А я закінчила дві книги Ротфуса, чекаю на третю
. А тим часом прочитала "Джентльмени і гравці" Джоан Гарріс і "Дивний випадок із собакою вночі" Марка Геддона.
В "Джентльменах і гравцях" дія відбувається у дорогій приватній школі в Англії. Розповідь ведеться від двох осіб -- учитель школи і таємний "вовк в овечій шкурі" всередині школи, який планує безповоротно зруйнувати репутацію закладу, бо в минулому школа його відторгла (ну, типу). Учитель описує події в реальному часі, "вовк в овечій шкурі" пише як про сучасність, так і дає флешбеки в минуле. Перш ніж читати цю книгу, я проглянула відгуки, і в багатьох було написано, який там неймовірний, неочікуваний поворот сюжету, прямо ох і ах! Для мене ніякої несподіванки не було, я ще десь у першій чверті книжки розкусила, що й до чого. Якби не це, читати було б цікавіше, але навіть з розкритою інтригою книга була цікава. Старий ексцентричний учитель був просто золотко
. І ще я поповнила свій словниковий запас лайкою на латині. Що може бути краще?
Я читала в оригіналі. Російський переклад болісно поганий, але я рекомендувала книгу моїй тітоньці, і вона каже, що їй книга сподобалась навіть попри такий переклад. Так що, можливо, він і не передає всю красу цієї книги, але маємо те що маємо.
"Дивний випадок із собакою вночі" написана від особи підлітка-аутиста. Невелика за обсягом книжка, читається швидко. Змушує задуматись про те, яким бачимо світ ми, і яким його бачать деякі інші люди. Знову ж таки, я читала в оригіналі, але в цьому випадку російський переклад хоч і не геніальний, але цілком читабельний. Існує український переклад, але я його не бачила, тож оцінити не можу.
О, а ще я вирішила нарешті почитати "дорослі" книги Джоан Роулінг. Крізь "Випадкову вакансію" не змогла продертись
. А я можу продертись крізь практично будь-що. Я іноді читаю таке, що сама собі не вірю
. Але "Випадкову вакансію" відклала сторінок через сто, і продовжувати немає бажання. Може, колись я героїчно її дочитаю, але хтозна. Дві інших -- "Крик зозулі" і "Шовкопряд" -- були нічого так. Перша сподобалась більше, хоча саме по собі убивство було цікавіше у другій. Ці дві книги написані під псевдонімом Роберт Гелбрейт. Російський переклад пристойний.