Форум Украинского Конного Портала
Уголок пользователей => Персональные странички/Дневники => Тема начата: Lembergpferdman от Декабрь 22, 2015, 03:45:12
-
Доброго часу доби (не знаю ж,коли ви то читати будете). Одним словом Я Андрій Остапенко живу в селі Грибовичі біля Львова,працюю на конюшні Спортивного Комплексу Армії (Клепарівська 39 а) конюхом. Про роботу свою,різні смішні і не дуже випадки пов'язані з кіньми: їх вихованням, верховою їздою,тренуваннями,прокатом і всім іншим,що доводиться бачити під час виконання своїх обов'язків і в перервах між роботою я і хотів би з ласкавим нашим читачем поділитись. Ну і фотографії часто публікуватиму і відео своїх пухнастиків.
Перше про що розкажу,так це власне про свою посаду на даній конюшні. Почувши слово "конюх" більшість людей,навіть профеійних конярів уявляють собі старого діда років так 60 -70,який повільно сновигає по конюшні,інколи годує/ чистить коней, відбиває дєнники.Ну і як правило дідуган цей має інколи кричати на коней,погано прибирати, може в рідких випадках бити їх,всім хамить, та ще й вживає на робочому місці горілку/спирт/пиво/одеколон в кількості вище середньої, після чого ясне діло виконувати свою роботу,як і взагалі адекватно реагувати на зовнішні подразники вже не може. :hehe: От для того щоб такого не було на нашій конюшні,власне і найняли мене. В компетенцю мою входить чистка дєнників, чистка,годівля,сідловка коней,підготовка їх до прокату, стеження за станом коней, їх кондицією,здоров'ям, за технічним станом конюшні. Ремонт всього на конюшні сущого ,і розгрузка будь-якого приїжаючого на СКА добра,теж на 80 % на мені. От така в мене робота. Ну як в одній львівській батярській пісні співається "От така в мене робота,я кондуктор при колєї,що до лямпів нафту лєє" Ну Слава Богу я не на залізниці,а на конюшні працюю,та й часи Бабці Австрії давно минули. Ну а про коників,пухнастиків своїх любимих розкажу шановному панству вже завтра. ;)
-
Классно пишешь....ждем.....
-
С дневничком :kon19:
Хороший конюх ,он на вес золота )
Ждём продолжения h:hi:
-
Pechivo[/b Criminal Mind, ], Всім дякую,отжє буду далі писати.
-
Привіт, Андрюха!
Будемо із задоволенням читати про те, що відбувається на нашій конюшні :yes:
-
Ну як я і обіцяв буду про любимок підопічних розказувати. Отже коней в нас на конюшні,якби і не багато,порівняно з Львівським іподромом,але теж досить велика конюшня. Ну почнем з того,що коники в нас на підгрупи,так сказати поділяються. Є військові коні (так ви не помилились при читанні і не бачите щось не те, в нас у Львові в 21 столітті є військовозобов'язані коні,які числяться,як транспортний засіб\ спортінвентар автобату,якому і весь комплекс юридично належить) Коників таких є 5 Забава,Лоск,Мірна,Тана (Таня), Кіпарис (Сєрий). Ну зараз Лосик,правда лікується від емфіземи на селі в старого тренера Степана Антоновича Боднара,але фото його все одно опублікую найулюбленіший мій кінь,як не як,перший на кого в житті верхом сів. Фото ввечері викладу,бо маршрутка в місто,та й просив би панство мені підказати,як фотографії з комп'ютера сюди скидати?
-
Тут є інструкція, як добавляти фото:
https://uahorses.com/Forum/index.php?topic=1196.0
-
От викладаю фото Лосика,як і обіцяв і про інших коників напишу
На пасовиську
(http://s016.radikal.ru/i334/1512/32/e80694f82813.jpg) (http://radikal.ru/big/8a36ec0f5a494113a53f8a2c7e342fe4)
Бігаєм в манежі
(http://s017.radikal.ru/i414/1512/c5/616ca6a390d3.jpg) (http://radikal.ru/big/1af7499d160c4d2686234038fd41da0e)
(http://s017.radikal.ru/i402/1512/21/527e2f354482.jpg) (http://radikal.ru/big/01f3794b31da43268f0c02ce0ab0dd4d)
-
Лоск зимовий
(http://s019.radikal.ru/i640/1512/8a/4bdb867c930ft.jpg) (http://radikal.ru/fp/5a503ce46fb648acb81142d195aa6200)
-
Ну зачить Лосика на огляд шановних читачів я представив,тепер можна і про інших коней розповісти.
Мірна. Мірна найспокійніший коник конюшні,катає діток, молодшу групу учнів, п'ятиборці тренуються на ній. Коник легко керується,як поводом,так і шенкелем ,практично нічого не боїться,крім біча, хлиста (тоді відпригує вбік і починає нестись кар'єрним галопом),що я раз відчув на собі ненароком засильно махнувши хлистом по команді тренера на підйом "в рись". Ну і результат себе не заставив довго чекати. Пронеслися по всьому манежу без амуніції. Дивом тоді не впав,хоч на таких алюрах сиджу препогано.
-
Очень хорошо пишете)Я в пч :yes:
-
От така вона,наша Мірна
(http://s020.radikal.ru/i716/1512/d9/9b7a6ed68b04t.jpg) (http://radikal.ru/fp/95db056996dd4215a31eb1b098089a56)
Рідкісна фотя. пасемся лєжа за 4 роки роботи на конюшні один раз таке бачив.
-
Очень хорошо пишете)Я в пч :yes:
Дякую,буду старатись.
-
Про кого би то вам, шановне пансто, далі розказати? Ага згадав Танюха. Танюха в нас коник незвичайний. Велика сіра (білих коней,щоб панство знало світі не існує,вся масть сірою вважаєтся) рисачка завезена до нас з конезаводу,десь з південної України. Там вона була дочкою старшої в табуні кобили - матки,одним словом модна з народження кобила. Вона вміє показати свій авторитет серед інших коней,але дуже слухняна і покладиста. Має дуже швидку рись, з нею в швидкості "на рисях" зрівнятися може лише Каміла ( спортивна кобилка про яку рзповім потім). Тана,хоч і є військовою кобилкою,в свій час (як була в нас в оренді) була дуже добре догянута і виїжджена, на ній старший тренер і власниця того клубу,де я власне і працюю Клубу верхової їзди "Мон Шері" їздила на змагання на Львівський іподром.Зараз на жаль Тану в роботу беруть рідше,тому вона дещо втратила форму.
-
Наша Танюшечка
Стара фотографія Тани
(http://s016.radikal.ru/i336/1512/c2/49018f2d4ad2t.jpg) (http://radikal.ru/fp/69e5ee64a9e747ccbbdc6192eb09578b)
Пасемся
(http://s020.radikal.ru/i706/1512/4b/1d9f69a243f5t.jpg) (http://radikal.ru/fp/5549967d083b4a7f98674740c5c44929)
дивимося в камеру зараз "вилетить пташка"
(http://s009.radikal.ru/i307/1512/0b/d274cb699cf9t.jpg) (http://radikal.ru/fp/1b39b7abc6f94a32b65d9a7194c0439a)
-
Ну зараз позволю собі трохи відірватися від теми наших малих і розказати про день сьогоднішній. Отже так на роботу сьогодні я явився дуже пізно,аж в 3 дня.Прийшовши на конюшню був приємно здивований тим,що в нас тепер є волонтери. одна нова дівчина Роксолана і знову зявилась мала помічниця 12 річна Таня. Відбивав нині 1 денник у Мірної якраз + завіз на конюшню запас сіна 14 тюків. Того має на дня 4 хватити. Щоб лишній раз завкона Ігора Степановича не рухати,то і відкладаю наперед. Дівчата знов тирсу завезли до Мірни і Еріка (про того коника теж потім розкажу). От так допомагають мені. Треба буде ще навчити Роксолану сідлати коней (чистити вона вже вміє)До речі завтра в Роксолани тренування. Вперше в житті на коня нормально сяде. От так день минув.
-
Лошадки все красатульки))))
-
Сьогодні нічо не пишу, завтра про Камілу розкажу
-
Андрей, с дневничком! :glad: :glad: :glad:
Поскольку я зануда, сразу же советую: записывай впечатления, эмоции, события. Я не сразу начала дневник, и многое стеснялась или ленилась описывать, в итоге сейчас ОЧЕНЬ жалею. Вещи, которые, казалось бы, не забудешь нигогда.... куда-то из памяти пропадают. Жалко.
Пиши, очень рада тебя здесь видеть.
(я Тоня, блудная хозяйка Харизмы)))))
-
Ну одним словом довго я тут не появлявся. Після розгрузок кормів на конюшні і не хотілось :hehe: 4 тонни ,то троха є. Ну слава богу пушистіки кормом обезпечені,а мені через рік- два і на "Богатирські ігри" записуватись можна буде. є там така вправа "прогулянка фермера",коли спорцмен з 2 мішками 300 метрів іде,прям погрузка суща :sarcastic:.От таке от. про Камілу завтра розкажу.
-
Отже Каміла. Каміла ворона кобила пророди УВП. дуже слухняна і добре виїжджена мала. Найшвидша на нашій конюшні. По суті сама розумна конячка.вміє виконувати елементи Малого призу.Вміє обережно возити маленьких діток. Камілка багато разів була учасницею змагань на СКА і іподромі, в переважній більшості випадків привозить призові місця. От така спорцменка наша Каміла. І ще ласунка страшна. Любить дуже яблучка і моркву.
(http://s017.radikal.ru/i429/1512/1d/417376649f66t.jpg) (http://radikal.ru/fp/8d177425c974435d92bf767cd587929a)
(http://s017.radikal.ru/i431/1512/01/a76f329b3932t.jpg) (http://radikal.ru/fp/cfa1295b8a024157bbfcee0279c64cdd)
-
Сьогодні перший день Нового 2016 року. (До речі всіх з Новим роком: щастя,здоров'я Формально вихідний :sarcastic: реально підбирал дєнники. взяв на корду 2 коней Камілку і Леді. Каміла вела себе чемно ,відходили 3 рисі. Леді нечемна була потащила сильно.Вирвалась. Зловили,вибігалась стала чемна. Юра (часний коневладєлєц) Гаріка гонив (коня тренерші) той тож вирвався :yes: зловили аж за 30 хвилин. Ледве в дєнник загнали. Тирси 4 день нема щоб добре було "Львівському фанерному заводу". в мене коні на "ласкових засранцев" перетворились. Ще до 4 терпіти,або не дай Бог довше.Та й такий не дуже вдалий день
-
Добре, що мене вчора не було :hehe: А то довелось би і коней ловити, і Юру :max:
Пам"ятаю, як терміново шукала тирсу, щоб на свята вистачило... І сіна взяли більше, ніж завжди, щоб, в разі неможливості привезти в свята, вистачило на всіх наших обжор :hehe:
-
Ігор мав тирсу закупити,але розійшлись,то він і не купив. Тому зараз голяк. Сьогодні в дєнниках меліорацію проводив :facepalm: Бо чистити вже зовсім нема як.ще чекати, або до понеділка,бо до 10 числа. мож витримаєм.
-
Мой дневник ))))
https://uahorses.com/Forum/index.php?topic=26430.new#new
-
Розкажу шановному Панству,як все почалось :yes: Світове професйне конництво і фірманство. h:DD Так це було,чи ні ми вже не взнаєм. Отож. Можна вважати,що ми третя найдавніша професія в Світі. А було все так: В стародавні Асирії,чи то може Єгипті жили представники 2 найдавніших професій : злодій і повія. Та з часом міста росли і одного разу злодію було дуже далеко іти до повії ,а по дорозі,як на зло,а може на щастя їхав чоловік на возі,який підвіз злодія,за що той дав йому срібну монету. Так була зібрана перша в світі конярська "каса". потім цей чоловік щодня виїжав в місто возити людей і вантажі. А за то,що перший коняр взяв плату краденими грішми Бог наклав на конярів покуту. періодично в нас хворіють коні,ломається амуніція,а прокати не завжди є. А з винайденням машин в нас дуже поменшало роботи. Конярі перейшли в сферу відпочинку,але ми є і будем,бо ми найдавіша професія.
-
Шановне панство,як же я давно тут не був. за ті півтора місяця встиг і в Маріку побувати і Зорюху врятувати і роботодавця до колєнія довести і стайню-конюшню вибудувати і гару сіна затарити і сідло з уздечков купити. і паспорт Зорі (Спасьонишу свому) зробити і телефон з компютером
пропити\просрати\проєбати а якщо точно,то комп згорів,а телефон згубився в Маріку. Радий я дуже з того ,панство,шо зміг таки Зорічку свою,а в минулому Бастилії врятувати від бойні. Постойщик в якого вона стояла змушував мене 3 рази її на бойню здати бо я там вже всіх був захарив. Але спас таки. Тепер тіки здоровля в Бога для неї прошу і шоб жила довго. Робіт в мене тєжких не робе в фіру не запрягаю. Тіки жопу мою по лісництву возить. і хаває- відїдається. Маю свою ВЛАСНУ коняшку :glad: УРА
-
ю свою ВЛАСНУ коняшку
Поздравляю!!! :glad:
Здоровья твоей малышке и долгих лет!
Где ты ее взял-то?
-
В Маріку в Ольки Ляльченко ( на форумі Бастилія). дуже класна коняша тіки трошки буйна після перебування в АТО :yes:
-
А фотографии красотки будут? ;)
-
Устройство би фоткающе добути тоді би фоток класних було. ;)
-
Переривав сьогодні комп (він вже працює) і наткнувся на свій старий дитячий твір,який писав ще в школі. :facepalm: Тоді я ще і конюхом не був і Хати в Грибовичах не мав (кстаті в нас свалка горить фе запах) :yes: і Зорі ще не мав і думав,що гуцули сама крута порода (хоть рисаки ліпші) і про батмани не знав і про роботу історика мав дуже поверхневе і викривлене враження :rolf: h:blush
Короч читайте на здоров'я
Сон рябої кобили
Кобила міцно спала. Вона була ряба і , як декому здавалось, не дуже гарна.
Вона бачила своє дитинство: як малим лошатком бігала по зелених луках,
купалась у холодній ріці, здиралась так швидко на високі верхи, що дивувала
сим: і старого фермера і лісорубів, що сплавляли ліс на схилах і хлопців, що
хотіли покататись на ній.
Одного разу до них у село приїхав один чоловік.
Він давно мріяв мати власного коня, але був не дуже багатим і тому не мав
Змоги купити скакуна англійської чи арабської породи. А ще чоловік не
Хотів мати коня для показухи чи мучення до сьомого поту на скачках він
Хотів завести собі справжнього друга який буде допомагати йому і
дарувати радість .
Він приїхав у село близько 12 години. Це була чарівна
пора сонце стояло в зеніті, ліс пахнув якось по особливому запахи
старих дерев змішувались з запахом свіжоскошеного сіна і створювали
незабутній аромат з яким не посміли б рівнятися найдорожчі
шанелівські бренди. Чоловік ішов повагом вдихаючи по дорозі аромати
лісу.
Як добре було б зараз зануритись у цей казковий лісовий світ
повний таємниць і загадок як добре було б зайти в гори хоч на хвилю відчути ту страшну чар-силу,що так подобається всім галичанам і так лякає ворогів
Він ніколи не ходив у гори хоч в душі їх дуже любив.
перейшовши два бескиди чоловік дістався жаданого місця він відразу кинувся до споруди схожої на стару совєцьку колгоспну ферму
і почувши тихе іржання дуже зрадів.
Він далеко їхав за своєю мрією і
нарешті після 4 годинного рейсу електричкою в якій до речі сильно штиняло
стоячими шкарпетками, тухлим м ясом і паленою проводкою, міг купити
коня і трохи відпочити.
Коли він підійшов до мене я трохи відсахнулась і почала бити копитами об землю, незнайомий запах почав разити мені ніс, а ще гіршим було те що мене відривали від братів і сестер яких я більше ніколи не побачу.
Згодом мене помістили в старий задушливий Урал і повезли. Я не пам’ятаю скільки мене везли мотор страшенно гудів, мною кидало по цілій кабіні, а шофер-руский страшно матюкав машину, мене і величні гори бо їхати було справді нестерпно. мать твою кричав розлючений шофер коли машину починало водити чи вона грузла. За декілька хвилин я почула Дороги стали лучше, значит к городу уже не далеко так рапортував комусь по телефону шофер. І справді місто, а це був Львів, було зовсім поруч.
У четвер у вечері мене перемістили у мою нову квартиру. Конюшня була досить широкою ззовні цегляна схожа на хату споруда всередині була обшита пахучими сосновими дошками які нагадували мені рідні Карпати.
Мякеньке старанно вичищене сінце то окрема тема воно було і їжею і постіллю для мене.
Я здавна мріяла брати участь у скачках!
Кожну ніч коли я спала я бачила себе на іподромі коли треба було в дитинстві везти пастуха в полонину я завжди прибігала першою я з презирством дивилась на них на цих “коней”яких на кожному кроці били батогами. мене ніколи не били я і так була найшвидшою, справжній кінь повинен літати як вітер вважала я. Я кожного разу вві сні перемагала цих хтивих англійських і арабських кобилок. А іноді мені снилося як мої предки возили на собі ще самого Довбуша, або стояли в обозі повстанців з мішками на мордах ( щоб не іржали) або мирно паслися коли вони співали
І за тих що вже не з нами що під небом десь літають
Аркана аркана
І за тих що по Сибірах на чужині вік картають
Аркана аркана
І за тих що продалися що купилися спилися
Аркана аркана
І за тих що коло ватри що в житті чогось ще варті
Аркана аркана.
І нарешті цей день настав я осідлана готова стою на старті бігової
доріжки і враз постріл, коні погнали дуже швидко але я розуміла що дистанція довга і треба берегти сили і ось ми наближаємось до фінішу, всі коні потомлені в милі і я розумію ось він зоряний час. я маю напрягти всі сили і здобути перемогу для себе і своєї породи і я біжу мої копита ледь торкаються піску і ця мить- мить перемоги закарбовується в памяті на завжди. Я багато разів перемагала потім але ніколи не відчула радості як перший раз бо коли ти перемагаєш здійснюється твоя мрія.
Цього ранку як і завжди вона ще спала коли перший промінь сонця проник у стайню і радісний господар зайшов, щоб погодувати її перед роботою. Ласкаве сонечко тільки-но піднялось над горизонтом, роса ще не висохла на траві і блищала всіма кольорами веселки. Кобилка попоївши вийшла з стайні і голосно заіржала зустрічаючи новий день. Їй жилося добре і ніщо її не хвилювало окрім одного: як це так, що люди думають,що англійські чи арабські коні кращі, хіба вони так допомагали їм як ми? Це ж мій предок був конем Данила Галицького, це ж мої предки носили по Карпатах славних опришків, ми( гуцульські коні) допомагали їм прокладати залізниці і рубати ліс, ми були основним транспортом їхнього підпілля і зрештою з нас легше падати в разі невдалого стрибка!
Вона тихо стояла і жувала зелену, соковиту траву. Це було блаженство вона сама стала господинею цілого подвіря. Господар пішов на роботу і повернеться пізно вночі, пес був закритий в хаті і вона могла вільно бігати галопом по подвірї .
До наступних скачок лишалось менше місяця і вона наполегливо тренувалась щоб перемогти.
Я швидко ішов в бік вокзалу, щоб встигнути на потяг сьогодні ми мали розкопувати старі руїни в Карпатах. Ніхто не міг точно сказати якої епохи вони були бо там були присутні і камені часів Галицько-Волинської держави і блоки “Миколаївцемент” .
Коли експедиція підійшла до руїн вони побачили знайомий Урал.
Толик , как дела ?Крикнув до шофера старший експедиції.
Да так ничего, відповів той, только работы нет. Как нет? Спитав історик. Всі ліси рубають стоять голі гори, а він роботи не має!
Так, нет ее , работы той відповів ображений шофер. То попрацюйте в нас запропонував історик? А что надо делать ?Спитав той. Потрібно обережно відтягти бетонний блок з руїн. Хорошо и сколько даете? 200 гривень.
Вони сіли в Урал і підїхали ближче. Потім машина почала обережно відсувати блок і коли він з гуркотом впав на землю. Вони побачили прямокутний отвір який був входом до якоїсь печери чи то потаємного входу вони взяли ліхтарики і ввійшли в середину.
Там було вогко і темно. Вони старанно розчищали вхід і занурювались в середину.
В той самий час кобила мирно паслась на подвірю і пила воду з відра.
Історики добре втомившись вилізли з тунелю аж за 30 Кілометрів. Судячи по складу набоїв у галереї і довжині коридору це були катакомби 1940-50 років сказав я. Так я підтримую вашу думку сказав інший історик, треба розпитати людей про те чи не було тут в часи війни сотні УПА . А спитаймо в того фермера, що продає коней, запропонував хтось. Надвечір вони дісталися до потрібного верху. Так як у Карпатах завжди болото, то піднятись угору було дуже тяжко. Коли вони піднялися то побачили хлопця, що грав на флоярі якусь сумну пісню. А газда вдома? Спитали вони. Так проходьте, відповів той.
Коли вони зайшли старий сидів за столом і щось різьбив.
Пане-газдо чи пам’ятаєте ви щоб тут стояла сотня УПА? Так я як був малий чув від старині шо тут дислокувався штаб УПА.
Значить мої здогадки були правильними, подумав я.
Я прибув до Львова дуже пізно і тому почав переживати про те, щоб Рябка не засумувала без товариства.
Чому господаря так довго нема? думала я адже він мав приїхати вже давно. хоч з іншого боку можна пастися аж до ранку. Було літо тому їй не було страшно залишатися вночі на дворі. Яскраво сяяв місяць і зорі блищали, теплий вітерець гладив її гриву і їй було дуже приємно. Рябка дуже зраділа коли побачила, що господар нарешті прийшов. Він почастував її морквою, розчесав гриву, хвіст загнав її до рідної стайні і пішов спати.
Наступного дня він пішов до міського архіву і довго перебирав різні документи. там були фото різних людей їх біографії, різні карти і схеми.
Коли господар вернувся він сказав мені Рябко ми Їдемо в Карпати!
Я дуже зраділа почувши,що я зможу побачити рідні місця, але радість минула як тільки я побачила старий Урал і усміхнене лице Толіка.
Ну что , куда - то едем ?спитав Толік мого господаря. Їдем Їдем відповів той не зводячи з мене очей. Мене знову завели в машину і я щоб не поламати собі ноги при їзді з скаженним Толіком лягла на землю. 6 годин їзди по ямах в Уралі зробили своє діло я мріяла вийти і розімяти ноги.
В Карпатах я була дуже потрібна господарю, оскільки треба було везти його 10км до потрібних руїн.
Дослідження тривали вже тиждень, а видимих результатів не було. Було прочесано кожен сантиметр тунелю і нарешті був знайдений вхід до криївки. Після детального фотографування речі відправили у музей, а вибухівку знищили. Господар написав статтю і ми поїхали додому
Я знову спала в своїй стайні і мені снився сон рябої кобили. Отаке коняче щастя про яке можна казати ще довго!
-
Ну, шановне панство після срачу між тренерами з конюшні прийшлося піти. В Грибовичах теж не втримався,в селі почали все красти цигани і проблеми з світлом почалися і ту хату змушений на продаж ставити. Вернулись ми в дєдове село (село де мій дідусь народився). 12 років там ніхто не жив,тепер усвоююсь. Зажопинск повний більше 30 кілометрів від Львова. Зато в Зорьки багато трави і є де бігати :yes:
-
Ну, шановне панство після срачу між тренерами з конюшні прийшлося піти. В Грибовичах теж не втримався,в селі почали все красти цигани і проблеми з світлом почалися і ту хату змушений на продаж ставити. Вернулись ми в дєдове село (село де мій дідусь народився). 12 років там ніхто не жив,тепер усвоююсь. Зажопинск повний більше 30 кілометрів від Львова. Зато в Зорьки багато трави і є де бігати :yes:
Ого! А як село називається? І як переганяв Зорю - верхом?
-
Руданці. Верхом 35 км на сідлі патлатого Юри Ту кавалерійку і сідлом не назвеш я весь час в польовій посадці мусив їхати.Слава Богу Зоря холку не набила. Копита трошки підбила,я запиляв. Ну і замучилася мала. Я ще в Валі конюхом робити думав,но перше казали,що кучера треба,а потім не взяли,бо багато розказую всім.
-
До речі Валя як виганяла,до вас дзвонити хотіла,щоб ви мене підібрали,типу вам конюха треба
-
До речі Валя як виганяла,до вас дзвонити хотіла,щоб ви мене підібрали,типу вам конюха треба
Та в мене всього чотири коня, що там їх прибирати? :hehe: Та й мені зайвий фітнес :sarcastic:
А напиши мені в приват, скільки тобі платили, і скільки годин на день ти можеш працювати (з якої до якої), може, щось і надумаємо ;)
-
Давно не писав тут, Зоря моя пасеться майже постійно,я переробляв і перескладував всьо в стайні. Стайня моя судячи з усього австро- угорська дубово- модринна пізніше солом'яне покриття даху було замінене на шифер,дубовий брус підлоги,який погнив за 100 з лишнім років на стяжку замінили. решта конструкції незмінна балки і дошки (шкода де не де нєхіло короїдом пожрані), глина і полова. Стелимось поки соломою,деколи тисою і старим сіном, солома вже (слава Богу) закінчується тому переходим повністю на тирсу, тирса до речі для коней краща тим,що вбирає вологу,запах, її менше розходує кінь,на ній не гниють копита, нею не засирається вся територія,як соломою. Маю пів гектара запущених сусідських городів,класне пасовисько. є ще яблуні,які Зоря спустошувати любить одне погано,коли щипалка в яблуку сидить за мордаху щипає,навіть людям така шняга попадаяться,не то,що коням
-
А почему в отставке-то? Я вроде тебя вчера с тачкой видела. :unsure:
-
на ній не гниють копита,
гниють, аж дрантя летить...на всьому гниють, як не прибирати гарно.
-
на ній не гниють копита,
гниють, аж дрантя летить...на всьому гниють, як не прибирати гарно.
на соломі гірше,вона в копито влазить і тяжко звідтам вилазить,тяжко кручкується,а тирса легко випадає
-
Прекрасный рассказ....я прямо вернулась туда...в Карпаты и представила как предки моей пегой гуцулки там жили....Тося...моя Тося....
-
на ній не гниють копита,
гниють, аж дрантя летить...на всьому гниють, як не прибирати гарно.
на соломі гірше,вона в копито влазить і тяжко звідтам вилазить,тяжко кручкується,а тирса легко випадає
але ж якщо вона суха, то яка різниця, влазить чи ні? І солома, мабуть, мілка в вас була?
-
Солома різна,поки з роботи прийду,вже не суха точно
-
А почему в отставке-то? Я вроде тебя вчера с тачкой видела. :unsure:
Та то помогаю людям ;) одне діло майже офіційно вкалувати,як дідько на "Мон Шері " ,а друге прийти пару тачок викинути і фсьо і то тепер,перше 2 місяця і не заходив на СКА фіру ще тож доварюю, А на Одинця робити,то срака 10- 15 коней ще волонтерами управляти ще на кордах ганяти і так далі. Забагато коней на одного хлопа + не раз мав свою роботу,то або коні в срач брудні,або,я прилітаю,як на пожар свою роботу кидаючи. Тепер Маша свій клуб на себе і записала,то і всьо інакше і 3 конюха - інструктора Ігор, Настя снігурка, і я як треба щось зроблю так ще Юровні помагаю тай так.
-
Прекрасный рассказ....я прямо вернулась туда...в Карпаты и представила как предки моей пегой гуцулки там жили....Тося...моя Тося....
Дякую ну історія трохи тупа і заполітизована,але,що є,зараз легенди і сторії про коней в "поезія і проза" пробую публікувати,не знаю,як буде.А фоточку Тосі скиньте,цікаво.
-
Умерла моя Текила...скоро год....Это была самая чудесная лошадь,моя,любимая....Фото старые есть...
-
Шкода її :cry:
-
Вчора і нині Зорька пасеться, я вчора покосив всю бульбу,косити таки трохи було цілий день з 11 до 7.
Зорька нині вивалялась по пасовиську,то стала дуже брудна. Треба буде ввечері її почистити. Нарешті стирив в вітчима його ломаний фоткающий телефон є фотки Зорі пасовиськ і господарства загалом. Постараюсь до вечора скинути.
-
Зоря в пасовиську вид з саду.
(http://s19.radikal.ru/i192/1609/9b/6215fc55138a.jpg) (http://radikal.ru)
-
Зоря в пасовиську вид з саду.
(http://s19.radikal.ru/i192/1609/9b/6215fc55138a.jpg) (http://radikal.ru)
-
(http://s019.radikal.ru/i637/1609/56/9bc77665c32d.jpg) (http://radikal.ru)
-
(http://s05.radikal.ru/i178/1609/dd/aa259fd7e5bf.jpg) (http://radikal.ru)
-
(http://s013.radikal.ru/i324/1609/78/ef51c2921ff2.jpg) (http://radikal.ru)
-
(http://s02.radikal.ru/i175/1609/5f/4a77bbd5492b.jpg) (http://radikal.ru)
-
Пасовисько і поле бульби,що я скосив і Зорюха жує в далині
(http://s45.radikal.ru/i107/1609/a5/0fe33bbfac40.jpg) (http://radikal.ru)
-
Малий сад,де пасеться Зоря і може збирати скільки схоче яблук
(http://s018.radikal.ru/i517/1609/73/94bf2b6c2d82.jpg) (http://radikal.ru)
-
Загороджена левадка,вид з подвір'я
(http://s019.radikal.ru/i608/1609/c0/faf04abb3c17.jpg) (http://radikal.ru)
-
Стайня Зорі Австро- Угорська певно. дубово-модринна утеплена
(http://s018.radikal.ru/i513/1609/80/9a4ffdce6e4b.jpg) (http://radikal.ru)
-
Годувальні дверці,щоб Зорю поїти - годувати,коли вона в дєннику зєднують дєнник і стодолу (частину,де сіно,солома тирса корми зберігаються
(http://s020.radikal.ru/i719/1609/0b/6640994fdffb.jpg) (http://radikal.ru)
-
амуніція в стодолі, амунічний гачок
(http://s020.radikal.ru/i717/1609/bc/37fd6667491a.jpg) (http://radikal.ru)
-
вхід на стрих (над дєнником і стодолою простягається (для тюків і розсипу)
(http://s018.radikal.ru/i508/1609/01/ca9c8c438c2f.jpg) (http://radikal.ru)
-
Дєнник, вид на годувальні дверці, сіль
(http://s018.radikal.ru/i521/1609/00/e63081419782.jpg) (http://radikal.ru)
-
задня стіна дєнника
(http://s014.radikal.ru/i326/1609/c7/c666f1be5a4c.jpg) (http://radikal.ru)
-
Вікно
(http://s50.radikal.ru/i129/1609/b6/4f7680b6cc27.jpg) (http://radikal.ru)
-
Поздравляю с дневничком и лошадкой.
Принимайте в ПЧ. h:wink
-
Маленька левада під вікном мої кімнати
(http://s06.radikal.ru/i179/1609/a4/29978037a427.jpg) (http://radikal.ru)
-
"Доганялка" в тупику біля стайні
(http://s017.radikal.ru/i419/1609/2e/cc0197bac4ee.jpg) (http://radikal.ru)
-
Мамина клумба біля левади
(http://s61.radikal.ru/i174/1609/66/303df04e748c.jpg) (http://radikal.ru)
-
Впала вкусняшка для Зорі
(http://s019.radikal.ru/i604/1609/df/09fc0f19868a.jpg) (http://radikal.ru)
-
Хата
(http://s020.radikal.ru/i705/1609/6b/bb45b1becc28.jpg) (http://radikal.ru)
-
Поздравляю с дневничком и лошадкой.
Принимайте в ПЧ. h:wink
Дякую
-
Нарешті тирсу загрузили 20 бегів ура :glad:
-
Минула субота ознаменувалася тим,що виорали і зібрали половину бульби. Орав мій родич вуйко Місько конем (мерином темно гнідої масті Василієм Михайловичем ( так коня звати тому,що родич вже старший,не жонатий і дітей не має і тому коня в селі Михаличем називають. Зоря ті 2 дня паслася ,десь роздерла собі холку до крові потім фотку скину,бо хочу знати,що за рана вдарино,чи здерто,боюся ще щоб не укус миші. Потім Васю сфотографую як можливість буде. Сама найбільша картоплина яка була.
(http://s017.radikal.ru/i402/1609/ed/d2739bd1fc5b.jpg) (http://radikal.ru)
-
Давно я тут не писав і не розказував ні про Зорюху свою, ні про роботу не розказував.
Отже Зоря відкормилася нарешті після "добрих ручок" і почувається тепер добре, на зиму вся обросла, покрилась гарною,довгою шерстю. Зима в нас того року досить сувора, бувало і до мінус 20-25 доходило. В таких випадках підстеляв двойний шар тирси 10 тачок і постійно подавав сіно,збільшував пайку овса з 1 до 3 літрів на день, давав 5 літрове відро бураків,або 10 літрове каші. Кобилка замітно поправилась, стала спокійніша і здоровша. Фото зимових не маю,бо нема фоткающого устройства. (телефон старий Нокіа)
Чекаєм весни вже всю амуніцію купив но для нормальної їзди чекаю весни, слизько + попони не маю, а коня мокрого після роботи в денник ставити без неї боюся, ібо може простудитись.
По роботі скажу наступне працюю зараз конюхом в Milady власниця класна, вільний графік маю і так далі, сам зрозумів вже що бажано підбирати почаще + легше вигрузити малу машину,чим велику. Тирси зараз у Львові нема перейшли на солому, то має ряд переваг і недоліків,як для коней,так для конюхів. з переваг для коней мякість, можливість їсти підстилку. з инедоліків для коней можливе загнивання копит, коліки. )Завтра от пробую перший раз соломяну підстилку міняти