Хе
любима тема!
Мені рідко попадаються мужчини-хами, але всіх їх я добре пам"ятаю
Я зараз сильно поправилася і рідко стараюся показуватися на люди.
А недавно нарвалася на свого друга дитинства, котрий пив пиво зі своїми такими ж "синіми" алашиками.
Він голосно почав мене розхвалювати, яка я РАНІШЕ була красива а тепер мене тяжко впізнати.
Мені від образи аж кров у голову кинулася, в очах защипало і в горлі щось здавило.
Чесно, чуть не заплакала!
Але падлюча язиката натура все ж таки взяла верх.
І я бовкнула:
- Щоб мені схуднути потрібно два місяці, а скільки потрібно тобі, щоб на лисині волосся виросло?
Хіба що з .опи вирвеш і собі на макушку натИкаєш, як на грядку!
Тепер з нього ржали
На комплімент вимовлений таким пошловато-затяжним тоном:
- Ой, які ножки!
я голосно огризнулася:
- Помий, будеш такі самі мати!
