А в нас нічого не трапляється. З одного боку, це добре, з іншого - нецікаво.
З пса знов кліщів тягала, треба подивитись в аптеці якісь інші краплі.
Вдома останній тиждень був дефіцит й жорстка економія тирси, тож, коли завезли нову, Галактика ніяк не могла накачатись. На жаль, з фотоапаратом не встигла. А зазвичай я її лежачу не бачу, пізно ввечері вона ще чиста, рано вранці вже брудна, ото тільки й визначаю, що вона взагалі лягає. Це не Гуца, що на траві викачалась, та не встаючи траву скубе.
Була в Дурбровці, там хороше й зелене. Не уявляю, скільки часу вони тратять лише на те, аби газони й кущі тримати підстриженими, а листя - прибраним. А ще й власне коні! Жалкую, що не дійшла до відділення з ваговозами, але натомість подивились, як табун заганяють. Привезла на пам'ять магніт на холодильник (як моя мама не воювала за чисті дверцята - все одно обліплений магнітиками, як собака реп'яхами). Взагалі про семінар відпишусь в загальній темі, як зберу докупи записи.
А ще влаштували невеличкий корпоратив з колегами чоловіка, бо їм давно кортіло подивитись на коней, та й взагалі чом би й ні? З півтора десятка зібралось лише семеро, тож понаїдались до пуза, та й досі залишки хрумкаємо.
А-а-а-а! Оце я дурко! В мене ж історія є!
Історія №15
Тепер у нас є жерді, тож можна виставляти кавалеті, стрибати і всяку гімнастику з ними робить. За стійки в нас два відра перевернуті догори дригом, тож висоту уявляєте.
Кавалеті спочатку кладемо на землю, потім підіймаємо десь на висоту цеглини, аби коні краще лапки задирали. Потім звераємо до наших відер, Гуца попереду, Гадя позаду, захід на рисі - і Гуца підняла лапки (а висота - відро ще й товщина жердини, хоч і невисоко, та все ж таки) і пройшла оте непорозуміння на рисі, як і їхала. Гадя, як слухняна дівчинка, повторює. Гм, думаю я, щось не теє. Тра' повторить - і повторюємо один в один. Лише за третім разом Гуца, здається, зрозуміла, що треба таки перестрибати. Гадя, знов-таки, як слухняна учениця, теж стрибає.
Весело було, коли першого разу винесли жердини на поле, та я не знайшла іншої опори, крім ненадійних чурбанчиків. Перший стрибок Галактики виглядав так:
- під'їжджають;
- жердина не витримує вітру та валиться;
- кобила од такої чудасії опускає голову до землі, аби придивитись пильніше;
- ноги підіймає якомога вище та стрибає. Дівчина сказала, що ноги були вищі за голову.