Форум Украинского Конного Портала

Архивы => Архив Дневники => Тема начата: Nadiya от Апрель 08, 2015, 11:23:05

Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 08, 2015, 11:23:05
Почну з себе: маю дві кобили, старшу Гуцу та молодшу Гадю, на одній почуваюсь як козак, на іншій - теж як козак, але у ворожому стані. Аби ви краще зрозуміли мій рівень, ось вам невеличка історія:

Історія №1
Вперлася я на Гадю, інша дівчина на Гуцу, крокуємо полем помаленьку. Тому що Гадя йде риссю лише за Гуцою, а тую в рись не підіймають, бо лячно не зупинити. І мені лячно, бо як Гаді схочеться чогось полохнутись, то буду я сторч махати. Дотеліпкались майже годину, коли таки змінились конями, й поїхали. Гей-гоп, рись наліво, гей-гоп, рись направо, галоп та ще й покрутитись. Одночасно друга дівчина з Гаді робить що схоче, та її возить і не дуркує.
Ото такі ми вмілі.

А тепер коні:
Гадя, 2006 року, вміє стрибати (до КМС дострибувала, щоправда, не піді мною), крутитись, вертітись та філігранно вистрибувати з-під вершника вбік. Якби не ляклива як заєць, то ціни б їй не скласти.
(http://s017.radikal.ru/i400/1601/b6/790c9f30d438.jpg)

Гуца, 21 рік, паркова пенсіонерка, спокійна як дерево, рись наче на заборі сидиш та кожну штакетину рахуєш. Єдина примха, що по лісі як галопом схочеш, то швидко розхочеш, бо гальма губляться. Її я люблю, роблю верхи що схочу.
(http://s019.radikal.ru/i614/1601/f5/5638ac8d4f87.jpg)

Є ще три дівчини, що так люблять цих кобил, що згодні мотатись до мене через усе місто, аби коняк чухати, яблуками годувати та водою напувати (брешу, автопоїлки є) верхи ганяти. Сплачують за овес та сіно, аби я голодом тварин не морила, а я милостиво докладаю до того ще конюха зарплатню, та й лікаря, бо зрідка, але треба й зуби пиляти, і кров брати, та ще й прививки робити. Дякувати бозі, що не хворіють.

Обіцяю викладати по історії на день. Тему не відкриваю доки свята не пройдуть, бо один із моїх бзиків - нелюбов до поздравлянь та яскравих листівок.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Garmata от Апрель 08, 2015, 12:24:39
Тему не відкриваю доки свята не пройдуть, бо один із моїх бзиків - нелюбов до поздравлянь та яскравих листівок.

(рыдает от счастья) я вас за это буду любить больше всех!
(пардон за модераторский произвол, не удержалась среди обилия открыточек)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 09, 2015, 08:42:21
Історія №2
Як я отримала медальку

За часів свого прокатського життя та недовге володіння кобилою мене трохи навчили стрибати. Метр перелізти – більшого з мене чекати було годі. Але е кінь, що сам стрибає, є вершник, що може не впасти до кінця маршруту, є старти на базі – коли є всі складові, то вони самі виливаються у результат, а саме заявку на старт, нервову гикавку та тоскне очікування, що то воно буде.

Першого разу я не доїхала. Гадя після бар’єру звернула вліво, я – вправо. Ну, розминулись, буває.

Другого разу я доїхала, лише щось ми там десь гупнули.

На третіх стартах перестрибка (післяприжка? Післястрибка? Чи як воно?) йшла одразу після маршруту. Я на всяк випадок її вивчила, виїхала, коняка пострибала. Потім стою й думаю, що далі? У суддів якраз мікрофон зламався, як вони щось і кажуть, то чуть лише тому, хто по губам читати вміє. Питаю хлопців на полі: чи я щось звалила, чи ні? Себто, їхати з поля, чи стрибаті далі? Кажуть: їдь! Давай! Як їхати то й їхати. Нібито не дуже осоромились.

Мене подальші перегони не дуже цікавлять, спочатку треба кобилу поводити, замити, обсушити та й сіна дати, а потім вже йти дивитись на інших. То я й цього разу весь ритуал переробила, сама перевдяглась та й у кріслі дрімаю. Аж тут біжить-несеться наш тренер. «Надя!» О господи, думаю, хтось вбився, чи в мене сідло вкрали, чи гроші комусь три роки винна? «Ти что тут дєлаєш, іді на награжденіє!» Глип, глип. «Какоє награжденіє?» - «Ти трєтьє мєсто заняла!»

Ну що робити. В кобили сіно з зубів витягла, трензель запхала, сама собі дивуюсь. Медальку отримала, потім дивились протокол: всього троє проїхало чисто перестрибку, інша дітлашня/аматори так, бідолашні, намагались перегнати лідерів (хе, я лідер!), що коні ноги не встигали підіймать. Бо в мене час був, ніби кроком йшла.

Се була моя найбільша перемога і найостанніший старт. Наступного дня я на розминці гепнулась і вирішила не спокушати долю.

А ще на нагородженні перше місце злякалось грамоти й почало танцювати. Вершниця: гепсь! Кінь: брик! Всі роти пороззявляли, але запізно: медальку вже почепили.
(http://s004.radikal.ru/i206/1601/88/c0204835234a.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 10, 2015, 10:52:05
Історія №3
Як збуваются мрії

Мої колеги, дай їм боже здоров’ячка, подарували нам на весілля святковий сертифікат. По ньому на вибір можна було сходити на масаж, танці, сауну, ще щось, і.. покататися верхи. Куля вилетіла з ружжа і розмазала мої мізки по стінах. З того першого «покатацца» я вже з коня не злізла, а чоловікові залишилось дивуватись, звідки в мене вселився той біс. Ото так несподівано справдилась мрія.

Спочатку раз на тиждень, потім двічі, потім всі вихідні. Днесь за три роки забаганка переросла у власну кобилу, витрати зростали, а вільний час, навпаки, зник. Майже кожного дня моя дружинонька зі скорбним виглядом перераховував гроші, згодовані ненажерливому бісу в моїй голові. Я мовчала та раділа, що лише рахує, але не забороняє, але навіть жартома сказана жалоба за сотим разом починає гнітити.

Докори припинились дуже несподівано завдяки його тещі, а моїй мамі, що не втримала та розповіла, що то таке - коні. Ні, не так: КОНІ. Змалку. Коні намальовані, вилеплені, вишиті, на коні в парку покататись, в селі коня погладити, коні, коні, коні. Але мрія заховалась десь під сподом сьогоденних проблем. Захована настільки, що я й сама забула, чесно. Дружинонька проникся та пообіцяв більше слова не казати. Ото збулася друга мрія.

Якщо через місяць прокату кожен починає мріяти про власного коня, то через півроку коневолодіння зароджується мрія про власну стаєнку. Я чесно пішла битим шляхом та чесно мріяла, як буде в нас дім у селі, а біля нього якось.. коли-небудь.. але не зараз, ні.. як буде багацько грошей.. виросте невеличка конюшня. Мрійте обережно: дім ще будується, а стайня вже є, і звідти стирчать кінські морди. Ото третя мрія.

Хто б не хотів верхи вздовж поля, та щоб поруч швидкий хірт біг? Собаку нам підкинула та сама доля, що досі прислухається до всіх моїх забаганок. Підкинули до двору четвірко цуценят, трьом знайшли руки, а одненьке лишилось. Тепер охороняє двір, стайню та супроводжує мене по всьому лісі. Як їду повз село, то деру кирпу, наче королева: най всі бачать!

Наразі мрій дуже багато, не знаю, за яку хапатись, поки доля помагає.
(http://s012.radikal.ru/i320/1411/44/679c8a2eace6.png)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 15, 2015, 07:56:04
Вибачте, що не дотримала слова, але, виявляється, навіть кілька рядків на день то для мене забагато.

Історія № 4
Про переляк

Я не сильний вершник, тож коні, що мають власну думку, легко беруть наді мною гору. Одного часу в прокаті мені завжди діставався вороний мерин. Раз або двічі за тренування він мене трохи розносив вздовж стінки, а між цим відбрикував задніми, відмахував головою та взагалі показував, де він мене бачив. Не скажу, що дуже уперта була тварина, але для моїх куцих здібностей все оте було лячно. Переляк доходив до того, що я силоміць себе примушувала вийти з машини та піти до страшного звіра.

З Галактикою верхи я почуваюсь так само, але тепер наді мною немає ніякого тренера, тож я на неї залажу лише за власним бажанням, а такого майже не трапляється. І от дивно: я її пилососю, голю, вавки всякі мажу, в зуби лазю, в руках таскаю де завгодно і скільки завгодно - не лячно, хоч трісни! Лише ноги бережи, бо відтопче. То чому ж у сідлі все навпаки? Вона не розносить, не відбиває, легко рулиться, то що ж не неє?

Є в неї дві примхи, що мені свого часу боки нам'яли. І хоча я вже навчилась з неї не літати, але страх лишився. Таке лікується лиш через силу, а, як я вже казала, нікого наді мною немає, щоб заганяв у сідло, то лишиться це зі мною надовго.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 16, 2015, 07:53:57
Історія №5
Про Арфу

Якийсь час я була співвласницею тракененської кобили. Височенької такої (себто вища за мене), рудої, та ще й стрибати вміла.
(https://pp.vk.me/c619327/v619327521/f4de/TOueX9dDxhw.jpg)

Як ми її взяли, то була найспокійніша кобила, яку я бачила. Велика, але сумирна. На ній я постійно їздила до лісу, перехід через трасу з купою машин її аніскілечки не бентежив. Раділа я своєму щастю недовго: як настала пора, відправили ми її до табуна, бо чекали на лоша. Лоша було за принципом: ану давай спробуємо, що то вийде. Якби знала, що вийде, нізащо б не погодилась.

З восьмого місяця вагітності до від'єму пробула наша Арфочка в табуні. Під час відвідин вона здавалась такою ж сумирною, лінивою, хіба що вшир роздалася після жеребості. Забрали її додому.

Не знаю, що на неї подіяло, але замість спокійної трохи з лінцею кобили ми отримали ліниво-полохливу суміш, без натяку на управління. Виглядало це так: ось ми крокуємо по колу, ось ми намагаємось розігнати до рисі.. ось.. ще трошки.. ні, не виходить. Друга спроба: кобила підіймається в рись, чогось там лякається - і в тебе руль клинить. Одного разу дівчина на ній ледь в огорожу не в'їхала - чекала, що коняка не сліпа, та сама зупиниться. Насилу вивернула. Та навіть якщо Арфа нічого не лякалась - на галопі керувати нею було вкрай важко.

На той час я буле вже її єдиною власницею, і розуміла, що ладу їй не дам. Немає ні часу, ні вміння. Та й взагалі, нащо мені те родео, як я не спортсмен, та гроші цим не заробляю. Останньою краплею була поїздка до лісу.

На той час з Арфою вже тиждень щільно займалася спортсменка, бо якщо то тимчасові бзики, то їх швидко можна побороти; за кілька днів важкої праці мають бути результати. І вже навіть виїжджала на ній до лісу, до поля, спокійно, без галасу. Поїхали ми вдвох. Погода розчудесна: мороз, вітерець в попу виє та сніг у морду лупить. Арфа пройшла півлісу на задніх ногах, кажу без прикрас. Я б на тій качелі не всиділа. Якщо мені Галактика робила шалену табуретку (морду вниз під пузо, шийка наче та гірка - на раз скотитись, спину колом догори і стриб-стриб з усіх чотирьох вгору на місці), то було не так лячно, бо, як я впаду, то вона відскочить. Якщо Арфа перевернеться зі свічки - горе тому вершнику, що був на ній.

Тож вирішила я, що мені моє життя дорожче. Я б могла поставити її на базу під спортсмена, аби вправляв їй мізки, але то все гроші, час, і взагалі, нащо мені кінь, на якому я не сиджу. І проміняла її на пенсіонерку Гуцулку, чесно розповівши хазяїну причини. За кілька місяців він не дзвонив - отже, його все влаштовує.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 17, 2015, 16:30:06
На сьогодні історій не буде, але ось вам декілька фото.

Оце Гадя:
(http://i068.radikal.ru/1601/7c/bfdf870a7976.jpg)
(http://s017.radikal.ru/i430/1601/a1/7ae53888ff6d.jpg)
(http://s55.radikal.ru/i149/1601/13/93de003f2f25.jpg)

Оце Гуца в парку:
(http://s005.radikal.ru/i209/1601/af/5f8c7273355d.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i617/1601/6e/65ee6ceb18fb.jpg)

А це вони вдвох:
(http://s017.radikal.ru/i408/1601/90/33d56ce8c809.jpg)
(http://s013.radikal.ru/i324/1601/c9/87c30b2b37c7.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 18, 2015, 10:23:14
Історія №6
Гуцулка

Насправді вона за документами УВП, а гуцульського в неї лише ім'я. З'явилась вона у нас несподівано, десь так, як у Арфи жеребчик - а чом би й ні. Вирішили ми вдаритись у парковий бізнес - недорога коняка, літо, діти, всі заробляють, і ми зможемо.

Із того бізнесу в мене за півроку лише зросли видатки, а ще через півроку я зрозуміла, що воно мені потрібне, як собаці блохи. Бо всенькі вихідні стирчати в парку немає ніякої тобі радості, а видатки таки ростуть. Але поганий досвід ліпше, аніж ніякого.

За цей час я здружилась із Гуцулкою. Це була перша кобила в моєму куцому житті, що не намагалась скинути, не ставала стовпчиком та не носилась, як навіжена. Ще до купи анічогісіньки не боялась. Я приїжджала до неї перед роботою, та обіцяла кобилі обов'язково її викупити.

Та не так сталось, як гадалось. У співвласництві вже є Арфа й Гуцулка, в мене ще висить Галактика. Я могла викупити або обох, або лише Арфу. Трьох кобил я б не потягла аж ніяк, не так за грошима, як за часом. Що Арфа принесе з табуна вавку в голові, я ще не знала, тож вирішила зупинитись на ній. А Гуцулка тим часом стояла поруч, і я мала нагоду з нею працювати.

Поки Гуцулку не продали. Мені чесно запропонували її викупити, дешево. Ми з чоловіком сіли та й порахували, що вільного часу в мене досі не вистачає, з Арфою працювати треба, тарганів виганяти, і, якщо я викуплю ще й Гуцу, то вона буде лише їсти та нічого не робити. Бюджет в нас сімейний, тож прислухатись лише до власних примх я не могла. Гуца поїхала в добрі руки.

Але лиш на тиждень! За цей час новоспечений володар вирішив, що Гуца надто тендітна для нього, йому аж шкода було на неї залазити. А я остаточно впевнилась, що з Арфою в нас різні шляхи. Тож ми з ним зробили вигідний (як на мене) обмін. Сусідські діти проводжали Гуцу зі сльозами на очах, зустрічали зі сльозами радості.

Мені люди казали, нібито я впорола дурницю, що Арфа молодша, сильніша, та й до спорту придатна. Але я не спортсмен.
Казали, що то вона дуркує, поки холодно та сніг в пику віє. Але потім буде дуркувати від того, що весна й тепло стало, потім - від дощика, вітру, квіточок... кожного разу знайдеться привід, а я слабкий вершник.
Казали, віддай її на підготовку до спортсмена, вона будет коштувати втричі дорожче. Але то непевний шлях, чи продасться чи ні, я Галактику кілька років продавала, та й годі сказала.

Тепер маю конячку, що (тьху, тьху) не виглядає на свій предпенсійний вік, та щаслива (я) до всирачки. Буду її тримати до скону, і най це трапиться лише через багато років. І, звісно, ніякого паркокатання.
(http://s018.radikal.ru/i507/1601/e0/fe467a9682c9.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i620/1601/4c/4f3b14781e25.jpg)
(http://s017.radikal.ru/i431/1601/65/05ba88f24a40.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 19, 2015, 09:49:34
Історія №7
Галактика

Галактику я купила лише тому, що мені її необережно запропонували. На той час в мене за плечима було аж два роки прокату під стіночкою, та я сподівалась на тренера і на те, що з власним конем порозумітися легше, аніж із прокатними. Як ви розумієте, сподівання не виправдались. Навіть власний кінь може сахатись, кудись бігти та відтоптувати пальці, і саме факт володіння ніяк не допомагає знайти з ним спільну мову.

Тепер я розумію, що на той час мені треба було купувати ледаченьку шкапу або маленького кліпера (одного разу сиділа на такому: таскучий, падлюка, кроком зовсім не вміє ходити, але не лячно було, бо сидиш як на собаці, земля близько, здається, ноги розстав - і станеш). Я ж здуру навісила собі на шию спортивну кобилу, від чого ні мені, ні їй ніякої користі не було: я верхи лише закріплювала страхи, вона піді мною набиралась поганих звичок. Тренер-берейтор усе оте згладжувала, як могла, та все одно з мене гарного вершника не вийшло. Бо що то може буть за тренування, коли залазиш із острахом, а зверху лише чекаєш, коли все скінчиться. Кобила одночасно працювала під спортсменом (як мені не подобається це слово, може, є якесь українське незаймане? Типу спортлюдина абощо?),та успішно виступала й без мене.

Як я познайомилась із Арфою та виявила, що на власному коневі можна сидіти без остраху, то прийняла рішення Галактику продати тому, кому вона справді потрібна - у спорт. Мої мрії про олімпійське золото успішно випарувались, незважаючи на всі намагання тренера підтримати в мене честолюбну жилку. Продавала я її довгенько, аж поки не переїхали у власну стайню, і я змирилась. Спортивні досягнення в неї залишились в минулому, бо ні я, ні дві дівчини, що полюбляють її набагато більше за мене, навряд чи в змозі будуть колись проїхати метр. Тож вона поступово перетворюється на домашнього великого хом'яка, і хтозна, чи не є ця доля для неї найкраща.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 20, 2015, 18:39:27
Історія №8
Або як ми коней ловили

Галактика, як лишається без вершника, прапорцем летить у стайню. Уявіть, як незручно це було, коли ми переїхали за два кілометри, а бігла вона на старе місце.

Першого разу ця дуже розумна тварина учвалала навпростець, хтозна де в неї в мізках мапа була, але якось взнала, що поміж огорожею і ставком є прохід. Туди й втекла. Добре, припхалась я за нею в стару конюшню, собі на сором, людям на втіху, зла була як собака. Ага, ти, бідна, втомилась? А хто тобі заважав кроком руш іти? Хіба то закон є такий, що, як втік, то лише чвалом? Спасибі, хоч сідло не згубила, дякую, та ось тобі моя сідниця - тримай її добре, та гляди більш не губи. Ага, ось та вузенька стежинка! Як без мене було не лячно тут гоном гонити, то зі мною й кроком тим паче підеш.

Потім ця кінська істота примудрилась за компанію увести Арфу. Це було щось: Арфа до того часу спокійно паслася там, де її відпустиш, нікуди не тікала. Я й надумала Гадю до неї приручити. Раз чи двічі вони таки паслися, я вже зраділа. Коли наступного разу відпускаю Галактику - вона з місця галопом руш до Арфи, шепоче їй щось на вухо - і-і-і-і я дивлюсь, як від мене до стежини тікають вже дві дупи. Знайшли їх біля старої бази: Арфа в дірку в огорожі зайти відмовилась навідріз, а Галактика її не покинула. Добре, хоч люди не бачили та не сміялись.

Назад я їх перла на чомбурах: Гадя спереду пританцьовує, Арфа позаду ліниво ноги переставляє, мене розвернуло, йду боком. За нами товаришка на машині Арфу бампером підпихує, аби та до трави не спинялась. У-у-у, як згадаю, ноги б повідривала обом.

А ще був випадок, як летіла з Галактики дівчина. Я тільки дивлюсь: молодець, міцно повід тримає! Не доведеться знову соромитись на базі! Гульк - дівчина сидить на землі, а в руках у неї вуздечка. Без коня. Я вже хотіла заридати, коли Галактика за три кроки стала та й дала до себе підійти.

А оце ми вже півроку на новому місці. Звідси аж донедавна з Галактики ще ніхто не падав, тому куди вона подасться, ніхто не знав. Я боялась, аби не довелось ізнов до бази теліпкаться, лиш тепер відстань довша, повз село та швидкісну трасу. Коли таки впали, Галактика ізнов нікуди не ділась, стала й пасеться. Хтозна, може, тому що Гуцулка була на полі, то вона не понеслась людям городи боронити, а може, примха напала. Однаково перевіряти не хочу.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 21, 2015, 13:25:32
Сьогодні теж фотки.

Осьденьки я:
(http://s020.radikal.ru/i705/1601/2f/f3e7c124c466.jpg)


Медалька була, чесне слово.
Дивіться, як треба вискубувати гриву! (насправді я трохи захопилась).
(http://s020.radikal.ru/i717/1601/ba/e6c5f04052f5.jpg)

Коняка-летяка:
(http://s018.radikal.ru/i521/1601/0d/4d40dcddcb20.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 22, 2015, 19:57:50
Історія №9

Коні добре знаходять дорогу. Вперше вони це підтвердили в лісі, коли ми виїхали "на півгодинки", і через півтори години вирішили, що доста намотали кіл, тепер нехай вухаті думають, якщо додому хочуть. Галактика впевненим кроком вивела нас через чагарі до стежки додому. З тої пори я з нею не боялась заблукати.

Гірше виходить, коли ти подивився по гуглмапі приблизний напрямок, та намагаєшся дістатися до схованого озера. Кобили ж не знають, якого дідька ми шукаємо, вони в пошуковому режимі не працюють. А стежки - як бик посцяв, їх багато в усіх напрямах, та всі однакові. Можна блукати до скону. Одного разу посеред лісу натрапили навіть на жигулі. Дядько з надією поцікавився, чи далеко до траси, а ми про себе покрутили пальцем біля скроні, та вслух відповіли, що взагалі не уявляємо, як він машиною на ці сипучі піски виїхав, і як буде з них виїжджати назад, а прямого виїзду немає - перекопано. Тітка дядькові мало чуприну не наскубла.

Є в нас "конкурент" - приватна кінна база за лісом, до якої ми жодного відношення не маємо, та й мати не збираємось. Першого разу в пошуках лісового озера виїхали до чужої огорожі, й схаменулись що це ми приїхали в тил "конкурентів". Другого разу ми поїхали іншою дорогою.. і ви будете сміятись, але ми знов приїхали до чужого тилу! Третього разу ми ледь до нього не доїхали, та вчасно знову змінили напрямок. До озера ми дістались разу з четвертого, а до того перетнули ліс вздовж і впоперек. А до того виїжджали на трасу, до кладовища, навіть зненацька ще одне озеро побачили. Є там бермудський трикутник: їдеш уперед, потім трохи назад, потім знову вперед наче по тій самій стежці, але зненацька опиняєшся в іншому місці. Я й досі не збагну, як там що куди переходить, а гугл нічого не дає.

До речі, саме там я навчилась Галактиці довіряти. По лісу по піщаних доріжках вона пре наче танк, замість того щоб стрибати й лякатись. Мабуть, вся енергія в пісок, як вода, виходить. І досі (зараз навколишній ліс із твердим покриттям, втоптана земля, піску немає), як вона хвилюється - дозволь їй вибрати швидкість, та тримай повід: розгониться, зате не підскакує.

Через рік старі стежки позаростали, трактори розорали нові лісосмуги, і ми шукали озеро наче в перший раз.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 23, 2015, 14:18:09
Історія №10
Собака

Як я вже казала, є на стайні собака дворецької породи, зростом до коліна, вагою приблизно два десятки кг. Не біга - низько літає, лиш вуха стеляться.

Собака не дурна, але до наук не привчена. "Раз випала їй доля супроводжувати коней на прогулянках, то, мабуть треба її спочатку піднатаскати, аби ноги не простягла", - вирішила я, сіла на велосипед, та й гайнула з нею по селу. Спочатку недалечко, потім все далі та швидше - за якийсь час псяка добре тримала ритм, та не захекувалась. Зненацька я пізнала всі радощі суспільного катання: тепер дворові собаки гавкають не на мене, а на неї, я тим часом спокійно проїжджаю повз.

Заразом вивчали команду "тікай": це коли тварина забіга наперед мене, та зненацька стає як укопана, щось цікаве привиділось. Гиркнеш на неї - а вона від ляку тільки зіщулиться та до землі притиснеться. А я відвернути не встигаю. Отак кілька разів їй лапи переїхала - і команда вивчилась. Тепер, замість щулитись, собака рве з місця з пробуксовкою. Краще велосипедним колесом вчити, аніж копитом, я так вважаю.

Вивчили й повідок. Як вона мене за нього двічі з велосипеда стягла (ой, цікаві в нас кущі, кожен треба обнюхати!), то я навчилась лаятись, а вона - слухатись. Потім відвернути собаку від кішки не було проблем: потрібна інтонація одразу переключає мізки на хазяїна.

Загалом до приїзду коней все було готове, тож перший виїзд в люди вдався на славу: собака бігла поруч (зліва, справа, попереду, позаду, близько або з-за кущів, під ногами), далеко (надовго) не тікала, під копита не потрапляла. З того часу разом і їздимо. Зрідка з поважних причин я її залишаю у дворі - і тоді лемент стоїть на все село. Не гавкає, не скавчить, а оре, наче людина.

Пристойних фоток нема, бо при вигляді фотоапарату звір тікає в будку.
(http://cs620016.vk.me/v620016945/19715/TD8JrC-1Rjs.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 24, 2015, 20:39:14
Історія №11
Малеча

Як кому цікаво, що сталося з Арфиним малим, то розкажу, що наразі йому рік, та хазяйка скаржиться, що вистрибує з усіх парканів, а де не може вистрибнути, вилазить з-під низу. Руденьке, волохате, саме линька в розпалі. Треба його провідати.

Участі в його житті я приймала стільки, що допомагала дивитись, як його грузять у батман. А перед цим заглядала, як на нього недовуздок вперше в житті чіпляють. Се ми їх із Арфою з табуна забирали. Мамку вдало запхали першою, а малеча висковзнула та пішла до табуна. Тож наш транспорт із кобилою, аби гукала на дитину, рушив по пасовиську слідком. Добре, що недалеко відбіг, до першої огорожі.

А ще я дуже пильно дивилась, як його із батману виводять четверо людей, щоб не зірвався та не гайнув по селу.

І, звісно, придивлялась, як він із нами стояв, та хазяйка вчила його лапи давать, поруч ходить та на полі бігать. Тож самі бачите, без мене б не обійшлося.

Тут його перша доба:
(http://s016.radikal.ru/i334/1504/45/67f5df95b0a4.jpg)

Тут десь із півроку, разом із мамкою:
(http://s017.radikal.ru/i416/1504/82/3028c2800757.jpg)

Свіжих фото немає.

 --
Лишаю щоденник відкритим на тиждень.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Bombeya от Апрель 25, 2015, 05:34:31
Красивая масть у кобылы  :yes:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 28, 2015, 07:57:19
Побрехеньки про минуле в мене скінчилися, може, щось ізгадаю цікавого, то напишу. Натомість буду вести щоденник про сьогодення.

Історія №12

Є в нас річка Оріль, по мапі навпростець на літаку 4.5 км, а круга то всі десять. Їздили сьогодні перевіряти нову дорогу, аби скоротити відстань до річки вдвічі: трохи повз село, трошки вузенькою стежечкою, і далі на широкий лісовий шлях. Ота стежка добре що не виявилась глухим кутом, та не перегороджена деревиною, бо всяке може буть. Але нерви попомотала: вузько, гілки низько - по коням дістають, під ногами гілки, дивись не перечепися.

Галактика чесно витримала, коли їй на морду приземлилось деревце. Поки вони з вершницею шукали обхідний шлях, Гуца піді мною розвернулась подивитись, де ті відсталі, а потім також сама вернулась на путь. От же ж стайна тварюка, чого, питається, тобі задираться до товаришки, як без неї й хвилини спокійно не проживеш! Це я обурююсь за оті давнішні козли в бік Галактики. До речі, хто пам'ятає Гуцулку старою байдужою конячкою, подивіться тепер на неї, як вона лишається сама у стайні, а Гадю забирають на польові роботи. Реве, наче віслюк, стає на цапа та намотує кола.

Ох і добре зараз в лісі! Все зеленіє, а пахощі які! Ух! Зі мною мамка поїхала, то сказала, що їй вдома робити нема чого, а тут так хороше, що вона залишається до вечора.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 04, 2015, 18:42:30
Історія №13
Як я Гуцку ледь не перелякалась

Сьогодні після добренького такого дощу ходили з Гуцою до лісу. Це я мала на увазі ходити, себто кроком, а їй, бідній, хотілось розім'ятись. Але земля козвка, є ризик навернутись, тож стишувала її всю дорогу. Я сиділа на переду, нервово хапалась за повід та видивлялась підкрадні калюжі, на яких файно можна розтягтись. Якоїсь миті в мене з'явилось бажання злізти та далі вести її в поводу. Але вершник я чи не вершник? Чи не стара шкапа піді мною, чи я не зможу їй раду дасти? Буду ж потім жалкувати, як зараз здамся. І десь мене попустило, я всілася якомога зручніше, перестала видивлятись бліх у кінських вухах, та дозволила кобилі самій вибирати, куда ставити копито, й лиш координувала загальний напрямок. І так добре стало, можна й головою покрутити, й підбрики не страшні, і сонечко чудесне, і собака весело грається. Головне - не дивитись прямо на вуха, а дивитись поверх.

На полі вчимо (або згадуємо те, що кобила й так знала) "боковые движения, уступки шенкелю, плечом вперёд" - не можу все це перекласти, най буде так. Тож в лісі попід деревами на вузькій стежині Гуца мені видала і раком, і боком, і боком на рисі, і потім прокатала плече всередину аж поки я не знудилась (все чекала, коли їй набридне дуріти, та вона вирівняється). А ще ми потроху на галопі пересідаємо на зад, і сьогодні в кобили була гарна нагода продемонструвати це: посеред зарослих чагарників, де через купу ям можна лише перевалюватись на кроку, вона пострибала вперед, наче заєць. Була б на переду - спіткнулась би неминуче.
(До речі, про вправи на полі: після того, як ми Галактику навчили осаджувати, одна дівчина жалілась, що не може її більш спинити - та йшла або вперед, або задки, але не стояла на місці).

Тож скінчилась наша подорож так, як і почалась - з підтанцьовкою, але все залежить від мого відношення: якщо на початку лише думала, коли це скінчиться, то наприкінці стала пихата, як мавпа.

Фото не за темою, просто хочу похвалитись, яка в мене донька:
(http://s017.radikal.ru/i435/1505/a6/c6b2bfc7f9ad.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: lara от Май 05, 2015, 06:17:40
...яка в мене донька:
(http://s017.radikal.ru/i435/1505/a6/c6b2bfc7f9ad.jpg)
Гарнюня! :yes:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 07, 2015, 08:02:08
Сьогодні ліс був повний комарів та дуже кусючих мух, я пошкодувала, що була без хлиста, бо ним дуже зручно зганяти з кобили всяку кусючу сволоту. Рукою не дотягтись.
Підсохло, тож можна було хоч риссю втекти від машкари.

А ще собака - це не лише пафосно, але й корисно. Наприклад, зачистити стежку від приблудного пса, аби коні не злякались. А ще - показати цим коням, що попереду немає страховиськ.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Май 07, 2015, 08:16:54
нарешті можна відмітитись в темі,а то вже кілька історій, виявляється, пропустила. Пишете цікаво.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 07, 2015, 11:13:57
Дякую. Намагаюсь розбавляти сірі будні читачів h:D
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 10, 2015, 16:11:09
Хочу показати траву, на якій випасаємось після роботи:
(http://i008.radikal.ru/1505/d6/23d60c9616eb.jpg)

Насправді це не пашня, а лише наш зарослий садочок. Косити лінь, косимо конями. Аби ще вони виїдали рівномірно - добре було б. А то пучок там, пучок тут.

Галактика сьогодні в охоті, а в такий час вона стає добра-добра, лагідна, тулиться та обіймається. А от мухи чи були в охоті чи ні, не знаю, але тулились так само щільно, аж занадто. Бачила навіть овода, цур йому пек.

А ще мені показали, як з собаки знімати кліща, аби не лишити голови під шкірою. Це при тому, що я її щомісяця обробляю, кліщам це до сраки, як виявилось. Хоча хтозна, може, без обробки їх було б не один а один десяток, та й ще один.

А осьде Гадя припхала мого чоловіка в глухий кут. Це поки я повзала з фотоапаратом, віддала йому право на випас кобили, і за якийсь час він запищав, що його затисли.
(http://s020.radikal.ru/i722/1505/63/9c74ea8383cf.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Май 10, 2015, 16:14:03
я ще ніколи стільки кліщів не бачила, як цього року
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Texs от Май 10, 2015, 16:34:27
Привіт. Кобилки дуже класні. Мені гніда дуже сподобалась.Галактика. Ім"я напевне їй пасує. А звідки ви? я нібито і читала уважно а не побачила.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 10, 2015, 17:56:48
я ще ніколи стільки кліщів не бачила, як цього року
Першого я зняла з собачого хутра ще в лютому.

А звідки ви? я нібито і читала уважно а не побачила.
Дніпропетровськ, вірніше невеличке мальовниче селище за околицею.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Texs от Май 10, 2015, 18:06:05
Вітаю з щоденником, конячками і доця просто красуня. Вся в маму?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 10, 2015, 18:09:58
Вітаю з щоденником, конячками і доця просто красуня. Вся в маму?
Від мене там лише кішка пробігала. Тілом в тата, лицем в бабусю. Зате я керую вихованням!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 11, 2015, 18:30:01
Історія №14
Оля

Наші сусіди кожного дня дають лад стайні, та чосу коням, як мене нема. Їхню доньку Олю я примітила собі в помічники незадовго після переїзду: серед дітлашні, що бігала витріщатись на таке диво, як коні під сідлом, вона була з найзавзятіших, та найстарша. В її віці в нашому СДЮШОРі вже приймають до своїх лав.

За коротенькі заняття вона ладна чистити коней, допомагати випасати, сідлати, і взагалі, аби можна було, то днювала б і ночувала тут. Але це я брешу: навіть без занять вона ладна поселитися біля коней, аби лиш дивитись і торкатись. Про мене, най її, від кобил не поменшає, а дитині забавка. Ще й мати її отримала гарний важіль: як не зробить чогось - можна не пустити до коней. Щоправда, за півроку нашого співтовариства такого дива ще не було.

(http://s020.radikal.ru/i702/1601/22/54463a96430f.jpg)

Що ми вміємо: вишкрібати линялу шерсть, годувать, гнуздать і сідлать (бо я вважаю, нема чого лізти верхи, як не вмієш саночки возить), випасать та ганять. В сідлі успіхи не такі значні, лиш освоїли крок, повід (себто не цмикати), рись, учбову рись та на корді пробуємо галоп. А ще кліщем втрималась, як Гуцка почала задніми махати. І другий раз втрималась, як Гадя виконала фірмовий розворот на задніх. А ще, як було лячно після першого польоту (бо таки літаємо, про що я чесно попередила батьків: будемо займатись - будемо літати, як не шкода дитини, то я починаю) виконували павучків. Це коли висиш збоку, тримаєшся лише коліном і зубами, а потім видряпуєшся назад нагору. Щоправда, моя ідея зробити це на ходу провалилась з тріском, бо Гуца одразу спиняється, як вершник сковзує. За десять хвилин таких павучків Оля мокра, кінь сухий, всі задоволені.

А це я заманила її матір на Галактику буцімто сфотографувати, а заразом поводила кроком по полю. Женя, як нарешті злізла, ще деякий час сиділа на матінці-землі, бо ноги трусились. Чого б то? Гадя була надивовижу спокійна.
(http://s020.radikal.ru/i723/1601/af/2f4793863deb.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Texs от Май 11, 2015, 18:42:23
Так. Гадя це від Галактики. Зрозуміло. Хоча мені чомусь спадає надумку інше порівняння. Гадь(всякі такі зміючки) а Гуца це скорочення якого імені? Щось мені теж синоніми не дуже милозвучні в голову лізуть :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 11, 2015, 18:48:57
Гуцулка - Гуца
Галактика - Гадя, ГадЮчка, ГАдечка, Глаша. Її мамку звуть Гюрза, тож кобила гадючка ще та:)

(до речі, тут є знак наголосу? десь у форматуванні?)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Коняшка2013 от Май 11, 2015, 19:14:30
Надя, ваша Гуцулка от Целинограда??? Да я же знаю эту лошадь уже лет сто))) Как же классно, что она в хороших руках :glad:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Evelle от Май 11, 2015, 19:23:52
Цитировать
Це при тому, що я її щомісяця обробляю, кліщам це до сраки, як виявилось. Хоча хтозна, може, без обробки їх було б не один а один десяток, та й ще один.
А чим обробляєте? У нас Фронтлайна вистачає десь на місяць (в принципі, як обіцяє виробник). Як тільки "приносить" після нічних гулянь хоч одного кліща - то час знову обробляти. За літо так разів зо три і виходить. Іноді два іноді чотири. Сусіди які своїх нічим  не обробляють -  так від пари штук до десятка кожного дня знімають. Жах скільки.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 11, 2015, 19:39:49
Гуцулка - так, від Целінограда.

А чим обробляєте?
Я взяла щось на "А.." подорожче, вчора використала останню ампулу і викинула, тож назву не згадаю.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 18, 2015, 11:26:46
А в нас нічого не трапляється. З одного боку, це добре, з іншого - нецікаво.

З пса знов кліщів тягала, треба подивитись в аптеці якісь інші краплі.
Вдома останній тиждень був дефіцит й жорстка економія тирси, тож, коли завезли нову, Галактика ніяк не могла накачатись. На жаль, з фотоапаратом не встигла. А зазвичай я її лежачу не бачу, пізно ввечері вона ще чиста, рано вранці вже брудна, ото тільки й визначаю, що вона взагалі лягає. Це не Гуца, що на траві викачалась, та не встаючи траву скубе.

Була в Дурбровці, там хороше й зелене. Не уявляю, скільки часу вони тратять лише на те, аби газони й кущі тримати підстриженими, а листя - прибраним. А ще й власне коні! Жалкую, що не дійшла до відділення з ваговозами, але натомість подивились, як табун заганяють. Привезла на пам'ять магніт на холодильник (як моя мама не воювала за чисті дверцята - все одно обліплений магнітиками, як собака реп'яхами). Взагалі про семінар відпишусь в загальній темі, як зберу докупи записи.

А ще влаштували невеличкий корпоратив з колегами чоловіка, бо їм давно кортіло подивитись на коней, та й взагалі чом би й ні? З півтора десятка зібралось лише семеро, тож понаїдались до пуза, та й досі залишки хрумкаємо.

А-а-а-а! Оце я дурко! В мене ж історія є!

Історія №15

Тепер у нас є жерді, тож можна виставляти кавалеті, стрибати і всяку гімнастику з ними робить. За стійки в нас два відра перевернуті догори дригом, тож висоту уявляєте.

Кавалеті спочатку кладемо на землю, потім підіймаємо десь на висоту цеглини, аби коні краще лапки задирали. Потім звераємо до наших відер, Гуца попереду, Гадя позаду, захід на рисі - і Гуца підняла лапки (а висота - відро ще й товщина жердини, хоч і невисоко, та все ж таки) і пройшла оте непорозуміння на рисі, як і їхала. Гадя, як слухняна дівчинка, повторює. Гм, думаю я, щось не теє. Тра' повторить - і повторюємо один в один. Лише за третім разом Гуца, здається, зрозуміла, що треба таки перестрибати. Гадя, знов-таки, як слухняна учениця, теж стрибає.

Весело було, коли першого разу винесли жердини на поле, та я не знайшла іншої опори, крім ненадійних чурбанчиків. Перший стрибок Галактики виглядав так:
 - під'їжджають;
 - жердина не витримує вітру та валиться;
 - кобила од такої чудасії опускає голову до землі, аби придивитись пильніше;
 - ноги підіймає якомога вище та стрибає. Дівчина сказала, що ноги були вищі за голову.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Май 18, 2015, 11:32:38
по кліщам якраз змістовна тема є https://uahorses.com/Forum/index.php?topic=42185.0 Може, знадобиться.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 18, 2015, 11:42:22
Тему бачила, дякую.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 19, 2015, 07:51:12
В нас з'явилася сусідка: корова. Її почали виводити на випас після зими. Довгенько її не бачили, я вже думала, чи не продали кудись.
Коні, мабуть, вже забулись, бо перший день на неї задивлялись, як уперше бачили.

Після лісових прогулянок ввела профогляд на кліщів, і не помилилась: зняла з Гуцулки нахабне створіння, що впевнено крокувало до теплого живота вгору по нозі. Знахабніли вкрай.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 26, 2015, 11:45:27
Історія №16
Дай дурню гроші...

Довелось кілька разів сидіти в виїздковомих сідлах. З вели-и-и-икими упорами. Там всі недоліки вилазять: коліно вгору дереться, наче його хтось на мотузці тягне, пузо вперед падає, стремена самі по собі, а ноги - самі по собі ковзають. Зате сидиш глибоко, не впадеш. Загалом мені сподобалось, і я вирішила, що одного разу таки придбаю собі.

З того часу й приглядалась на форумі. Але або розмір завеликий, або ціна відкладає мою мрію десь на потім. Взагалі я вирішила, що для моїх короткуватих ніг мені найкраще буде замовити за особистою міркою, хоча б у того ж Skidar. Але колись потім.

Аж тут вилізло Daslo - тої ж фірми, що й моя рідна універсалка, того ж улюбленого розміру, та ще й ціна виявилась дуже приємною. Та ще й майже нове, а отже, ціле й неушкоджене. Чоловік мій зойкнув, зітхнув і погодився.

Сьогодні вранці вже приміряла: на конкурну підпругу щоправда, тож приструги бовтались, як собачі хвости. Але онде моє коліно до хмар лізе, осьде я вперед подалась, а ось так можна кобилу під зад штовхнути, аби не завалювалась. Тепер мрію про вінтековські упори, та придивляюсь до підпруг. Підкажіть, якщо на універсалці 110 см, то для виїздки яка довжина має бути?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Texs от Май 26, 2015, 19:25:02
см 50-55
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Evelle от Май 27, 2015, 07:32:04
Цитировать
Підкажіть, якщо на універсалці 110 см, то для виїздки яка довжина має бути?
Коли мені закортіло виїздкового сідла мені підказали що дуже грубо можна прикинути розмір підпруги як "розмір універсалки поділити на два".  На нас спрацювало. Тож приєднуюсь до попереднього посту - 50-55.
(В виїйздковому особисто мені більше подобалось і краще сиділось).
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 27, 2015, 09:05:51
Де ж я таку піндюрку знайду? Менш за 70 і не бачила.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Texs от Май 27, 2015, 17:26:07
Надь. в тих хто продає амуніцию. Приват або магазини. Ця піндюрка так і називається виїздкова підпруга. В мене була 45см.  якщо не помиляюсь є 50. 55. 60.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июнь 02, 2015, 12:02:32
Історія №17
Як сходять зорі

Історія не про зірки в небі, та не зірки спорту, а про зорю мого коневолодіння.

На час купівлі кобили в мене була попередня домовленість про стайню, в якій вона на той час стояла (Дніпропетровська СДЮШОР), дружні підказки та порожня макітра на плечах. В перший день попередня власниця запропонувала забрати кілька тюків сіна, що залишались, а адміністратор - контакти постачальників. І це добре, бо кінь ризикував залишитись голодним - я була впевнена, що договір зі стайнею буде містити все необхідне. І було добре те, що гроші на сіно не довелось шукати в гарячці по всіх кутках.

Мене одразу потягли за руку домовлятись, який конюх буде прибирати. Це теж було несподіванкою, як і додаткова плата. Не так гроші турбували, як те, що конюха автоматично школа не постачає, і як хочеш, так і викручуйся.

За кілька тижнів я довідалась, що потрібний ще й овес, а тим часом коня годують залишками від попередньої хазяйки (що б я без неї робила?).

Амуніцію я за домовленістю брала в школі, але лише після прокату. За місяць я зрозуміла, що доведеться купувати свою чимскоріш, бо інакше я ризикувала взагалі залишитись на голому коні без нічого.

Далі вже не пам'ятаю, як довідалась, що копита треба розчищати. Чи то побачила якось коваля за роботою, чи то мені запропонували, дивлячись на мого коня. До речі, про те, що копита треба чистити кожного разу, та й взагалі чистити, я теж не одразу довідалась. Прокат і прокат, що з мене візьмеш.

Десь на периферії глистогонні, вітаміни й сіль. Що вальтрапи треба прати, а вуздечку - змащувати. Порівняно з усім іншим, це дрібниці.

За кілька місяців я довідалась, що тирсу для коней купують самі коневласники. Звідки вона бралась до тієї миті, як я стала за неї скидуватись, я не ризикнула запитати.

За півроку я дізналась, що є обов'язкові щеплення не лише для котів і собак, а й для коней теж.

За три роки довідалась, що коням треба заглядати до рота та підпилювати зуби.

Люди, що мене оточували й вели, не були поганими людьми. Просто для когось всі ці питання були як самі собою зрозумілі, хтось думав, що мені вже все пояснили, а зовсім стороннім і просто байдуже. Але добре було б у тій же школі на додачу до договору постою видавати пам'ятку для коневласників з переліком всіх обов'язків. Але з іншого боку, якби я її одразу побачила, то й не купила б нікого.

(http://s017.radikal.ru/i413/1506/cd/eb7043870626.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Evelle от Июнь 03, 2015, 09:24:14
Ох, пам'ятаю як це на базі, де про все домовлялись окремо. Мені в цьому дуже пощастило. Бо була Лєна, яка розписала все що треба і де це брати, і просто за руку привела до потрібних людей.  Навіть місце в складі, де зберігати сіно/овес мені запропонували. Хоча про те, що корма потрібно буде закупити зразу на рік я не знала. І з грошима в перший місяць було трожки важкувато. Ну а потім вже, з досвідом та з новими знайомствами, вносилися  зміни, вже знала до кого з чим йти, кому на що скидуватися. В телефоні з'явилися імена з помітками - сіно, овес, коваль, вет, а в комп'ютері  сторінки зоомагазинів, ветаптек та різноманітні роликі з ютуба (на кшалт від "як бинтувати коня" до "як робити внутрішньом'язовий укол"). Такі собі етапи росту коневласника: спершу дізнаєшся що потрібне коневі, потім взнаєш де це брати чи купувати, потім починаєш вчитися робити це сам (бо так швидше і якісніше).  І чим далі, ти більше розумієш як же мало ти знав , коли вперше вирішив придбати коня.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июнь 04, 2015, 12:19:57
А нас комарі жруть, мухи кусають і взагалі на полі пекло. Зате викосили траву навколо будинку, і тепер маємо запас свіжого сіна.
А ще шланга завжди під рукою, і кожного разу влаштовуємо купання.

В Лелеках на цих вихідних старти. Якби могла - поїхала б подивитись. Там дуже хороше, і поля, і дерева, і лісок, і чистий піщаний пляж. А ще добра кухня (домашнє молоко, смената, вершки) і гарненькі будиночки. Ну і коні, звісно, теж є. Фото звідти з просторів інету:
(http://ligaeks.org.ua/liga3/5.jpg)(http://sobitie.com.ua/sites/default/files/images/5%20%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%8B.jpg)
(http://oril.exo.in.ua/images/news/2014/07/new-1432-2014-07-17.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Evelle от Июнь 05, 2015, 08:25:29
До речі, а де ці Лелеки? Ніколи не була, вчора намагалася гуглити - безрезультатно.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июнь 07, 2015, 18:41:40
Пишу москальской мовой с планшета. В сторону Царичанки, в Китайгороде на площади с шиномонтажом поворот налево на село Рудка. Прямо до Т-образного перекрестка, на нем налево, и на первой развилке еще раз налево. Потом сколько-то прямо до указателя на конюшню - съезд с асфальта влево на грунтовку. Это уже подъездная дорога к Лелекам. По карте Рудку видно у Китайгорода.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июнь 24, 2015, 08:00:43
історія №18
Відпустка

Коні у відпустці мені снилися з першої ж ночі і до останньої. Все здавалось, що їм недобре, хоча залишила я їх у відповідальних руках. Сиділа на форумі, дивилась, згадувала. Там, де ми були, не було навіть прокатних коней, аби носи помацати, тож ломка в мене була конкретна.

По приїзду після добової дороги кілька годин одсипались і рвонули. Коні були вгодовані (навіть більше ніж я очікувала), всюди порядок, красота. Одсідлала одну, другу, і назавтра боліли ноги. Після відпочинку тягло на дію, тож наступного дня вибілили стіни та перефарбували стелю. Випололи стежку, завезли сіно та тирсу. Задоволена собою, мов кіт.

Я знайшла добрий підхід до Галактики: аби не лячно було, я її називаю "моя арабочка" й чекаю відповідної поведінки. А ще на хвилі піднесення та роботоздатності першого дня начепила шпоряки й пішла воювати. Кобила здивувалась, але швидко зрозуміла, що вибрики не пройдуть, а я на галопі похапцем вчилась носок усередину, п'яту навиворіт, бо як по-старому п'ятами триматись, то зупинитись не вдасться. Тож, як у вас є схожа проблема, шпори рекомендую, дисциплінують швидко й надійно.

А ще вчора був дощ. Ми якраз на полі були. Скористались нагодою й нагадали коням, що ні грім ані блискавка, ані вода з неба не варті уваги.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июнь 30, 2015, 12:59:21
Історія №19
Мокре діло

Останні півтора тижні дощ, дощ, дощ кожного дня. Навіть поросле травою поле нині слизьке, а коні щоразу разом із вершниками приймають добрячого душа за шиворіт.

В лісі попід деревами нахиляємось нижче грив, бо обважнілі від води гілки хиляться майже до землі. Через перекопану стежку колія стала непроїжджою, заростає, і за рік будемо напрямок визначати за сонцем (чи то пак компасом).

Собака бігає нерадісна, бо завжди мокру й брудну її цураються навіть малі діти, що казати про дорослих. Поки не просохне, ніяких тобі обнімашок та чухання.

Але крізь оті всі негаразди яскравою зіркою сяє спогад про останні олімпійські ігри, про виступ якоїсь вершниці під нестримною зливою. Її кінь дозволив собі лише один невдоволений фирк, і всю програму вони одробили, як на ясному сонечку. Оце я розумію - виїжджений кінь! Оце - витримка! Та пара стала для мене взірцем, на який я намагаюсь рівнятися.

Знайшла відео: http://www.youtube.com/watch?v=vu1MhfxrFIg
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 06, 2015, 12:48:06
Історія №20

Вчора чекала, поки жара спаде, дочекалась аж до вечора, що скоро вже й додому їхати. Нашвидкуруч, думаю, поганяю або в ліс з'їжджу. Але десь посіяла шкарпетки. "Ура! Сідлання відміняється!" - подумала я і.. вперлась верхи без сідла. А чого - теж корисно, а то інші змалку в полях на колгоспних конях вишивають, а я, маючи дві кобили, науку їзди на неосідланому коні не осягла.

"З півгодинки походимо й доста для кобили". Але за п'ять хвилин в мене поперек розболівся так, наче лантухи тягала, тож довелось корегувати програму: поки не навчусь розслаблятись - не злізу. Десь півгодини й знадобились, аби я на повільному кроці перестала хапатись за гриву як за мотузок. А коли подумала, що, в принципі, можна й риссю, то зрозуміла, що програму виконано, можна злазити. Тепер ноги болять, отже, треба повторити.

Загалом сподобалось, лише капці весь час спадали, а так нічого. Говорять, добре для загального розвитку.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 14, 2015, 07:27:09
Добрі люди, що ви робите, щоб у вас на полі не було комарів? Це жах якийсь, вчора ввечері вийшли та зайшли - за хвилину Гуцину морду обсіли, наче мак на пиріжку, а Гадя одразу почала бігати й крутитись - хрін залізеш. Це при тому, що ядучої пшикалки я не пошкодувала ні для себе, ані для коней.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 24, 2015, 13:16:22
Історія №21
Про марнославство

Надивившись на інших (а саме Press-120), я вирішила, що ми нічим не гірші, й можемо теж по аматорам їхать. За місяць змагання, у власному місті, тож гріх не поїхать. Останнього тижня я щоранку сідлаю Галактику й стрибаю. Невеличкі висоти, 50-75 см. Зараз мені треба власну посадку, що ніколи не була досконалою, виправити, та розщот побачити. Добре, що кобила нічого не забула, й її вчити не треба, на відміну від мене.

Тішить думка, що тренера в мене нема, отже, заслуга, як доїдемо до кінця й не знімимось, буде цілком моя власна. Але сьогодні конюх нас познімав на відео - ой, леле! Краще аби хоч хтось був, хто б мені волав: "п'яту вниз, руки вперед!" Бо добре, що не падаю, та добре, що на спині не плюхаюсь, а більш нічого доброго нема.

Перший ранок був вирішальним. Або я залізу на 50 см, або я взагалі нікуди не поїду. Чи треба ж - залізла. Далі вже діло техніки, систематичні тренування - наше всьо. Головне - не розслаблятись, а то й поспати хочеться, й лячно чогось, і чи воно мені треба взагалі. То конюх зранку приходить (бо ввечері на поле не виїдеш, комари з'їдять ще  й кістки обгризуть), штурхає мене і йде виставляти наші нещасні три бар'єра. Ми з її дочкою збираємо коней і виїжджаємо. Якби не ці невблаганні люди, я б уже третього дня склала лапки й зарилась під ковдру глибше.

Я навіть завела щоденник тренувань, нащо не знаю, але у всіх тренерів такі мають бути. Я ж бо сама собі тренер! Ще думала малювать графік висот, але краще котика намалюю, більше користі. Бо що то за висоти, що в кінній школі діти розминаються на таких висотах? Сьогодні аж цілий метр двічі стрибнули, чи й не дивина.

Тож поки все йде до того, що 20-21 серпня я буду стрибати на турнірі ім. Китаєвій. Сподіваюсь, не гірше за інших. Та ще сподіваюсь, що кворум набереться, й я не єдина серед дітей буду їхать.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Июль 24, 2015, 13:31:52
Цікаво, наскільки охоче коні до спорту повертаються?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 24, 2015, 14:31:18
Я в своєї спитаю. Щоправда, 80 см, як на мене, це не спорт, а фізкультура.
Як вона охоче заходить та вимагає продовження, то їй така фізкультура подобається.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 28, 2015, 08:40:42
Гуца кульгає на рисі, тому вже три тижні ходить лише кроком. Запалення надкісниці. Щоправда, їй це вже так набридло, що доводиться притримувати кобилу, аби не розганялась. Цієї п'ятниці перевіряла - ще ногу береже. За тиждень ще перевірю, як буде все добре, потроху введемо в роботу.

Я на Гаді освоюю недометрову висоту.

Та загальна боротьба з кровопивцями. Раніш по болотам труїли комарячих личинок; в цому році грошей ні на що не виділяють, тож ходимо всі пожовані й посмоктані. Ліс для нас зачинений аж до глибокої осені - не можна й потикатись, зжеруть.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Июль 28, 2015, 08:47:25
Раніш по болотам труїли комарячих личинок
:shocked: вперше про таке чую
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 28, 2015, 08:53:14
Кукурузник літав та опилював, місцеві підтверджують.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 19, 2015, 12:54:53
Нема чого писать, бо три тижні нічого не робила. Гуцулка повернулась до роботи, натомість Галактика ногу потягла. Кульгаємо. То я з нею крокую верхи чи на корді. Треба кликати лікаря, бо щось задовго кульгає. Зі змаганнями пролетіли, буду дивитись з трибун.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Август 19, 2015, 13:22:16
Прикро. Одужуйте.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 07, 2015, 13:09:10
Історія №22
Гребля

В суботу їздили з Гуцею глядіти ліс, вперше за довгий час не тільки кроком, а й риссю. Що я маю сказати: на дурній кобилі це була не верхова їзда, а гребля. Щоб лише втримати її від галопу, я відкидалась назад та гребла на себе обома руками, спина й плечі досі ниють. Але то ще була контрольована подорож, аж поки ми з-під дерев не виїхали на відкрите поле. І-і-і!!! Гуца з усіх чотирьох набирає оберти прямо в небо. А мені за неї лячно, бідна стара кобилка швидко пристане, та назад буду її пхати на собі. А по прямій гальм уже нема. Тож заводжу на пашню на вольт раз. Ноги вгрузають (аби лиш не спіткнулась!), ффух, тяжко летіти, рись. Пряма - знов на злітну смугу. Два вольт, та ще й три. Тпру, досить з мене, руки болять. Кроком руш!

Чи то підбилась кобилка, чи то в мізках важіль перемкнувся, але коли я знов підняла її в рись, це було спокійне трюхикання на вільному поводі, наче в себе вдома. Ще такого дива не було. Все! Вмерла кобила! Зараз під сідлом вляжеться, та й здохне! Чи то скочити з коня та й вести її додому, чи то подивитись що далі буде.

А кобила не падає. Вліво-вправо позирає, печиво моє хрумає, шия потроху сохне. Два коли навернули кроком-риссю, але греблі вже не було. Ото дива та й годі. Поки кобила не забулась, треба буде повторити.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 08, 2015, 08:42:06
Ура!!! В нас прохолода!!! Сьогодні вранці нам обом з кобилою було весело й непарко. Я вже забула, що то воно таке - злазити з коня, не вмиваючись пОтом.
А ще я домоглася від себе подавати тіло наперед під час стрибка, бо найголовніша моя помилка - залишаюсь ззаду і тримаюсь за повід.

А Галактика вже підзабула, як то воно виходити на поле самій без Гуци. Поозиралася, потанцювала трошки навколо мене, я сказала: зась! - і швиденько залізла, поки вона не передумала. Ще й комарі ніяк не виздихають.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 10, 2015, 07:56:00
Ну що, вчора знову прогулялись із Гуцею, і греблі не було. Може, трошки під кінець на дорозі додому. Треба зробити виїзди постійними.
Це було чудове тренування, я могла повністю зосередитись на собі, та наглядати за п'ятою, що повільно, але вперто повзла вгору. І чомусь лише ліва! Права висить вниз як улита, а ліва живе своїм життям. Навіть під моїм грізним оком з кожним кроком підповзає, підповзає.. аж поки я її не поверну назад на позицію.

А ще я відмовляюсь від прокату, бо кожні вихідні мені зовсім не належать. Я не можу прогулятись в ліс тоді, коли схочу, або відробити кобилу так, як схочу. Я пов'язана на певний час та на певних людей. Двічі на день не сідлаю, тож сама я верхи сідала лише в будні, що теж незручно: зранку дуже обмежений час, а звечора ліхтарів немає.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 12, 2015, 13:32:24
Ну що, Гадя повністю оклигала. Якщо в когось є перша рись, друга, то в нас були рись, рись, рись, перший галоп, другий, а тоді вона прийшла до тями. А що від неї хочте: прохолодно, нічого не болить, вітерець підвиває, місяць ніякої роботи не було - щоб і не носилась кобила. А потім у нас була гімнастика: три бар'єри через темп.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 16, 2015, 14:08:47
Добре діло відеозйомка, всі недоліки висвітлює.

Отже, перша помилка - не подаю тіло вперед, через що залишаюсь висіти на поводі. Подолана, принаймні коли згадую (десь із третього стрибка).

Друга помилка - машу ліктями наче курка крильцями. Сьогодні аж наприкінці про це згадала, притисла руки до тулуба й спробувала поменш ними миготіти - кобиль одразу заспокоїлась, лучче стала прислухатись. Ще працювати й працювати.

Третя помилка - більше руки, менше ноги, а треба навпаки. Співвідноситься з другою, бо, як крильцями не теліпкаєш, а повертати треба, то лишається тільки підключати ногу.

Четверта (це я й без відео знала) - не можу стремено втримати, нога влазить по саму п'яту. Як долати - не знаю, чи зможу, бо за стільки років себе не подолала.


А ще в нас поруч велике гарненьке поле, кілометрів так із чотири, на ньому можна добре відпрацьовувати кінську дихалку. Треба не лінуватись й сідлатись кожного ранку.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 18, 2015, 08:02:50
Сьогодні я їхала на стайню з твердим наміром зробити польову прогулянку. Бо часу виставляти бар'єри не було, а бажання не було ще більше.
"А до поля придатніша Гуца, ще й в моєму лінивому стані", подумала я, і чомусь посідлала Галактику. Ма' тому, що Гуцу й так і так вигуляють добре, а Гадю лише на корді й лише пізно ввечері, коли комарі заїдають.

То ми добре пробіглися. Коняка не нервувала, додому повернулась суха й навіть із сухою дупою, що є для мене найкращим показником, що не перевтомилась, бідненька. Хоча за мапою в нас вийшла рись на чотири кілометри, хтозна чи багато це чи ні, гадаю, для пробіжників це лише розім'яти ноги. Треба робити два чи три кола.

На відміну від коня, дурна собака пожалкувала, що вона така дурна, бо спочатку носилась навколо нас, і захекалась раніше ніж ми до поля доїхали, а там ми взяли темп і поперли без упину. Бідна Мейка наприкінці під сусіднім тином простяглась, і мовчки позирала на наші довгі ноги.

Виявляється, я машу крилами не тільки на стрибках. Ще раз кажу, добре себе бачити зі сторони, потім краще розумієшся на тому, що робиш. "Менше крилець, ти не пташка, не тріпочи", промовляла я до себе й притискала лікті до тулуба, аби не розповзалися.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 19, 2015, 13:39:51
Сьогодні на обох кобилах їхали в польову. Погана то була робота: Галактика повернулась суха і невироблена, а Гуцулка - втомлена. Крок у них дуже різний: Гуца коротко-коротко ногами перебирає, Гадя широко йде. Так і проситься наперед, а я чую, як позаду Гуца з дихання збивається. Можна було б поміняти їх місцями, та я боялась, якщо Гуца попре, то Оля її не втримає. Тож проїхались кроком-риссю, не робота, а мука для обох. Можна або обох кроком (та й то Гуца відстає), або по черзі виганять. Але Галактика сама нервує.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 21, 2015, 09:03:35
Вчора вивезла Галактику за домовленістю на сусідню базу на піщане поле зі справжніми широкими бар'єрами. Через один із них вона мене успішно втратила, хоча там було, може, по коліно. Просто вона раніше стрибнула, ніж я очікувала. Потім ще хлопець провів її по маршруту. На кінець кобила була така мокра, що аж з вух текло, по очам, по морді. Наробилася, бідна. Зате жодного разу не чирконула, хоч висота й ніяка, але, як кінь неакуратний, то буде чіпляти дрова навіть по землі. Як буде нагода, хочу кожні вихідні такі виїзди робить.

Ще вона дуже добре заходить у батман, я ледь встигаю пролізти поперед неї під загородку. І дуже швидко із нього виходить, я думала, вона мене на пузі витягне. І дуже гучно оре, коли їде. А Гуцулка в цей час їй підгукує, та розносить стайню. Чую, в Царичанку повезу їх обох, аби з розуму не посходили.

Сьогодні, щоб ми обидві не розслаблялись, підсідлала Галактику в поле. Дослідним шляхом встановлено, що сім кілометрів риссю - це добре розім'яти коня. Мо' нам ліпше в пробіги?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 21, 2015, 10:04:03
А Гуцулка в цей час їй підгукує, та розносить стайню. Чую, в Царичанку повезу їх обох, аби з розуму не посходили.
от кобили цікаві створіння
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 23, 2015, 08:23:25
Як же добре сідлати кобилу майже кожного дня! Така спокійна, така чутлива, так добре мене розуміє.. і, тварюко, розуміє, коли можна скласти лапки на шию! Сьогодні з більшості заходів на 80 см були викручування вліво. І яка майстерна сволота! Впритул завертаю, аби не було куди відходити, повід коротко, нога, і все одно: хлобись! І ми вже обійшли. Ледь не звалилась. Зате галопували доста, аж вся змокла. Кобила теж, до речі.

Дуже шкодую, що нема часу на іншу. Гуцулка обурено вибиває двері та оре. Я б її теж в лісок, на зручній для неї швидкості, але треба ще й на роботу ходити. Може, приїжджати о шостій ранку? Чи краще не спати взагалі?

Собака з вибриками. В лісі не тікає, але на робочому полі їй нудно, тому або дивитись на неї без упину, або піде сусідів провідувати. Сьогодні втекла навіть з очей, лише хвіст заметляв по бур'янах, вуха затулила, морду одвернула і вже не бачить і не чує. Тож ми одробились, зайшли й зачинили хвіртку. Побігай собі, тварюка, поки я про тебе згадаю. І таки побігала! Я її вилаяла, потім пустила в двір, а потім ще змусила до мене підійти. Ото було кіно! Я гукаю, вона до будки - згадує, що її звідти тягано, тікає до стайні - а там нема де сховатись, туди-сюди - ніде! Підібгала хвоста і йде. Добре, кажу, молодець.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 24, 2015, 08:59:22
Я, можна сказати, експерт із гімна. Відрізняю на запах коров'яче, кінське, свиняче, собаче. Бо цього добра в селі доста, куди не нюхни - десь щось тхне. Свіже сильніше за перепріле. Але сьогодні в поле вивезли кілька камазів незрозуміло чого, бо на вигляд звичайний перепрілий гній, а на понюх таке відразне, наче міське звалище. Воня гнилим м'ясом. Ще з жодного поля такого не чула, скільки б їх не об'їжджала. Маю надію, що сьогодні-завтра його розгорнуть тонким шаром, та вітер зробить свою справу.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: OSA от Сентябрь 24, 2015, 10:46:16
Друга помилка - машу ліктями наче курка крильцями.
О! Я не поодинока. Я думала це тільки в мене лікті злітають наче в гуски на злеті h:DD. Якось мені показали на відео. Враження таке, наче я злетіти за рахунок ліктів з конем збираюсь. Зараз намагаюсь слідкувати. Але як тільки в стибок закрадається якийсь форс-мажор... Опті!!! В момент приземлення розумію, що ми знову "злітали" а не  стрибали. :yes: Хоть зв'язуй лікті :8):
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 24, 2015, 10:54:10
Ага:) а ще - коли спиняю кобилу, то валюсь наперед замість відхилитись назад. Причому в спокійній роботі трохи назад відхиляюсь - і кобила стає як укопана; а як стрибаємо - мене потім перемикає, і я падаю їй на шию.

А ще ми сьогодні з поля галопом проїхались. Мене взагалі в полях галоп лякає, але сама собі поставила ціль (вже давненько так), кожного разу відкладала й відкладала, а сьогодні нарешті зважилась. Галактика вам не Гуца, тут вам і швидкість, і дорогу вибирати можна, клас! Проте кобила лишилась невдоволена - мало їй.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: OSA от Сентябрь 24, 2015, 11:17:12
Ага:) а ще - коли спиняю кобилу, то валюсь наперед замість відхилитись назад
+2... Напевне ці вади ходять у парі. Тому мене не всі коні розуміють відразу. І замість зупинки, на коні на котрий бачить мене вперше, можу отримати прискорення. (Наші всі звикли, тому з ними непорозумінь не виникає. ) 
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 25, 2015, 08:34:17
В нас на стрибках виникла проблема - кобила навчилась відвертати вліво, й робить це дуже майстерно. Обов'язково перший бар'єр, хоч і на землі лежить, потім з кожним підйомом палички все гірше й гірше. Нагадую, в нас зараз максимальна висота 80 см.

Зате вона дуже добре показує розщот: з якого місця можна безпечно чкурнути, аби не вписатись в стійку. Поставили зліва від бар'єру палички - одразу зметикувала й розвернулась раніше.

Хлист у мене є, але за ті три секунди мені треба всидіти на дикій козі, вивернути її та сісти рівно. Нібито вже й пізно хляскати, думала я, це ж треба або одразу, або ніколи. Читачі мої любі, ніфіга не пізно, вона дуже розумна тварина, і коли я наплювала на три секунди та таки вперіщила, вона все чудово зрозуміла. Якщо до цього їдемо, підходимо до небезпечної відстані (де якраз можна викрутитись), я загрозливо помахую хлистом - вона сприймала це як команду розворот на задніх, то тепер показую хлист - з вух вилітають таргани й погані думки, а кобила налаштовується на стрибок. З мене спортсмен ніякий, я можу проїхати лише на самовозі, тому доведеться таки ляскати. Сьогодні вистачило одного удару за все тренування, сподіваюсь, післязавтра не доведеться жодного. Це як зі шпорами: слід лише показати, що в тебе є що протиставити, і далі можна обходитись без них.


Історія №23
Виправдувальна

Не хочу розгубити читачів лише від того, що я намагаюсь чесно розповідати про все без прикрас. Тому спробую пояснити свої думки щодо фізичних покарань.

Я вважаю, що з конями до пряника обов'язково треба додавати пілюлю. Якщо виникає проблема, вирішувати її жорстко й негайно. Буду панькатись - буде гірше, й все одно закінчиться гіркими ліками, тільки в більшій кількості. Це безпека моя й мого коня, однією ласкою далеко не пройдеш. Ні в якому разі не профілактика, чи за погане здоров'я, чи за переляк он того страшного дерева - це пряники можна й треба роздавати просто так. Але кінь має знати, що завжди вирішує людина.

А ще я маю завжди зберігати спокій. Покарання має бути чітко зважене й лише за діло. Там, де можна обійтись, краще обійтись, наприклад, позаду їде машина - я зійду з дороги й тихим голосом говорю з конякою. Але де не можна обійтись - вагатись теж не можна.

Наприклад, в сьогоднішніх стрибках я була впевнена, що ніщо в кобили не болить, нічого такого не вилізло під час розминки. А розворот замість стрибка - це вже завчена улюблена дія.
Або інший приклад: в Гуци була звичка під час сідлання страшно клацати зубами. При цьому вона прихоплювала повід, один вже майже розгризла. Тож за таку дію я її ляскаю долонею по плечу, можу прикласти доволі сильно. Досить швидко кобила зрозуміла, й зараз досить грізного оклику.
Галактика не любить стояти, коли на неї залазять. Я розвертаю морду до себе, й, якщо не стоїть, то стрибаю однією ногою по землі, іншій в стремені, поки їй не набридне вертітись навколо мене. Ні ляскання, ні крику - можу тихо примовляти: сті-і-ій.
А буває, коли їй зовсім не хочеться стояти (комарі), і вона бігає в руках. Це вже небезпечно, тому я можу й за повід смикнути, й хлистом по плечах, і нагримати. Зупинилась - погладила, залізла.
Заходимо до стайні. Кобила може підтягать, я поводом відпрацьовую як гумовим: назад, назад - головне збити її з ритму. Без смикання.
Їдемо в лісі на новій ділянці. Все навкруги страшне. Я тихо промовляю до кобили, розказую їй щось, тримаю повід коротко, але не натягую, даю їй поозиратись.
Їдемо в тому ж лісі вже не вперше. Та сама купа сміття й досі страшна - нога, нога, можу ще й нагримати зверху, й хлист показати.
Бачила, як інші за закидку наказують коня поводом, ударом трензеля по зубах. На мою думку, це небезпечно для конячого рота, то краще по товстій дупі хлистом. Взагалі верхи за повід можу цмикнути лише по необережності, коли втрачаю рівновагу абощо. Дуже сварила дівчат, коли в них стрибали руки. Поки цмикали - відпрацьовували на корді, аби за повід не хапались, лише потім віддавала.

Сподіваюсь, я таки не людожер (чи конежер?).
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 25, 2015, 09:07:41
Тому спробую пояснити свої думки щодо фізичних покарань.
вцілому згідна. Тільки є специфіка в поведінці кобил - вони ображатись вміють. Жеребці самі звикли силу застосовувати, випробовувати в певній мірі, тому з декотрими доводиться використовувати покарання. А от кобіли створіння настрою, з ними його використовувати варто вкрай делікатно.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 25, 2015, 09:40:11
Поки що я бачу, як ображається Гуцулка, коли виводжу Галактику, а її лишаю.

Але, згадуючи, як я боялась залазити верхи на Гадю, потім боялася галопу, потім боялася сама до лісу ходити.. бачу прогрес, але кожного разу це було переступання або через себе, або через кобилу. Поки що ми краще й краще розуміємось, отже, я рухаюсь в вірному напрямку.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 28, 2015, 08:53:41
В неділю знову були на базі, і я знов цілувала пісок. До Лелек назбираю тортів на цілу кондитерську. Ще не впевнена, що взагалі туди поїду з конем, а не лише подивитись. В будь-якому випадку продовжу мучити її й себе, бо, якщо я хочу в себе залишити цю кобилу, то маю рухатись вперед, інакше буду рухатись назад. Я вже пройшла шлях:
 - страшно стрибати;
 - страшно на ній до лісу їздити;
 - страшно галопувати;
 - страшно верхи залазити.
Зараз ідемо в обратному напрямку, і я розумію, що то була моя помилка, коли я два роки назад перестала стрибати. З того все й покотилось, зараз починаю з нуля.

А ще захворіла собака, попри всі щеплення, на піроплазмоз. Останні три місяці я її нічим не обробляла, і ось вона, осінь, разом із кліщами. Одного прямо в клініці зняли.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 28, 2015, 09:21:30
А ще захворіла собака, попри всі щеплення, на піроплазмоз. Останні три місяці я її нічим не обробляла, і ось вона, осінь, разом із кліщами. Одного прямо в клініці зняли.
щось цього року кліщі надто активні :(
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 28, 2015, 09:31:45
Таки так, навесні ніякі обробки не допомагали - щось да вчепиться.
Шкодую, що вчора її одразу не відвезла. Думали, щось десь прихопила й отруїлась.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 01, 2015, 08:08:15
Собака через хворобу отримала дошкульний удар по ниркам, наразі оклигала, але через примусове обмеження руху ображено гавкала, коли ми на полі їздили без неї.

Галактика кілька день стояла, так вийшло. Але чи то я сміливіша стала, чи що інше, ми сьогодні одробили дуже добре, ніяких вибриків. Я вчилась оддавати руку. Найкраще це в мене виходить в напівпольовій посадці, але я тоді не можу кобилу випхнути ногами, тож стрибали лише на її бажанні стрибати.

Вчора передивлялась аматорські старти. Перестала боятись, що на тлі інших буду глядітись наче лантух. Всі ми лантухи. Але чим ближче година ікс, тим мене сильніше дрижаки хапають.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 04, 2015, 08:41:28
Вчора мені розповіли, що ми Гуцу, виявляється, давно здали на м'ясо. Люди цей щоденник не читають, бо не верзли б дурниць, але ось фото з минулої суботи:
(http://s017.radikal.ru/i420/1510/e4/7af9b748cf30.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i630/1510/d5/3fe90654f524.jpg)
(http://s009.radikal.ru/i308/1510/82/df204891d889.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 04, 2015, 20:11:57
В мене з'явився шанс показати нас із конем достойно на змаганнях. За підсумком сьогоднішніх тренувань, ми великими кроками наближаємось до мети - проїхати ввесь маршрут і не бевкнутись. Принаймні пісок сьогодні не цілувала, і взагалі нас тренер похвалив.

Історія 24
Теорія відносності

Ото, значить, нам тренер задрала неймовірну висоту - аж до неба. Я запищала, що ніколи й нізащо, а вона таки загнала нас носаками. За звичай я на такому відключаюсь і вмикакюсь вже після щасливого (або не зовсім) приземлення, але на цей раз мої нерви відхопили по повній, кожен крок галопу я себе тримала дужче ніж коня, аби-сь не звернути. Відкарбувалась кожна мить, хай йому грець. А потім ще й ще, на мої попискування звертали уваги не більш ніж на комарів.

І ось нас відпустили. Дякую тобі, боженьку, що ми не вбились! А що це? Висота, яку ми брали штурмом, вийшла..  по коліна. Там стояв наш чесний недометр, смішно глянути, соромно дивитись. Але тільки-но я уявила, як ми його стрибали, планка швидко перескочила сантиметрів з тридцять вгору, от вам хрест! Як повз їдемо - півметра, як стрибати - півтора. Все у цьому світі відносне.

Дивлюсь жашківські джокери на 130-140. І такі-сякі, їхать не вміють, коней не тримають і взагалі лайдаки дома не тренуються. Потім дивлюсь аматорські й дитячі: ну й нехай що закинувся, ну й нічого що наваляв цілу купу, зате до кінця доїхав! Молодець! А впав - головне що живий-здоровий. Кінь відмовився стрибати? Не біда, є над чим працювати, наступного разу краще буде! А кожний, хто проїхав нулем, хай косо-криво, хай на чесному слові свого коня - герой! Бо вони мені ближчі за недосяжних КМС-ів, серед них я бачу себе. Все відносно.

У хижаків зір бінокулярний, себто вони можуть зосередитись на цілі й визначити відстань дуже точно. При цьому їх зіниці дивляться в одну точку. У коней з цим трошки гірше, зате в них бінокулярний слух. Чесно, Галактика наводить вуха наче локатори, вони майже перехрещуються. Треба ж знати, як далеко конеїд за кущами сховався.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 06, 2015, 12:22:13
На нашому полі з травою та без натяку на пісок я ще не падала. До сьогодні.
Триматись за повід до останнього - це добре. Я витягаю свою верхню частину тулуба, і приземлююсь дуже м'яко, зі стільця впасти було б твердіше. Далі можна пускати, далеко не втече.
З іншого боку, за цей місяць я зрозуміла, нащо потрібні рукавички. Пальці роздерті через той самий повід, сьогодні зідрала стару вавку, кров усі пальці залляла. Фе.
Не можу зрозуміти, чому роздираю середній палець? Повід зазвичай проходить між мізинцем та безіменним.
Що в нас сьогодні було доброго: мені вже не так лячно падати. Та й стрибати теж.
Ще який досвід: коли кобила відвертає й починає козлики, я сильно втомлююсь. Здається, що там - три секунди й все, але чи то тримаюсь усіма м'язами, чи ще чогось, захекуюсь, наче сама стрибаю з кобилою на спині.

Відкриваю тоталізатор: доїду я до кінця маршруту на лелеках, чи мене знімуть за дві закидки (див. зверху теми).
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 07, 2015, 12:51:32
Дякую читачам за підтримку, але наше переможне повернення до кінного спорту знов відкладається. Вчора повернулась із роботи з температурою, зараз лежу з грипом.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 17, 2015, 17:03:24
Покажу, де ми вешаємось.
(http://s019.radikal.ru/i618/1510/89/40d6f6aa54fa.jpg)
(http://s009.radikal.ru/i307/1510/2f/c036ddafc14e.jpg)(http://s020.radikal.ru/i713/1510/ef/41234873d7a9.jpg)
(http://s020.radikal.ru/i714/1510/ee/7625e89953ec.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i605/1510/4d/503a07a1bdb5.jpg)(http://s020.radikal.ru/i715/1510/02/0ba67a3226b8.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 18, 2015, 14:48:29
Гуцулка не забула, як треба поводитись в лісі. Вчора додому трошки підгрібала, а сьогодні доста було легко повід натягти.
До речі, кроком у бік дому вона теж вміє гребти :-) в неї крок дуже дрібний, й вона часто-густо патицями перебирає, наче їжак. Тут мені совість не дозволяє стримувати - не летить же, й під ноги дивиться, тож най дріботить, як їй треба.
На ній добре по лісу блукать: під гілкою нахилиться, крізь кущі пройде, канаву перейде, в заростях обережно ноги переставляє. Я повернулась вся в листі, з-за пазухи витрушувала. Галактика б десять разів відмовилась, вона вередлива на теє.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 18, 2015, 16:37:22
Собака знову в формі? Гарно, мабуть, отак по лісі вештатись, ще б компанія була.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 18, 2015, 16:42:48
Так, собака одужала. Потроху втягую її. З Гуцою ми більшість часу кроком, то не перевантажується.

Нам, дурням, і самим не нудно!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 27, 2015, 11:02:35
В суботу перевіряла стару занедбану дорогу. Ще рік тому по ній проїжджали машини, а зараз так сильно заросла акацією, що аби знала, не сунулася б. Подряпини на руках (відхиляла гілки), на підборідді (не всі встигала відхиляти), знервована кобила, що намагалась якнайшвидше пробити собі дорогу, краще - галопом. В одному місці ми навіть посперечались: Гуца спочатку задкувала на дотик ноги, потім спробувала пролетіти з заплющеними очима, а коли я не дозволила, трошки піді мною пострибала. Я вже думала, чи злізти й повести в поводу, чи що робити. Стоїмо. В Гуцулки, мабуть, макітра швидше за мою варить, бо я ще не встигла прийти ні до якого висновку, як вона прийняла рішення й пішла вперед. Прогулянка кроком потягла майже дві години, й ми обидві добре-таки натомились.

А ще нас поздоровили з днем автомобіліста. Тепла компанія з двох машин зручно розташувалась в обжитій місцині. Сказали, хоч у мене й не машина, але все одно поздоровляють.

А ще я почала займатись із тренером на Галактиці. З виїздки, правимо мою посадку й кобиляче управління.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 04, 2015, 09:32:50
Нічого цікавого не відбуваються. Йде планомірна робота з конем та зі мною, та за нами обома, ніяких тобі великих проривів, потихеньку-полегеньку. Хвалитися нема чим, вагомі результати будуть нешвидко.

Сухо, дощів немає, морозів теж, саме працювати й працювати.

Нещодавно покарала собаку за те, що на полі тікає й не вертається, як гукають. Заходимо в двір, а собака десь віється. Замикаю хвіртку, чекаю. Прибіга, стрибає під тином аби впустили. Йду до хвіртки, розказую собаці яка вона нехороша, розвертаюсь і йду! Лишаю її за хвірткою. Потім повертаюсь і впускаю. З того часу слідкує, де ми є, аби не проґавити й не лишитись за воротами.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 09, 2015, 08:50:28
Цими вихідними ліньки мені було сідлаться, тож відпускала кобил по двору побігать. Город вже прибраний, купи піску та гравію навряд чи на заваді стануть, а все інше нехай оминають.
Коні вже не скубуться. Разом гасають, сумирно носами обнюхуються, тільки загривки ще одна одній не чухають. Разом і пасуться, крику та махання не було. Заводити їх просто: береш Гуцу за недовуздок і ведеш, а Гадя навкого біга, і так до самої стайні. Собака під час перегон до коней не наближається, мабуть, копита вселяють повагу. Довелось лиш рятувати полуницю й часник, бо Галактика так і намагалась по ним пройтися. Дерева не поваляли (деревцята - скніють вже другий рік без поливу, самі тички не вищі за людину), а граційно оминали. Гуцулка не пропустила нагоди викачатись на чорноземі, добре що дощу не було. Аби знаття, що не побіжуть по сусідським городам, я б відпускала на поле, та ловити їх по всьому селу немає бажання.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 14, 2015, 22:50:47
Історія №25
Мімімішна

Те, що мої кобили не тримають ноги, я знала давно. Тобі треба розчистити - ти й тримай. Тож кожного разу в мене після розчистки болять спина й ноги, хоч більше ніж дві ноги за раз я не роблю.

Але сьогодні Гуца перевершила саму себе: поки я тримала її задню ногу й пихтіла з ножем, вона зручніше вмощувала на мені свою сраку. На тички не реагувала. З одного боку важкувато, а з іншого - ви ж не зганяєте кота, якщо він прийшов порадувати вас своєю присутністю, навіть у самій незручній для вас позиції. Щось таке я й відчувала.

А потім ретельно начищені коні бігали у дворі наввипередки й качались на городі. Гуца терпляче чекала, поки я випущу Галактику, й лише разом із нею дала чосу. Сусідська дітлашня вилізла на комору аби видко було, а я придивлялась, чи добре кобила ставить ноги після розчистки. Сподіваюсь, раз Гуцулка стрибала й носилась більше від Галактики, то ніщо їй не муляло.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 18, 2015, 10:52:07
А в нас зранку сніг з дощем. Вірніше, крижана крупа з водою. Спочатку біленькими цяточками всіяла шию Галактиці, а потім вчесала так, що, аби це був дощ, то були б мокрі по самі вуха. Закінчили, позлазили - через півгодини все минулось. Чого б то було погоді не зачекать?

Спробувала нові штанці: тепло, сухо й мухи не кусають. Трошки роздерла їх об цвях, бо дивитись треба куди йду. Шкода, але сама винна.

Сьогодні відчула, що універсальне сідло вже не таке зручне після виїздкового. Нога не прикладається. То я раніш п'ятою колупала, то однаково було з якого сідла.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 24, 2015, 12:19:31
Знаєте, що уві сні важко вільно й швидко рухатись? Ноги заплутуються, і таке інше.

Сьогодні мені наснилось, що мої рухи вільні й невимушені. Я верхи на коні. Моя кобила гнучка й слухняна, виконує "приймання" (принимание - перекладіть будь ласка), причому в житті я не знаю, як це робиться. Шкода, що дійсність дуже далека (((
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 24, 2015, 14:00:59
Можливо, вам, як Менделееву, сниться омріяна таблиця  ;)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Evelle от Ноябрь 24, 2015, 14:29:07
  Мені снилося як я їду верхи задовго до того, як  я справді сіла в сідло. На диво, відчуття у сні та наяву збіглись.  Наші сни, то така цікава штука.  :yes:
А може це підсвідомість каже що вже пора пробувати робити ці приймання в реальності, бо вона вже готова, от  хай мозок й тіло підтягуються.  ;) 
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 25, 2015, 10:12:18
Що омріяна, то правда. Навіть не так приймання, як слухняність, ото вже омріяна!

Навряд чи готова, бо ми ще бігаємо з задраною макітрою. Як каже мій тренер, спочатку її в повід поставити, потім підібрати, а вже потім бокові. Щось мені підказує, що вона права.

А ще коники погладшали на зиму, за підпругами видко. В Гуци навіть з'явились яблучка на попі.
А ще Галактика перебирає харчами так, що ридати хочеться. Сіно розтягує по всьому деннику, сцить прямісінько на купу, а розсипаний овес щіткою пророста на купі гною. Мама підказала, за її дитинства на селі коням овес давали в торбах, що зав'язувались за вухами. Хто що чув, чи є ще такі, й де їх взяти можна? От таку:
(http://s41.radikal.ru/i094/0901/75/b763dce29b12.jpg)

Хоча скоріше буде щось самій пошити, мабуть. Прив'язувати до недовуздка.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 25, 2015, 13:46:40
Для вівса мішків не бачила, а от сітки и для підвішування сіна купити не проблема. Ще б хтось поділився практичним досвідом іх застосування. Можливо, на форумі така тема вже є.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 25, 2015, 13:54:24
Боюся я сіток. Встрягне ногою - і капут. А те, що встрягне, без сумніву.
От повільна годівниця, як Алльо поробила, має сенс, треба продумати.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 27, 2015, 13:31:25
Сьогодні заскочила на часинку до коней. Знайшла на сідлі мишу. Сіренька, з хвостиком, якби не боялась, що вкусить, вхопила б. А так вона бігала й вищала, поки не знайшла схованку під ящиком.

В нас взагалі миші пішки ходять, ледь не на голові. Жодного харчу всередині стайні, лише тирса. Не знаю, чи то вона їм на смак припала, чи просто так зимують. Час від часу труїмо, але допомагає ненадовго. Кішку не можем узять, поки туди не переїдем, а це нешвидко. Зате я вже знаю, від кого візьму кошеня, в кого мамка не лише мишей, а й пацюків душить.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Evelle от Ноябрь 27, 2015, 14:13:33
Як це жодного харчу всередині стайні? Розсипаний овес, сіно, шматочки моркви - все це харч для мишей. Вони навіть по кінським какухам можуть шукати що там неперетравлено лишилось.  Кінський підшерсток та волос - матеріал для кубла.  А якщо поряд є городи та поля - то миші можуть приходити до стайні просто для того щоб перезимувати в теплі та ближче до їди.  :unsure:  Кожного року так до нас на дачу лізуть. Кішка їми об'їдаїться - але миші не закінчуються. Зловила одних - з полів приходять інші. І так нескінченно.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 27, 2015, 14:17:46
Ото перезимувати хіба що. А в коней під ногами харч шукати, як про мене, надто ризиковано для маленької мишки. Щоправда я не знаю, як коні реагують, не довелось.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 12, 2015, 15:04:07
Історія №26
Про користь фізкультури

Минулого тижня я провела експеримент: вивела обох кобил на поле, Гуцу на корді, Галактику взагалі на волі (бо вона від Гуци нікуди не дінеться). Виганяла кобилу, і коли обидві набігались та звернулись до пожовклої трави, відпустила. Вони паслися, підходили по черзі за сухариками та потім дали спокійно пійматись і завестись.

Сьогодні мені знов було ліньки сідлаться, та я вирішила, що саме час продовжити роботу на волі. Гуца настрибалась на корді, Галактика набігалась навколо неї, почали пастись. Я відпускаю. Але, видно, Гадя взагалі не набігалась, бо за деякий час замість підбирати сухі дрючки дала чосу. Гуца за нею. Кобили навернули зо три кола по всьому полю, потім через чужий город вибігли на дорогу й дременули геть. Собака за ними. Я слідком.

Втратила їх з полю зору дуже швидко. Почала зупиняти кожну машину та кожного стрічного - їх ніхто не бачив. Куди звернули - невідомо. Простір пошуку величезний. Машиною об'їхали навколишні поля, коли подзвонили сусіди: знайшлися коні, їх піймали та припнули біля двору якісь добрі люди, що й повідомили. Добре, що кожна собака знає, в якому провулку живуть дві кобили, та відомо, де шукати хазяїв!

Приїхали. Гуца стоїть прив'язана до стовпа, Гадя сама по собі - видко, в руки не далась. Але до нас одразу підійшла, тицьнулась мордою по сухарики. І собака біля них, за компанію. Замість завернути їх додому дурна тварина лише бігла слідом. Взяли кобил на поворозочки та й привели додому без пригод.

Страшно було лише, аби не вибігли на асфальт та не потрапили під колеса. В те, що не знайдуться, не вірила, Обухівка хоч і велика, але село - в одному кінці чхнуть, в іншому будьздоровкають. Невідомо було тільки, скільки шукати, та чи не подалися вони на стару базу за десять кілометрів. Зате я находилась, зіпріла та коні вибігались добре. Сусіди питають, чи будемо завтра знов ганяти.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Декабрь 13, 2015, 10:02:27
В зимову сплячку коні явно впадати не збираються  :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 16, 2015, 10:03:54
Яка там сплячка!

Коротко нотатки:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Декабрь 17, 2015, 11:42:47
Вот мне все интересно ,где вы находитесь в Обуховке-то))) Все мне кажется ,что это вас я где-то далече в полях видела, как верхом с мелочью выезжала.
Я .правда ,в Обуховке более-менее центр знаю и 3 гребли - как их местные величают. И лес сосновый, в сторону санатория и озера, но там место найти могу ,а описать - фиг)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 17, 2015, 12:19:35
Мені, аби до вас доїхати, треба через асфальт переїжджати, то я ніяк не доберусь. Давайте в повідомлення хоча б телефонами обміняємось, може, на вихідних зустрінемось.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 21, 2015, 13:42:51
Була неприємно вражена тим, що в старої прокатної конячки з'являється власна думка. Щодо калюжі, яка в один бік не варта уваги, а в інший - стає сметрельно небезпечною. Чи щодо вершника, коли за вітром його можна слухатись, а проти вітру - треба закусювати й летіти. Якось приємніше, коли тварина в похилому віці спокійно трюхає й не звертає уваги на людей, собак чи машин, і не вдає з себе скаковика.

Після такої прогулянки випустила обох в садок і ще попоганяла. Галактика зіпріла, а в Гуци навіть дихалка не збилась. Чухаю голову.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 21, 2015, 14:37:45
На додачу.
Придивляюсь до вентиляторів, хочу вмонтувати в витяжну трубу, бо волога всередині така, що двері мокрі, а руху повітря ніякого. Не висихає навіть за кількагодинного провітрювання.

Як по-різному коні опираються. Галактика або стає дибки (напівдибки, бо невисоко й ненадовго), або опускає морду, впирається в повід й підкидає вершника спиною. Гуцулка просто задкує на вільному поводі, причому чим сильніш я її намагаюсь випхнути ногою вперед, тим швидше задкує.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 01, 2016, 14:25:29
Напередодні нового року випав сніг:
(http://s019.radikal.ru/i607/1601/07/7f5aa19f0b6d.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i640/1601/ae/82308fd93a5e.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 04, 2016, 08:33:35
Історія № 27
Пост одного собаки

Наприкінці лютого 2014 року, коли ні стайні, ані паркану ще не було, а був лише старий будиночок, нам подзвонила сусідка й повідомила, що в нас є перші поселенці, аж четверо. Цуценята вищать і ховаються поміж дошок. Якась тварюка підкинула. Що тоді, що й зараз я була така зла на ци підкидачів, що, аби знала, хто, запхала б викинутих цуценят в сраку. У вас є сука, бігає де схоче, а ви, замість стерилізувати, розкидаєте щенят як сміття під чужими парканами.

За добу двох забрали, і ми їхали, аби приспати двох інших. З ковбасою, щоб піймати. Викинути їх в інший двір чи завезти в ліс нам не дозволяло виховання. Не досить приємно забирати чиєсь життя, тож я в дорозі намагалась знайти інший шлях. Чоловік також, бо з радістю підхопив мою думку, що на майбутній стайні має бути чотирилапий охоронець, тож другу половину шляху ми їхали з метою погодувати собак ковбасою та роздивитись їх ближче.

Нас зустріли бутузики, що ледь пересувались самостійно. Хлопчику, що дався пійматись, теж знайшли руки. Дівчинка, найлякливіша з усього виводку, тікала або ховалась під дошками:
(http://s001.radikal.ru/i193/1604/f6/c06f7a14d29f.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i602/1604/d0/ca0f334086b7.jpg)

Назвали її Мей. Тиждень вона харчувалась тим, що приносили сусіди, далі ми її таки піймали й посадили на ланцюг. Ой, виииску було, ніби її різали!

Освоюємо утеплену будку (два шари дошок, між ними мінвата, дверцята):
(http://s009.radikal.ru/i307/1604/cb/0942bbc2995c.jpg)

Вчимося ходити на повідку:
(http://s020.radikal.ru/i702/1604/cc/82fa5a5708f2.jpg)

Лащимось:
(http://s017.radikal.ru/i401/1604/36/59e2de7d5aaf.jpg)

Оце ми виросли:
(http://s48.radikal.ru/i119/1604/75/7b7c385f51b1.jpg)

Змалку я її ганяла з лісапетом та нарощувала м'язи й дихалку, аби потім бігати вже за конями. З неї вийшов чудовий компаньон: швидкий, невтомний, далеко не відходить, попереду рознюхає, чужих собак порозганяє, компанію справляє. Ластиться до нестями, на сторонніх у дворі гавкає але не кусає.
(http://s017.radikal.ru/i431/1604/1d/31c5ffc51f8e.jpg)

Вчасно стерилізували, своєчасно робили щеплення, навіть ходили якийсь час займатись із інструктором. Намагались бути зразковими хазяїнами. Та це не вберегло: чи то від невдалого щеплення, чи від невідомої хвороби, чи, може, навіть отрути в березні 2016 року собаки не стало. Залишилась лише пам'ять, та оці фото:
(http://s012.radikal.ru/i320/1604/aa/f1c24b05affe.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Апрель 04, 2016, 09:39:22
Шкода собаки... Я свою ледь спасла в січні, думали вже, що не виживе...
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 04, 2016, 10:33:39
Шкода. Донька кілька годин проплакала, а я зараз кожну собаку хочу приголубити.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Апрель 04, 2016, 10:56:24
Прикро  :cry:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 04, 2016, 18:30:45
Всегда хреново ,когда они уходят. Просто отпустить - а непросто.
Она вернется, когда-нибудь. Они всегда возвращаются к своим людям. Ты только не пропусти ;)
Ко мне вот так вернулась Мышь.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 10, 2016, 18:18:44
Історія №28
Новенька

Нарешті використала фотоапарат за призначенням, й тепер можу похвалитись змінами.
Галактика поїхала до Львову, а натомість я притаскала маненьку кобилку, дійсно маненьку, з гуцула ростом.
Мало їсть, мало сере, суцільна вигода! Ще й лагідна до людей.
Знайомтесь - Манюня!
(http://s017.radikal.ru/i437/1604/f1/c3c680255999.jpg)
(http://s017.radikal.ru/i407/1604/f8/6523bd3255ce.jpg)
(http://s014.radikal.ru/i326/1604/d2/e65bcdc5c3cc.jpg)
(http://s14.radikal.ru/i187/1604/ec/479c201e3579.jpg)

Трохи Гуци. Старі зайомі не впізнали, сказали, що надто товста.
(http://s020.radikal.ru/i708/1604/a3/01807272fe94.jpg)

Гості (гніда з Манюнею майже одного росту, тож можете зацінити):
(http://s020.radikal.ru/i705/1604/07/1ab1fa0a616c.jpg)
(http://s017.radikal.ru/i428/1604/71/6e9857dbc3eb.jpg)
(http://s018.radikal.ru/i510/1604/2c/f492e7594bad.jpg)

І ще ми нарешті сподобились на леваду! Кільканадцять разів ми переплановували, де її робити, та ще рік відкладали. І аж коли мої коні почали вештатись по городу, а мої рідні з цього приводу закалатали на сполох, а я зробила невинну морду, одразу знайшлось і місце, й час, і гроші.
(http://s019.radikal.ru/i644/1604/b6/7e57faf792e6.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 10, 2016, 19:24:01
А картинка коней в леваде вышла такой же умиротворяющей ,как и из-под левады) Прям передача эмоций в действии)

Пы.Сы. Вопрос на засыпку: а что ты раньше с фотоаппаратом делала (не по назначению)?))))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 10, 2016, 20:12:16
Забувала про нього, забувала взяти та забувала дістати з сумки. Ще й зарядити забувала.
(тут має бути смайл з дірявою головою)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Апрель 10, 2016, 21:40:37
Нарешті новина -  Манюня  :glad:
Дивнюче створіння - конепес  :sarcastic:  Ще й зі сердечком над оком  :max:
Манюня вже гуляє з Гуцею?  ;)
Гадя зійшлася з нами і нашими кіньми так, ніби все життя жила саме тут   h0.0 Невже вони тепер дійсно там, де їм хотілося б бути?  Так буває???  :unsure:
Галактика вже заплетена моїми дітками 100500 разів, вичесана, вигуляна, вигодована морковою і яблуками, і взагалі - тішиться увагою до неї  h:yes: А за цукор, який я забороняю, дуже душевно ірже  :hehe:  Ага, я зразу знаю, що це Гадю пригодовують  :facepalm:
Поки що проходить під кодовою назвою Неля-2 (на честь Нептунії), але значно ніжніша і лагідніша... Сьогодні вперше їх переплутали  ;) А я зразу анонсувала, що приїде ще одна Неллі  :max: Дуууже явно виглядає мені, що моя "нєдотрога-бультерьєрочка" Неллі тепер стане Гадею, а Галактика - як раз ніжніше, Нелічкою  :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 11, 2016, 05:52:15
Гуца з першого дня в леваді затисла Манюню в куток, та, поки я добігла, добряче-таки шваркнула  :(
Потім ганяла весь наш табунок.
Потім кілька днів із заздрістю дивилась на леваду зі стайні, поки там усі мирно повзали.
І в цю суботу нарешті все було спокійно, Гуца лиш час від часу робила "І-і-і".

Чекаю на фото з Галактикою, та дуже рада, що вам ця дзиґа подобається :) до речі, галоп в неї дуже м'який.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Pechivo от Апрель 11, 2016, 07:42:45
Поздравляю с Манюней  :glad: Очень красивая девочка  :kon19:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 11, 2016, 07:56:21
Дякую :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 11, 2016, 08:04:38
Історія №29
Про гнучкість

Ні для кого не дивина, що коні, як їм треба, стають гнучкішими за котів. Моя Гуца вилазила зі шпринта, поприсідавши на всі чотири ноги. Дотягалася зміїною шиєю до зачиненого крана й пускала воду. Кожен бачив, як коні чухають за вухом заднім копитом. А філігранно влізти копитом в найменшу щілину?  А обсмоктати абрикос і виплюнути кісточку?

Та коні не перестають нас дивувати. Скажіть-но, чи бачив хто, як в запалі бійки одна кобила іншій на поперек насцяла?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 11, 2016, 08:36:43
там, думаю, все же играл роль рост спаррингового партнера :sarcastic:
Хотя факт. Это стало стимулом наконец-то постирать лошадь с шампунем после зимы.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 12, 2016, 10:10:29
Нагородили в леваді шпринт.

Плюси: коні радо пострибали.
Мінуси: мінус дві стійки.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Апрель 12, 2016, 16:16:20

Мінуси: мінус дві стійки.

З'їли? :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 12, 2016, 16:20:03
Збили:) через них здалось принадніше стрибати, аніж через перешкоду, виставлену по коліна (((
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 12, 2016, 20:05:52
Особенности психологии лошади: метр высоты заграждения шпринта прыгается ГОРАЗДО охотнее, чем "по колено" препятствия собственно в шпринте. А иногда еще и чище))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 12, 2016, 20:51:18
То ще добре, що не півтора в бік городу, бо мене б мама без солі з'їла:)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 13, 2016, 15:29:02
А это - следующая ступень напрыгивания)) Мы ж только начинаем, с крестовинок)) Будет метрушка стоять - будут полтора сигать ,как милые))) Надо им на огород барьеров понаставить, шоб в ту сторону даже не глядели :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 15, 2016, 10:36:15
В четвер бігали за трактором. Себто, привчались не боятися. Довести дослід до кінця мені забракло духу, тож я злізла й вела в руках. Зате виявилось, що за цукерочкою ми йдемо за великою тарахтілкою, ледь не підпихуючи її - на відстані моєї руки.

Жмакнули Манюні щеплення. Навіть не ворухнулась, просто чудово! Мої кобили хоча б сіпались, а тут нуль реакції.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Апрель 15, 2016, 19:38:36
Манюня ні на які процедури особливо не реагує - уколи, розчистка, біг в руках за тракторами...  :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 17, 2016, 09:25:37
История о жизни пятен

Периодически то в полях, то прям за манежем Надя кричит громким голосом разные слова ,типа: "Смотри, аист!!!".
Я хорошо реагирую на глаголы: честно смотрю в указанную сторону, но всегда оказывается, что Надя неправду говорит. Никакой там не аист ,а обычное пятно. Для близорукого человека все пятна по-своему разные. Есть черные пятна - их Надя авторитетно называет воронами. Есть серые, и такие вот, чёрно-белые.

Происхождение темных пятен схоже с появлением кругов на полях или развалинами Стоун-Хэнджа. Вот есть они - и всё. Перемещаются по-всякому.
А начитанные умные люди вроде Нади находят этому свои объяснения ,с научной же точки зрения.

А они правда пятна :yes: Не верите?
(http://s018.radikal.ru/i528/1604/a8/136bf394d29a.jpg) (http://radikal.ru/big/55232e6d94cd47b482e876d349837806)

Если за пятнами долго и целенаправленно ходить, они превращаются в летающие пятна!
(http://s008.radikal.ru/i303/1604/d7/f2e7c0ff8d14.jpg) (http://radikal.ru/big/08cfeef41e3b40b5a181cffc0cb04b9f)

А аисты всякие - не более ,чем миф! Это любой близорукий знает :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 17, 2016, 09:32:37
Укротительница тигров Гуцы
Опытным путём было выяснено, что из лошадей Гуцулка троллит только тех , кто боится ,когда его троллят. Манюню, там.  А всякие наглые дети вводят её, мудрую женщину, в ступор. И даже лирические воспоминания.

Кнопочка "выключения" Гуцулки находится сразу за холкой. И если туда нажать, то в Гуце просыпается добрая бабушка с яблоками, тока без яблок. Но и без пенделей :yes: Честно-честно.
(http://s019.radikal.ru/i606/1604/76/1a08ea35275a.jpg) (http://radikal.ru/big/86aed5441ecc417d810121fc2a134c4c)
(http://s009.radikal.ru/i308/1604/c6/dc8e52c027ec.jpg) (http://radikal.ru/big/ed3f51365f804f019871738475519a3e)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 17, 2016, 18:27:14
Ооо, дочекалась фото! До речі, Знайшли ще одну кнопку в Гуци: як її одразу з Манюнею в леваду не вивести, а дати поскніти на самоті з півгодини, то вона ладна всіх любити, аби вже вивели. Перевірено моїм чоловіком, коли він лишився на хазяйстві, а я командувала по телефону.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 17, 2016, 18:30:40
Цитата: tigra
в Гуце просыпается добрая бабушка с яблоками, тока без яблок.
як це без яблук? А це що? (Тицяю пальцем Гуці по дупі) ось, ось вони, яблука!

До речі, я не начитана, а просто лупата:)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 17, 2016, 20:17:47
Хм... Если б у добрых бабушек яблоки были на ж...пе, считались бы они такими  добрыми? :unsure:

Надо же, а со стороны интеллигентно выглядишь :sarcastic: Ну сорь ,ежели обшиблась!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 29, 2016, 08:49:35
Історія №30
Про молодість

Хтіла дочекаться фото, але вже наступного разу, бо терпець уривається.
Манюня молода кобилка, й те, що побігати вона любить, я знала. Та воно й корисно молодій кобилці бігать, то всякий дурень вам скаже. А я ж-бо не дурень, тому, перш ніж в сідло лізти, беру її на корду.

По первах все було добре, кобилка ліньки навертала кола, намагаючись хапнути травички. Потім ми додали жменьку вівса. Потім вона погуляла тиждень без сідла. І ось наступної суботи я беру її на корду. А збоку теля пасеться. Манюня мовчки дійшла до хвіртки, а від хвіртки рвонула так, що корда захурчала в мене в руках. Мінус один обпечений палець. Тої миті я її вдержала, сусідські городи лишилися живі (як же я мрію, ой людоньки, аби всі сусіди позагороджали свої кабачки хоч абияким перелазом! Безнадійно, вони споконвіку жили з городами нарозхрист, ще як вони доходили до старого лісу з зайцями та лисицями, що їм мої коні!). Попобігали ми, потеліпкалась я трошки, а кобила, здається, зовсім не пітніє, чи не вміє, чи дефект шкіри такий. Не може ж здорова коняка так бігать і не впрівать!

А що в мене є! Це те, заради чого я не можу дочекатись фотоапарата, аби похвалитись, така гарна штука! Пад для їзди без сідла. Ще треба стремена під нього купить, перші спроби сідала без нього, трохи боязно.

Що я  можу сказать: це саме для їзди без сідла. Сидиш і відчуваєш під собою конячу спину, як вона занадто струнка, то й хребет буде чутно. Але на відміну від звичайного голого коня ти нікуди не з'їжджаєш, нікому не тиснеш (пад товстенький), ще й маєш добрячі упори. І коню в плечі ніщо не давить. Але ця штука не на повсякдень, як не крути, кінь має бути добре прокачаний.

Ось. На чому я зупинилась? А! Поки я впрівала на корді, Манюня прохолоджувалась навколо мене. А потім ми помінялись ролями: я залізла впрівати в новенький пад (стремен ще немає, та й лячно, тож трималась обома ногами), а Манюня катала мою тушку кроком. І наскільки вона весело бігала в мене в руках, настільки слухняно вела себе піді мною. Що дуже порадувало.

В неділю приїхали друзі з дітьми. Бо як є свої коні в близької подруги, то нащо катати дітей в парку п'ять хвилин коло, як можна приїхати до мене й покатати їх годину? Беру я Манюню, кажу: зараз вона трохи вибігається, а потім все буде добре. Картина в нас була десь отака:
(https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/originals/5e/0d/e2/5e0de2d2f2996d7f305c68f969b3490a.jpg)

Уявіть очі батьків  :sarcastic: сьогодні Манюня наплювала на теля й вибрала собі інший страшний об'єкт - сусідську дітлашню. Я їх ще попрохала гвалтувать погаласніше, тож Манюня в якусь мить таки залишила мені ще один обпечений палець і втекла на сусідьську пашню. Зате потім ми спокійно до дітей підійшли, погладились і пішли працювать. Я вручила її татові, дитину закинула кобилі на пад, маму поставила збоку на підхваті й пішла спокійно працювать з Гуцулкою. Ото вже батьки находились, й діти накатались!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 29, 2016, 12:30:58
в качестве средства для борьбы с обожжёнными пальцами используется мягкая корда))) У меня теперь только такие - у Зорьки была бурная молодость))) Бооооже упаси - обычную ленту, так пальцы не только пекутся, а ещё и режутся. Да-да. :(


Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 29, 2016, 12:54:51
А я наступного дня знала, що мені треба вдягти рукавички. Знала.. але забула :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 29, 2016, 13:01:37
Слюшай ,а это на уздечке такой дирижабль получается? Если на недоуздке - то может, того: одеть уздечку раз и испортить ей веру в себя? А то раз-два, три - привычка.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 29, 2016, 13:04:29
На вуздечці. На недовуздку навіть не уявляю :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Апрель 29, 2016, 13:05:28
Хм... И уходит передом. Дашь попробовать?)) Тут надо подумать мозгами.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Апрель 29, 2016, 13:33:21
Дам ))
Я сама зробила помилку, наступного разу буду одразу підтягувать та переводити в крок, поки не навчиться пристойно себе поводити на корді. А тут хотілось дати спустити пару..
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 05, 2016, 07:33:22
Історія №31
Несподіванка

Нещодавно залишилась в селі на ночівлю. Вже затемно вирішила заглянути до коней, що вони роблять (сплять, мабуть). Надворі темно хоч око виколи, лише від будинку слабе сяйво дозволяє в двері втрапити. Не встигла я зайти - сінник був відчинений - повз мене щось прошаруділо, я ледь не наступила. Швидко так, впітьмах ледь обриси побачила. Кішка? Велетенський щур? Чужий собака? Вмикаю все доступне світло, і знаходжу.. їжачка. Хто б знав, що вони вміють так тікати! Знала б - не лякала, хай би й далі мишей ловив. Ми його трохи помацали й одпустили.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 06, 2016, 08:58:39
Кобила Гуцулка й кобила Манюня добре уживаються в спільній леваді, можна навіть лишати без нагляду.

Обидві, як виявилось, вміють пастися на прив'язі, тож я цей тиждень обтикувала ними огорожу по периметру, аби чоловікові менше косить було.

Виколупала з півдвору якоїсь травички, що коні її не їдять. Волохата, колючкувата, одна стеблина з невеличкими листочками та маленькими синенькими квіточками. Дуже легко видирається з коренем. Тепер у мене в основному спориш та пирій, ніби навмисне засіяний. Ще трапляється осот, полинь, амброзія, любисток та чистотіл, але в такій мізерній кількості, що коні їх самі обійдуть.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Май 06, 2016, 12:30:24
Манюня точно як конячка з того малюнку!  :sarcastic: Зате вибігалась - і можна дітям віддавати сміливо і не сивіти  :yes:
Я, до речі, Гаді почала потрохи додавати вівса. І роботи  :hehe: Навіть 70 см вже аж три рази стрибали. Тобто, три перешкоди  h:blush Вона нарешті виліняла, і такими яблуками покрилась  :love:
А ви з вівсом обережніше, він явно шкодить таким Манюням  ;)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 06, 2016, 20:17:17
Там вівса з півкілограма на добу, наряд чи зашкодить. Лише щоб було з чим вітаміни давать, та аби Гуці не заздрила.

А ще я кожного разу відчуваю полегшення, коли дивлюсь на оголошення купівлі-продажу, що в мене ця перипетія скінчилась. Чи вдасться обмін? Чи потрапить кобила в хороші руки? Чи підійде новий кінь? Чи взагалі вдасться знайти Галактиці нового хазяїна? А тут все скінчилось, яке полегшення, наче після іспитів.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Май 06, 2016, 21:18:02
Галактика прекрасна!!! Це саме той кінь, якого я шукала! І дуже сподіваюсь, що їй добре в нашій команді :) Принаймні, на сьогоднішній день вона - найчастіше пригощувана і вигуляно-випасена моїми дівчатами конячка в нашій команді :) Гадя має двох чудових фанаток, що її просто обожнюють  :glad:
Відповідно, дуууууже сподіваюсь, що наша Манюня буде так само втішати вас ;)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 07, 2016, 06:39:10
Відповідно, дуууууже сподіваюсь, що наша Манюня буде так само втішати вас ;)
Без сумнiву :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 09, 2016, 07:05:00
Нарештi:
(http://i066.radikal.ru/1605/6e/fc3011a3494b.jpg)
(http://s018.radikal.ru/i515/1605/38/ee146c3c71f4.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i621/1605/c0/7c0b90639993.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Май 09, 2016, 07:25:16
Ну вещь же ж!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 09, 2016, 17:22:55
Таак :)

А я сьогодні озброїлась цукериками і вивела Манюню працювати на самоті. Скинути пару на корді їй не вдалося, бо дисципліну треба наводити, і, коли вона розганялась, я її одразу завертала на мале коло. Зате під сідлом вона спробувала відігратись.

Біда відкритого поля в тому, що кобила несе не до виходу, а куди забажає. Забажала вона до стайні, причому настільки сильно, що в мене був вибір або зчухратись о хвіртку, або сусідська городина, думки про яку допомогли мені не запанікувати та завернути Манюню якимось чудом. Бо що наліво, що направо морду вона виверта, а з напряму не зверта.

Чудо нас не вразило, тож мене чекала друга спроба, до якої я була вже готова: перехопила правою рукою обидва поводи, а лівою схопилась майже біля трензеля. Отакий виверт справив більше враження, я б навіть сказала, аж до самісіньких кінських мізок. Далі була несподівано спокійна робота (нагадую: на самоті вперше після поселення).

Я спіймала натхнення, та виконала останній запланований трюк: навернула коло по сільським дорогам. На це в мене пішли майже всі цукерики, але ми пройшли самотню подорож, машини, дрелі й собаки з гідністю. Ще й корови минули.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 09, 2016, 17:39:32
Історія №32
Як корчувати пні або одна кінська сила

Як я впевнилася, що коні спокійно пасуться на прив'язі та не заплутуються, то почала активно ними викошувати подвір'я. Прив'язувала до стовпчиків огорожі, та, наприклад, до старого пенька, що вже кілька років стирчить та заважає, особливо щорічними пагонами. Сьогодні до нього припнула Манюню. За годинку чую: хлоп! Повертаюсь - Манюня вже прямує кудись, а за нею повільно сунеться пеньок. Я швиденько схопилась, поки вона не зрозуміла, що там позаду теліпається. Тепер пня корчувати не треба.

Гуца не настільки ласа до трави, аби пнутись щосили, зате не втратила шансу викачатись на огірках, коли недовуздок несподівано розстебнувся. Не на траві, а обов'язково треба на посадженому городі, аби пилючкою вкритись. Я лише рота роззявила.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Май 09, 2016, 17:49:28
Бедный огород)) Бедная мама))) (Наболевшее :hehe:)

Можно с твоей зверушкой попробовать поработать в руках на ответ на железо. Если имеют место быть такие разносы - он однозначно хромает. Приеду - покажу ,короче, сама играться буш)

Пы.Сы. А мы завтра тоже на мамин огород едем - к базе верхом. Совместить приятное с полезным: помочь с огородом плюс выгулять 2 конских силы)))

Пы.Пы. Сы. Кстати, пни можно не только корчевать, но и возить. Что мы с Зоряной Павловной и Мышой успешно доказали в прошлом году, натаскав себе поваленных дровишек из лесу) система элементарно проста: подпруга с веревочкой (ну ,или шлейка ,ежели есть), корда и моток бревнышек)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 09, 2016, 18:52:47
Оо, буду чекать. Спробую посягти цю велику науку.

А ще я сьогодні знову двір виполювала від неїстівної трави. Минулого року вигрібала амброзію все літо, зате зараз на території подвір'я її нема. Задача копітка, але здійсненна.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Май 09, 2016, 19:08:01
Ото манюня, пеньки ненароком викорчовує  h0.0
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 25, 2016, 10:13:39
Історія №33
Трошки

Сьогодні я намірялась прогулятись у ліс на Манюні. Але кобила півтора тижні одгуляла в леваді, тож трошки ми проїхали, трошки пройшлись у руках, і трошки побігали навколо мене. А далі я трошки прогулялась за кобилою в сторону хати, куди вона чкурнула, закидаючи ноги на плечі. Трошки я її не втримала.

То добре, що вона таки далеченько одбігла, бо поки я дошкандибала, скинула трохи пару, а то було б їй непереливки. Так я, перемагаючи в душі лихі наміри, взяла її на корду й трошки попоганяла. Вона аж сказала доста, мовляв, набігалась уже. Так я й повірила! Залазю верхи - де й ті сили взялись! Хоч уже працювали на полі й нікуди не потикались, але розганялася в сторону стайні вона досить жваво. Така собі жвавенька рись, як верхи на собаці, ій-богу :)

В якусь мить знову підхопила, та я вже не панікувала, спокійно чекала, доки долетить до рівної місцини, й досить легко й плавно завернула. А от сама вона підійматись в галоп не дуже хотіла, довелось наполягти. Не знаю, чи буде Манюня брати бар'єри, та канави бере так, що дух перехоплює! Казка! Сама рахує, сама ноги підіймає, ще й швидкісні маршрути можна їхати!

Ще сьогодні помітила, що вона погано гнеться направо, то й з корди тягне вправо сильніш. На малому колі вправо їй важче ніж на великому, бо гнутись тяжко. Вліво краще. Та й загалом на корді краще себе поводить.

Щодо мене, то я нарешті набрала минулорічної форми, себто не боюся галопом їздити. Довгенько чекати довелось, надто затяжна зима й надто довга перерва була.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Май 25, 2016, 10:20:08
Ого! Півтора тижні прогулянок явно не пішли Манюні на користь  :sarcastic:
Це добре, що у вас рівна місцина, вона і через деревця повалені прекрасно перелітає. Явно у стипль-чез проситься...  h:wink
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 25, 2016, 10:22:24
До деревців я не доросла, а щодо користі можна сказати навпаки: їй саме на користь :) відпочила й набралася сил багатенько :):):)

Я за раз подужую лише одну кобилу одробити, всього чотири верхових дні на тиждень, і останнім часом працювала виключно з Гуцею. Тому й вийшла перерва.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 25, 2016, 10:24:16
Невеличке опитування: чи трапляються вам в моїх опусах незнайомі слова, і наскільки часто?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Мария Горовая от Май 25, 2016, 10:30:47
Невеличке опитування: чи трапляються вам в моїх опусах незнайомі слова, і наскільки часто?
Я не одного не встречала))) но читаю быстро и возможно что-то понимаю просто по контексту  и не обращаю внимания))))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Май 25, 2016, 10:34:06
У вас, схоже, будь-яка коняка в стрибуна перетворюється  :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 25, 2016, 10:37:08
У вас, схоже, будь-яка коняка в стрибуна перетворюється  :sarcastic:
Коняки перетворюються в коників-стрибунців :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Май 25, 2016, 18:44:50

Щодо мене, то я нарешті набрала минулорічної форми, себто не боюся галопом їздити. Довгенько чекати довелось, надто затяжна зима й надто довга перерва була.

Дааааааа?)))) (ехидно потирая руки)))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Май 25, 2016, 19:07:11
Ша! Тільки на рідному полі!

Я на Гуці в неділю виїхала впевнена, що тепер точно погалопуємо, і що? Вона вела себе цілком пристойно, та я не наважилась.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Июль 13, 2016, 22:37:23
А Nadiya сьогодні Гадю не впізнала...  :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 14, 2016, 18:11:31
Бо її пофарбували! А мені: вимили, вичухали...
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Июль 14, 2016, 19:32:18
Бо її пофарбували! А мені: вимили, вичухали...
Вона вигоріла на сонці :tong:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Июль 15, 2016, 18:47:27
Так она теперь БлондинКО? :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Июль 17, 2016, 16:39:10
Так она теперь БлондинКО? :sarcastic:
Не, обычная светло-гнедая яблочная лошадь :max: Но в глубине души точно блондинКО, хотя и скромное :hehe: Сегодня выступала под ребенком на крошечном конкуре, так застеснялась аплодисментов и попыталась убежать домой :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Июль 17, 2016, 18:49:21
О! И как выступили?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Июль 17, 2016, 21:38:33
Хорошо  :yes: Что ребенок, что родители были счастливы.
Когда услышала стартовый звонок, вся собралась, встрепенулась. И полетела  :sarcastic:  Фотографии обещали позже прислать  ;)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Июль 18, 2016, 05:25:41
Вона попала в свою стихію  :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 22, 2016, 18:54:05
Історія №34
Фотосесія

На мене напали такі ліньки, ну такі ліньки, що ввесь липень нікого не сідлала. Парко. Я за такої погоди носа казати не смію з-під кондиціонера. Тож коні їли, гуляли, ганялись на корді. Але вчора донька затребувала фотосесію, тож довелось Гуці побути моделлю.

Ми на ній і так сиділи:
(http://s020.radikal.ru/i702/1608/91/54ff248b45ff.jpg) (http://radikal.ru)

І так:
(http://s16.radikal.ru/i191/1608/8e/a3f7c448c5ac.jpg) (http://radikal.ru)

І отако:
(http://s16.radikal.ru/i191/1608/fb/4606829b0b4d.jpg) (http://radikal.ru)

Що вона робила ввесь цей час? Паслася з послабленою підпругою:
(http://s46.radikal.ru/i111/1608/ac/487d850b4640.jpg) (http://radikal.ru)

Доводилось чекати, поки кобила підніме морду для кадра:
(http://s015.radikal.ru/i331/1608/ba/30cfe356d2a9.jpg) (http://radikal.ru)

Та кілька вдалих знімків все ж вийшло:
(http://s017.radikal.ru/i439/1608/e6/cf1ddf64492d.jpg) (http://radikal.ru)


Повернулись додому й вичистили Манюню. Знущаємось в леваді:
(http://s018.radikal.ru/i514/1608/71/4a1322cf5559.jpg) (http://radikal.ru)

Тільки я відійду для гарної картинки, Манюня прямує слідком, а донька зверху хапається за повітря:
(http://s09.radikal.ru/i182/1608/66/80bc572bbd61.jpg) (http://radikal.ru)

Ще кобила може різко опустити ніс, саме як я наказала моделі красиво влягтися їй на шию:
(http://s020.radikal.ru/i720/1608/5d/dd599c41a2ac.jpg) (http://radikal.ru)

Але загалом на зйомку не зважала:
(http://s017.radikal.ru/i409/1608/1e/7fadc62ec49e.jpg) (http://radikal.ru)

Ось вам іще пиріжечки:
(http://s020.radikal.ru/i715/1608/ae/36fd4bd87800.jpg) (http://radikal.ru)
(http://s019.radikal.ru/i605/1608/7d/5140d4b5ed11.jpg) (http://radikal.ru)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Август 22, 2016, 19:21:33
О, так є компанія на прогулянки виїжджати разом
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 22, 2016, 19:35:23
На жаль (чи то пак на щастя? Все ж таки травматичний вид спорту), донька не фанатіє. Я її кілька разів тягала на конях по Криму та Карпатам, навчила сидіти на рисі, та вона не пройнялась.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Август 22, 2016, 20:05:22
Смішна Манюня  :hehe:
(http://static2.keep4u.ru/2016/08/22/14046017_1085633001527116_7675218226853357114_ndc647.jpg)

А Гадя тим часом насолождується увагою фанаток
(http://static1.keep4u.ru/2016/08/22/13680061_1205145869549742_3563097271769243519_o66e1a.jpg)

Демонструє чудові накачані м"язи
(http://static2.keep4u.ru/2016/08/22/13903227_1085633198193763_5845391485679971913_ncde87.jpg)

І позує для усіх бажаючих
(http://static2.keep4u.ru/2016/08/22/13731695_1064856323604784_2688216172382588759_n2631a.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 22, 2016, 20:09:11
О! Буду тицяти фотки.
До речі, я вже ознайомчу прогулянку по Дніпру спланувала, ти де? Дотягнеш до зими - маршрут доведеться корегувати((
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Август 22, 2016, 20:11:01
Щойно повернулась з Онуфріївки і Кременчука  :glad: Була недалеко від тебе, але трохи не мала часу їхати до Дніпра  :cry: У вересні планую Закарпаття, а трохи пізніше можу і до вас  :yes:
До речі, в Карпати не хочеш?  :unsure:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 22, 2016, 20:19:17
Була недалеко від тебе, але трохи не мала часу їхати до Дніпра
Ото ж бо, я все бачила й читала!
До речі, в Карпати не хочеш?
Спершу ви до нас :) А взагалі.. не знаю, ще не планувала..
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Август 24, 2016, 15:49:42
Фотки хорошие, тока....Ну ты ж фотограф!!! А поснимать хрень всякую недоуздочную?))))) Хоть фотошопом, а то модели красивые, кусты - зеленые, и ремней - пачка!))


Кстати .Манюня рожать не собирается?)))) А то по фоткам похоже!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 25, 2016, 06:46:21
Манюня мені нічого не передавала)))
фотошопом ліньки(( а мотузки - це вона до берізки припнута.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 31, 2016, 06:58:01
Вже третій день поспіль їжджу на Гуці на прогулянки до лісу. Кроком, без поспіху, щоб милуватись пташками. Добре!
Кроком, бо кульгає. На кривій кобилі совість не дозволяє гасати, а ходити - будь ласка.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Август 31, 2016, 08:11:10
А що це з нею?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Август 31, 2016, 08:34:18
Не знаю. Се була одна з причин, чому я її місяць під сідло не брала - думала, викульгується, вигуляється. По-хорошому треба хоча б тестами визначити область запалення, та й вета гукнути, а я просто лишила її у спокої. Та помітила, що при роботі вона краще почувається. Спочатку на корді, а потім під сідлом - другого дня пішла краще, ніж напередодні, а під кінець і зовсім рівно.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Август 31, 2016, 10:13:50
Як я її розумію! От я поки не виходжусь, не розрухуюсь, то і нахилитись не можу, і кульгаю часом  :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 01, 2016, 08:47:46
Позавчора в мене боліли стегна та півпопереку.
Вчора вже весь поперек.
Сьогодні болить геть усе, але завтра я все одно сідлатиму!
Хто ж знав, що прогулянка кроком така важка.. цікаво, в Гуци теж м'язи болять?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 02, 2016, 08:02:41
На п'яту добу все минуло, мов корова язиком злизала!
А ще в лісі повно павутиння. Сьогодні обходили повалене дерево через чагарі, то довелось пішки проходити, бо позаростало так, що між гілками верхи не втрапиш. Бо як втрапиш, то кобила лишиться без вершника, а той пересяде на якусь гілляку.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 23, 2016, 11:41:21
Історія №35
Сільський час

Новин небагато. Гуца вигулюється виключно кроком, їй йде на користь, вже навіть учора в леваді скакала що дурна.

Манюня два літні місяці не сідлалась, тож було досить несподівано під час чистки намацати товстенний шар сала, та відпустити підпругу на п'ять зайвих дірок, аби лише зійшлася. Мені висловили припущення, чи не жеребна вона, й так переконливо, що я аж засумнівалась, та подзвонила попередній хазяйці. Та мене запевнила, що в неї ексцесів не було, тож, якщо й жеребна, то аж за часів передостанньої хазяйки. Тож аби ми в жовтні побачимо жеребчика, або комусь треба худнути. Наразі я маю власну жирну кобилу, про що давно таємно мріяла - такий собі пухкенький диванчик зі шкіри та сала.

А ще сьогодні в нас був досить вдалий виїзд у ліс. Стежка, що ми її не полишили тільки аби дійти до кінця та більше ніколи не вертатись, вивела нас на могилу козака Барабана. Я навіть не знала, що така є, досить далеко від людних місць, схована в деревах трохи віддалік від стежини. Аби не пам'ятна дошка, що блищала на сонечку, ми б її й не побачили. А тепер можемо до неї туристів на погляд водити. Сама могила досить доглянута, не сильно заросла, хтось за нею приглядає. Треба сусідів спитатись, може хто що чув або знає.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 23, 2016, 13:01:40
Цікаво, хто був той козак Барабан
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Сентябрь 23, 2016, 20:45:13
Безумно интересно, но в интернете есть о нём только упоминания и допущения: "Быть может, был, а ,может ,и жил". А интересно же. Всё-таки не каждому человеку вот так курган насыпают с мраморной доской.
(http://s019.radikal.ru/i619/1609/49/bb1f00f2b7a1.jpg) (http://radikal.ru)
(http://s019.radikal.ru/i637/1609/76/f6e57472186e.jpg) (http://radikal.ru)

Одна наглая конская морда слегка мешала обсмотреть всё детально :sarcastic: Да ещё порывалась пощипать травку с могилки ,пришлось спускаться.
Но, боюсь, желающих на экскурсию будет негусто: если историю в духе скуководов "а жили здесь племена тавров, которые съели динозавров, а тавров казаки на кулеш покрошили..."  ещё можно сочинить, то 15 км по лесу с клещами и бездорожью - настоящих буйных мало :sarcastic:

Зато Манюня похудеет. Или родит :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 24, 2016, 05:40:16
Насправді від асфальтованої дороги там лише зо два кілометри, тож лісапетами можна їхать.

А щодо буйних - в інтернеті ця могила досить популярна, регулярно її фото викладають з 2007-го року.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 28, 2016, 08:48:08
Сьогодні бачила сніжно-білого лабрадора, а він бачив мене. Я ніколи раніше не бачила такого гарнюсінького лабрика, а він, схоже, ніколи не бачив коней із вершниками. Стояв не ворушився, поки ми повз їхали, а потім від захоплення почав круги нарізати й запрошувати до гри. Я зробила кам'яну морду й не піддалася на провокації, хоч дуже хотілося; але завести чужу собаку в ліс було б трохи неввічливо. Така гарнюня! Чистенький, з довгим хутром, що розвивається під час бігу наче крила. Хазяїн звав його звав, а той і вухом не повів, аж поки за шварк не вхопили.
Щось на кшталт отакого:
(http://h-dogs.narod.ru/photogalleris/photogallery_goldens/typs_goldens/EU/Ziggy_on_the_move.jpg)

Нічого, за півроку буду вже їздити із власним псом.

PS Почитала за породу - схоже, це був не лабрик, а голден-ретривер. Основні відмінності - довге хутро та відсутність чорного й коричневого окрасів.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 28, 2016, 08:51:26
Є цуценя?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 28, 2016, 09:06:46
Можна сказати, є, забронювали, після першого щеплення та карантину заберемо.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 28, 2016, 09:11:02
Ага, значить породистий. Пам'ятаю дискусію на форумі на тему вибору собаки компаньйона для верхової прогулянок. На якій зупинились? 
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 28, 2016, 09:22:59
Хаскі. Вибирала донька, а я вже буду привчати те, що маю. Чую, набігаюся з нею...
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Сентябрь 28, 2016, 09:26:17
Чую, набігаюся з нею...
:sarcastic: це точно
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Сентябрь 29, 2016, 06:40:35
Звідсьогодні сама прибираю в коней. Займає півгодини часу, зате я впевнена, що все зроблено добре. Сподіваюсь, не набридне, й швидко втягнусь.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 03, 2016, 09:43:52
Історія №36
Слідопит

Від нашого дому до річки їхати довгенько, якщо круга дати. Але можна зрізати половину, що ми несподівано й зробили, з'їхавши в лісі на невідому стежку та виїхавши в поле майже біля дому. Та стежина виявилась охоронною, мабуть, лісовиком, бо, скільки ми потім не кружляли, а знайти її знову не могли. Начебто обидва виходи відомі - але зась! З боку лісу ми обстежили всі стежки, кожного разу коні хапали кліщів, а вершники - листя й павутиння. З боку поля ми з Гуцою облазили всі виямки й долини, наче танк пересуваючись в траві по пузо. Можна сказати, навпомацки шукали, і таки знайшли! Коли я не втерпіла та поперла під скроні в гущавину, а потім поплутала в заростях і таки вийшла на широку, відкриту, хоч машиной їдь, дорогу.

Добре, як під тобою кобила, що йде крізь вогонь і воду, себто в гілки, кущі, хащі, якщо тобі треба. А як не треба - спокійнісінько вилазить задом наперед туди, де можна хоча б із сідла безпечно злізти.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 08, 2016, 14:51:35
А в нас поповнення!
Знайомтесь, нова жителька Сая:
(https://pp.vk.me/c837234/v837234521/3b64/o3XYhSy0Gl0.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 08, 2016, 14:53:53
Вуха які фігурні. Судячи по брудному хутру, на місці їй не сидиться, справжня хаскі, не квартирна.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 08, 2016, 14:57:04
Так, жила у дворі. Ми її поки навіть покупати не можемо, бо лише вчора зробили щеплення.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 08, 2016, 17:38:44
А ще я сьогодні наїхала аж на четверте місце в аматорських їздах в Дніпровському турнірі. Щоправда, їзда проста, та й місце ми поділили аж на чотирьох, але сам факт! З переляку я всю ніч прокидалась та подумки повторювала схему. Їхала на Зорьці, така невеличка кобилка гуцульської породи.
http://www.youtube.com/watch?v=MjqVa0jCuWo
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 09, 2016, 08:15:24
Плац огромный. Это где?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 09, 2016, 08:32:59
То лише здається, бо кінь маленький :) плац стандартний. Дніпро, СДЮШОР.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Октябрь 09, 2016, 16:33:02
Просто Зоряна Павловна - слишком маленький гигант большого спорта)))
Надь, с почином в выездке)) Для одной разминки и ночного разучивания схемы все вполне неплохо!  Втягивайся ,у нас весело))))

Гуцулка также успешно выдержала выездковый старт, став на старости своих молодых лет выездковой лошадью)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Октябрь 11, 2016, 19:04:58
Ого! Вітаю з виїздковим почином!  Зорька - справжня зірочка  :glad:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 11, 2016, 19:09:09
Дякую, дівчата :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 17, 2016, 12:20:34
Історія №37
Копрофілія

З того часу, як я власноруч стала прибирати в коней, мене цікавлять такі теми, як "тугосері" та "какахи", чого за собою не помічала навіть у перші місяці материнства. Якщо вас уже нудить, можете далі не читати :)

Виявляється, бокс ділиться на спальню, сральню та їдальню. Така собі трикімнатна квартирка на десяти квадратних метрах. Причому перепланування практично неможливе, коні тримають оборону незгірш за БТІ.

Вранішній туалет - це святе, особливо на свіжу тирсу. І добре, як ти ще не встиг вивезти останню тачку, бо інакше доведеться або знову братись за вила, або терпіти естетичні муки.

Найкращий помічник - модернізовані часті вила з доточеними боковими стінками, аби не вивалювалось.

Тачку на одне колесо пхати легше, ніж таку саму, але з двома колесами.

Якщо як слід розігнатись, то повну тачку можна заперделити аж на верхівку купи гною.

Півгодинки на прибирання вистачає лише за умови попередньої вечірньої підбивки. А взагалі хоч цілий день ходи й по лопаті вибирай.

І найголовніше: коли прибираєш сам, то напевне знаєш, що гриби не поростуть по кутках.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 17, 2016, 12:24:09
Про козака Барабана дізналась, що був собі такий козак, тримав всю Обухівку. На жаль, без підробиць.

Думаю, був або хуторянин, або просто заможний козак з великим обійстям та відповідно великим штатом робітників.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 17, 2016, 19:21:56
Козак на пенсії))
Це добре, якщо коні тримають три зони, бувають і такі засранці, в яких все докупи і перемелено, отоді прибирати довго.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Октябрь 19, 2016, 19:25:08
Ага..А некоторые -  совмещают спальню, сральню и столовую сразу.... Спят в сральне (только! предварительно втерев ее в себя!), едят в спальне, срут везде.... И это .по ходу ,диагноз :unsure: Слав Богу, она хоть гнедая, под цвет сральни. А то Бама с ее розовой попой и таким же характером - вызов моим нервам.

И такой капец ,когда опилок мало, а эта, эта  :madgirl:
И жеребенка тому же учит. Малая про приезду гадила строго в один угол - убирать было одно удовольствие ,а ее опилки я Зорьпалне как секонд хэнд завозила - до того они были совершенно чистые... а теперь - две свинюки!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 20, 2016, 11:32:20
А я сьогодні зустрілась із смертельним жахом, принаймні, для мене.
Ось:
(http://s018.radikal.ru/i517/1610/70/82d8b7d04a3c.jpg)

Ось поближче:
(http://s019.radikal.ru/i635/1610/3f/f507b95ec128.png)

Хай пилосос буде йому пухом...

Після чого ми помандрували до лісу, аби встигнути познімати останнє листя. По дорозі втрапили зелененьку травичку:
(http://s50.radikal.ru/i128/1610/fa/e76e8b440ef7.jpg)[/URL]
(http://s017.radikal.ru/i422/1610/c5/8e1eadd55d2f.jpg)[/URL]
(http://s017.radikal.ru/i402/1610/ce/4b2e931736b5.jpg)[/URL]

А ось і сам ліс і три богатирі:
(http://s020.radikal.ru/i713/1610/74/e369ea6778b0.jpg)[/URL]
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 20, 2016, 11:41:36
То у вас гарна компанія склалася.
 Павук не маленький, може він червонокнижний.  ;) Звичайний домашніх я зазвичай і не ганяю - хай ловлять собі  мух і комарів.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 20, 2016, 11:48:03
Павук не маленький, може він червонокнижний.
Отже, на одного червонокнижного менше. Це моя фобія, я здалеку зняла й одразу гайнула за пилососом.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Октябрь 26, 2016, 18:09:14
тут этих краснокнижных развелось - хоть в книгу о вкусной и здоровой пище записывай...И есть ведь экземпляры в полладони - вот это кошмар! А еще ,еще они по ночам в кровать заползают, если летом при душной погоде оставить открытые двери. Просыпаешься так утром, и думаешь: да неее, это глюк близорукого человека спросонку...ну пятно какое-то...АААААААААААААА!!!!!!


В общем, пылесос ему пухом :yes:


Пы.Сы. Из трех богатырей осталось два, а коней по-прежнему трое... Где Горыныч? :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 26, 2016, 19:18:57
А Горинич сховався за об'єктивом :)

Ми нарешті пробились до річки! Не дорогу до неї проклали, а саме бездоріжжя, навпростець через чагарі, орієнтирами в нас були сонце й купи сміття. Була впевнена, що назад ми як білі люди вертатимемось або нормальними путівцями, або навіть асфальтованою дорогою пройдемось, та час підганяв, тож верталися тим самим шляхом - крізь чагарі навпомацки. Під ногами купи повалених дерев, добре відчувалось, як кобила підіймає ноги високо й акуратно. Почувалась ніби верхи на бульдозері: всюди пройде, дай лише команду.

(http://s017.radikal.ru/i414/1610/d2/f56fa395b92a.jpg)
(http://s017.radikal.ru/i433/1610/b5/7fecc58e6296.jpg)
(http://s020.radikal.ru/i723/1610/80/deb72e69278e.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 26, 2016, 19:55:21
Почувалась ніби верхи на бульдозері: всюди пройде, дай лише команду.
Гуца , мабуть, так віддячила за чисту підстилку.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 26, 2016, 20:11:34
То вона відпрацьовувала шкоду: зранку під час прибирання, поки я відвернулась, перелізла через тачку (повертаюсь - а три ноги вже ззовні, і лише остання в боксі стирчить) і гайнула через незамкнену хвіртку по полям. Я за нею, вона по сусідській кукурудзі, трохи ми з нею в лова погрались, поки вона не задерла хвоста та, грубо кажучи, не поклала його на мене й Манюню, що верещала їй вслід зі стайні. Хапаю чоловіка, машину, сідло та об'їжджаємо сусідні вулиці. На жаль, останнього її поворота я вже не побачила, тож об'їздили півсела, поки не втрапили її за найближчим рогом. Їла траву й очікувала нашого повернення.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 26, 2016, 20:15:09
Скільки тої кобили, а тачку перелізла  h0.0
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Октябрь 26, 2016, 20:34:16
А бездорожье вышло знатное!! Сколько лесу повалено, сколько мусорников пройдено))) Жаль, река не летом была найдена: даж у меня не возникло идеи искупаться :hehe:
Остаётся реально порадоваться всепроходимости копытных. В ЗорьПалне я не сомневалась, а Гуца приятно удивила :yes: Хотя, после перелезтой тачки что там тех поваленных деревьев :sarcastic:

Из минусов: ДОРОГИ-то к реке мы так и не нашли...
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 31, 2016, 10:59:08
Була в мене одна чорно-ряба корова, тепер маю дві:
(http://i023.radikal.ru/1610/cb/e94554e6d17e.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Октябрь 31, 2016, 12:40:44
Коровки множаться?  :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Октябрь 31, 2016, 12:50:02
Коровки в чорноземі валяються, спочатку лівим боком, потім правим. Чим мокріше, тим краще.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Октябрь 31, 2016, 12:52:15
А я й не зразу зрозуміла, яка друга корівка  :hehe: забула про Манюню.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Октябрь 31, 2016, 20:11:18
Хм...Солово-пегая? Пеговая? Сивка-бурка!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 01, 2016, 09:01:44
А в нас за вікном ось така зимова краса:
(http://s017.radikal.ru/i413/1611/d6/9ebe306e99ed.jpg)
(http://s04.radikal.ru/i177/1611/52/fc2ee3bfa68c.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 01, 2016, 12:46:44
Кобилки туляться одна до одної, зима 
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 08, 2016, 06:04:54
Собака підростає
(https://pp.vk.me/c638421/v638421521/a4b9/a0id7r2cY0I.jpg)
(https://pp.vk.me/c638421/v638421521/a4c3/oxceFm5T1kQ.jpg)
(https://pp.vk.me/c638421/v638421521/a4cd/dI4rYH62xHs.jpg)
(https://pp.vk.me/c638421/v638421521/a4d7/ekt57IqjUo0.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 08, 2016, 08:11:26
Яке воно смішне. На останньому фото коза з собачкою головою  :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Ноябрь 08, 2016, 08:27:49
собака-подрастака хвостом виляка))))
Блин ,вот у нее глаза потусторонние)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 14, 2016, 16:07:18
Історія №38
Як прокачати стару шкапу

Мені кажуть: Гуца підкачала сраку. Я: звідки? За два-три виїзди на тиждень? Не може бути. А мені: таки підкачала.

В нас дощить кожного дня. Поле пливе, до піщаного ліса їхати довгенько, тож роботи під сідлом нема. Зранку на кілька годин викидаю коней в леваду в грязюці побовкатись. З Гуци потім земля пластами одпадає, бо викачатись - то святе. В загородці чорнозем, жирний та ковзкий, наче на катку. В таких умовах коні хіба що походити можуть, але ні побігати, ні пострибати - так я думала.

Сьогодні чую: за вікном заляпало. Йду заводити коней, аби не мокли. Виходжу - картина Рєпіна: Гуца Манюню підначує по всій леваді бігать. Там аби встояти треба всі м'язи напружувать, а як вони гасають та не падають - взагалі незрозуміло. Звісно, срака буде підкачана. Так і Манюня схудне, можливо. Бідна, аж засапалась, коли я від неї Гуцу забирала.

Боюсь лише, аби кобили ноги не поодривали. Та я їм свої мізки не приставлю, як ти їм скажеш, щоб не бігали? Зате Гуца була задоволена по саме несхочу.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 14, 2016, 16:59:17
Та їм видніше, це ж не лід. Може, зацепи на копитах хороші.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 14, 2016, 17:14:59
Треба завтра відзняти ці доганялки. Хорошим видовищем треба ділитись :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 14, 2016, 17:21:11
Відео буланого? і корівчастого бегемотів.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Ноябрь 14, 2016, 23:30:25
Яка класна собацюра!!!  :love:

А я сьогоднi, коли неслася по льоду, який покрив увесь асфальт, також капець як накачала купу всiляких частин тiла  :max:

А в Гадi черговий рекорд - на нiй гоцають двiйко восьмирiчних дiтей  :glad:  Я. правда, нервуюсь, вона також, але возить тих дiтей як хрустальнi вази  :yes:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 15, 2016, 06:17:21
Сподіваюсь, гоцають не одночасно? :)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Milady от Ноябрь 15, 2016, 22:02:59
Сподіваюсь, гоцають не одночасно? :)
Не одночасно виключно щоб не побились :hehe:  Тому по рiзних днях :max:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Ноябрь 16, 2016, 09:11:44
Мало Гуца Манюню гоняет, МА-ЛО)))  Но ,с другой стороны, лучше, чем никак, даже без корды потом в лес можно выехать :yes:
Вот бы они, кроме порабоать друг друга ,ещё и денники за собой убирали....Мечта :nu_nu:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 23, 2016, 17:03:13
Сьогодні виїхала на Гуці верхи з Манюнею в поводу. От на кого хлиста зовсім не треба, її головне втримати, аби вперед не забігла. Ще бажано мати важкі бутси з металевими носаками, аби одпихати Манюню від Гуциного боку. tigra нас супроводила зі своїми двома, себто одна під сідлом і ще одна теж в поводу.

Зверху кобила виглядає як плюшевий диван, широкий та м'який. Ззаду - як великий шетленд, патлатий, з шиєю як колода. Я вже казала, що мені подобаються товсті коні? Оце моє, аби ще ледаченька була, то б зовсім моє було б. А так оце непорозуміння ще й підстрибує час від часу на всьому скаку од надлишку емоцій. На корді то ще нічого, а коли вона таке видає під сідлом в лісі, то лишається радіти, що не я зверху  :kon4: 

Виглядало це так: їдемо парою риссю, і тут хоп! мохнатий м'яч одривається од грішної землі й підскакує кулькою, морду донизу, спину доверху, ще й лапами брик. Їдемо далі. Я: шо це було? Лєна ззаду: оце вона таке зробила, як любить робити в мене під сідлом.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Ноябрь 24, 2016, 17:20:48
Да-да))) тока на галопе)) Мои эмоции также нецензурно били через край)

А вообще девки к зиме веселеют. Но совершенно несравнимо с базовскими лошадьми. На наших мы хотя бы сверху остаемся :sarcastic:

Надя, кстати, делает успехи: раньше верещала "Лена, не смей ехать галопом!!!!", а теперь скачет на Гуце, держа в поводу вторую лошадь, да еще о шенкелях подумать успевает, во!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Ноябрь 27, 2016, 16:50:36
Другий сніг. Протримався майже добу.
(http://s017.radikal.ru/i416/1611/ee/abf3dd8000d3.jpg)
(http://s019.radikal.ru/i642/1611/b7/72580711e552.jpg)

Собака-підростака:
(http://s017.radikal.ru/i405/1611/b4/496e534eaf10.jpg)
(http://s014.radikal.ru/i326/1611/b7/ccd19d53dff5.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Ноябрь 27, 2016, 20:15:16
Який погляд, герой голівудського блокбастеру позаздрив бми  :hehe:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Ноябрь 28, 2016, 06:20:27
Лайка-снегоколупайка?)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 06, 2016, 14:12:18
А в нас снігу навалило по самі вуха! Гуца дріботить по ньому куцо, швидко й високо. Всидіти важко, почуваюсь наче голка в швацькій машинці. Ноги гудуть, їжджу розхристана, бо парко. А їй чим швидше тим краще. Зате з таким кроком не ковзається на відміну від інших коней.

PS Як же в мене ноги болять! Печуть, наче вогнем.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Декабрь 06, 2016, 16:48:06
Это потому что физкультура - наше всё!)))
Гуца - женщина мудрая, овладевшая техникой передвижения по снегу, льду и другим неподходящим для лошадей поверхностям. Такая лошадь - очень полезная в хозяйстве - мало ли, за хлебушком съездить :sarcastic:

А вообще очень красиво на улице. Я прям медитировала на этот снежок, чтоб выпал и не успел растаять до морозов. Весь мусор в лесу скрыт белым покрывалом, а голые и острые ветки деревьев кажутся мягкими и пушистыми.
Жаль, лапатый снег, который с наглой метелью сносил нас сегодня на верховой прогулке, похоже, перешёл в мелкий дождь... Посмотрим, что останется завтра от сказки...

А то мне еще на санках покататься хоцца, за конём h:D

Пы.Сы. Не, снега не по уши, а лишь по колено. По уши было года три назад, когда между домами Зорьке было по шею, а в остальных местах она передвигалась как дельфин, выпрыгивая из сугроба и плюхаясь в него пузиком :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 07, 2016, 16:46:36
(http://s008.radikal.ru/i306/1612/27/bf73ba9f42f2.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Декабрь 07, 2016, 16:51:55
Красота! А в поводу кто?
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 07, 2016, 17:05:28
Півторарічна Боня, що належить tigra
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Декабрь 11, 2016, 10:54:51
Однажды в студёную зимнюю пору
Надюха верхом рассекала просторы.
Лошадка по пузико снег бороздила
В тех ямах, в которых хозяйку носило :hehe:

(http://s018.radikal.ru/i501/1612/d5/a93da2e76df0t.jpg) (http://radikal.ru/big/ymxaacztu9t76)


Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Декабрь 11, 2016, 11:35:32
 :rolf: супер
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Декабрь 11, 2016, 13:57:19
гиги))))

А в нас уже все розмерзлось, порозтавало, навіть в лісі попід деревами сніг зійшов. Одна надія, що встигне повисихати до нового снігу, аби не було льоду.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Декабрь 11, 2016, 19:20:45
Надия - не одна, Ленка тоже на это очень надеется :sarcastic:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 06, 2017, 12:59:43
Знаєте, як килими чистять на снігу?
Сьогодні повалив настілький густий сніг, що коні за півгодину вкрились білим шаром. Навіть чорна Манюня стала білою. Я їх ото, наче килими, струшувала щіткою.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 07, 2017, 15:03:08
Вчора циклон дібрався до нашої хати. Спочатку навалило снігу, потім вдарив мороз, і одночасно пішов дощ. Лєпота!
Сьогодні все було вкрито крижаною корою. Аби коні не поранили ноги, в леваді спочатку порозбивала верхній шар граблями, собака активно допомагала. Добре, що левада маленька, бо вхекалась не дай боже! Зате коні потім дуріли, наче малі діти.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Январь 08, 2017, 10:54:18
А крижаний дощ - дивне явище. Зате можна не переживати щодо зайвих калорій після святкового столу -   вони лишились в леваді  :sarcastic: 
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Январь 08, 2017, 20:18:35
Ага)) В декабре - живая гадюка на дороге. В январе - ливень и минус 7. Чем удивит нас февраль?)))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 12, 2017, 10:33:08
А як ви розважаєтесь на селі?
http://www.youtube.com/watch?v=lerkrxPZ090
http://www.youtube.com/watch?v=r88AqJJ0ad4
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Январь 12, 2017, 14:59:30
Супер! Гуцулка молодець, кобылка на всі випадки життя.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Январь 13, 2017, 20:19:56
ой, а задние санки - на собачьей упряжке едут?)))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 13, 2017, 20:34:14
То ще один буксир, що намагавсь влізти куди не треба та заплутати всю упряж!
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Январь 13, 2017, 20:58:46
Не, на втором видео! Откуда съемка велась - скорость видно, собаку видно, а откуда снимали - нет))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 13, 2017, 21:17:47
А-а-а, то дівчина-оператор разом із собакою нас доганяла для більш ефектного кадру. Не на буксирі, просто на повідку. Ще собака стільки не важить, щоб буксирувати (та й добре, бо їхати б за ній на сраці по таким дорогам)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 20, 2017, 12:46:17
Сьогодні вперше за кілька місяців сіла верхи на Манюню. Хвилин аж на п'ятнадцять, чи трохи більше. Оце аби кожного дня себе туди запихати, то, може, була б яка користь для нас обох.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Январь 20, 2017, 14:44:52
Оооооо, ну ты - герой!
А все потому-то лениться НИЗЗЯ))) Я себе так тоже каждый раз говорю, но у меня другой пендель: не поеду верхом - не отработаю жеребенку - она кого-нибудь съест. Приходится ездить...

А Манюне ой как надо! Чтобы глубокожеребую не изображала и беспорядки не хулиганила. А то поедем на ней весной на Орель, там и отанемся))

Пы.Сы. А я вчера тоже поездила, вечерком. Смеркалось. Грунт отличный, ттт, нескользко, мы так резвенько порысили. ЗАвожу коней, а они на глазах покрываются ИНЕЕМ.... Вот прям совсем, как в сказке, тока в страшной. Я перепугалась, понадевала попоны, запихнула в конюшню. Ничего, веселые, жуют, просто сверху надлинной шерсти скапливается пар, который мгновенно кристаллизуется в -14.

Пы.Пы.Сы. А совсем вечером я еще и купалась из ведра, в сугробе, но это - к другому доктору))
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Январь 22, 2017, 20:41:40
Трохи зимової казки...
(http://i057.radikal.ru/1701/cf/57d789fd8abc.jpg)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: tigra от Январь 23, 2017, 17:56:14
Концентрат хорошего настроения)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Февраль 24, 2017, 06:38:19
А в нас вода, всюди вода. Левада затонула мов Атлантида, стирчить лише маненький горбок насипної тирси. Коли прибираємо, чоловік в гумових чоботях тачку возить. Під вікном цілий пруд розлився, хоч вудку закидай.

(а то ще подумають, що щоденник недійсний, та закриють)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Февраль 24, 2017, 07:40:48
Та якраз найактивніші щоденники і закрили  :facepalm:
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Nadiya от Февраль 24, 2017, 07:45:48
не знаю, чим скінчиться, та поки не вирішено, то хай хоча б не видалять.
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: Лиза Мяловская от Февраль 24, 2017, 09:26:38
Та якраз найактивніші щоденники і закрили  :facepalm:
Сами пользователи) Уточняйте:)
Название: Історії з аматорського життя
Отправлено: ok! от Февраль 24, 2017, 15:29:35
Пони забанили за активность в Фейсбуке, она свой дневник не закрывала.
Сори до офф-топ