча хтозна, може, без обробки їх було б не один а один десяток, та й ще один.

А осьде Гадя припхала мого чоловіка в глухий кут. Це поки я повзала з фотоапаратом, віддала йому право на випас кобили, і за якийсь час він запищав, що його затисли.

Оффлайн ok!

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 4664
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #22 : Май 10, 2015, 16:14:03 »
я ще ніколи стільки кліщів не бачила, як цього року

Оффлайн Texs

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 3158
  • Без любви к ним ,жизнь будет не полной.
    • Просмотр профиля
Історії з аматорського життя
« Ответ #23 : Май 10, 2015, 16:34:27 »
Привіт. Кобилки дуже класні. Мені гніда дуже сподобалась.Галактика. Ім"я напевне їй пасує. А звідки ви? я нібито і читала уважно а не побачила.