Добі, ога, стою я на переході, старію потроху, подаю флюїди рішучості. Мабуть буду руками махати, щоб мене точно видно було. Я переходжу пішохідний перехід, тільки коли машина зупиниться і помахає "проходь". А то бачили ми ідіотів, які чомусь думають, що вони чукчі з анекдоту. Так мені цікаво, невже я така маленька, чи рішучості в мені мало, що всі прямо горять бажанням повз мене пролетіти. Або коли крайня права машина зупинилась, то потім довго стоїмо уже вдвох - я і машина, і чекаємо, поки дебіли в лівому ряду зрозуміють, що на пішохідному переході бувають пішоходи, і машина не просто так зупинилась.
І взагалі, я щось пропустила, де там в правилах сказано, що на нерегульованому пішохідному переході водій має право піддати газку, щоб проскочити?
Колись мені наснилось, що перед пішохідним треба навпаки гальмувати, особливо коли пішохода ВИДНО, а його було ВИДНО, і ВИДНО його бажання перейти, і немає значення, рішучий той пішохід чи боязливий (я б таких боязливих тим паче пропускала - зупинився, махнув, він і пішов, і всі цілі, від водія нічого не відпало). Ткни пальцем, де в правилах сказано, що боязливого пішохода на пішохідному переході не треба пропускати.
Він же не вискочив з кущів на огхирєнній швидкості, він м"явся на узбіччі, ще раз наголошу, БАЧИЛИ і його, і перехід, і його намір.
А як трасу переходити, наприклад ту ж Житомирську - я навіть не уявляю. Саме цікаве, там же перед переходами за надцять метрів спецові шумові фіговіни, і все одно в крайньому правому ряду машини навіть не думають пригальмувати хоч трохи, до швидкості, при якій можлива екстрена зупинка - раптом там попереду пішохід є. Я вже не кажу про центральний і лівий ряд.