Але тепер питання до тих, хто зіштовхувався з бабусями (ну, тобто з моєю і чоловіковою мамами) - як відбиватись від них?
Спокійно, але чітко пояснити, що ви - дорослі люди, БАТЬКИ цієї дитини, саме ви несете за неї відповідальність і приймаєте рішення щодо її життя. Ви, батьки дитини, обміркували та обдумали це питання, і ваша СПІЛЬНА позиція є такою. Звичайно, обидвоє батьків повинні впевнено і послідовно триматися цієї позиції та доносити цю думку на будь-яку спробу "зайти з іншого боку", тоді попускає досить швидко. Іноді через деякий час можливі рецидиви, але значно коротші і меш настирні, і чим далі, тим рідше.
Якщо ввічливі пояснення не розуміють, то можна використати аргумент: "У вас були свої діти, ви мали можливість робити з ними (нами) що хотіли, тепер це НАШІ діти і ми робимо що хочемо". В якості важкої артилерії можна навести приклади що з вами робили, хоча вам це не подобалося
Цей аргумент можна використовувати також в інших випадках, наприклад якщо родичам не подобається ім`я, дитини, як ви вдягаєте/не вдягаєте, виховуєте/не виховуєте. Головне - це спільна позиція обох батьків