Книжки, які ми читаємо

[mysteryof]

о, харош) правда, я не уверенна, что перечитывать "Воно", а после него читать "Відродження" - хорошая идея. уже так "Доктор Сон" послевкусие мне после "Сияния" испортил.

[Garmata]

о, харош) правда, я не уверенна, что перечитывать "Воно", а после него читать "Відродження" - хорошая идея. уже так "Доктор Сон" послевкусие мне после "Сияния" испортил.

Чо, мне "Видродження" понра -)

[mysteryof]

Чо, мне "Видродження" понра -)

и шо, таки геть норм? на уровне старого или на уровне нового? у меня вотум недоверия к Кингу после "Мистера Мерседес"

[Garmata]

Чо, мне "Видродження" понра -)

и шо, таки геть норм? на уровне старого или на уровне нового? у меня вотум недоверия к Кингу после "Мистера Мерседес"

Ну это первое из нового, что я читала.
Скажем так - то ли Кинг вырос именно в смысле СЛОВА, то ли перевод хороший. Потому что качество самого текста на порядок лучше.
А с сюжетом Кинг на себя не похож - большой роман, но "ужасы" только под самый конец -) Зато качественные, эстетские, с лавкрафтовском стиле -)))
Но прочитала с удовольствием.

[mysteryof]

Гм, ну тогда точно дождусь первой части и прочту все вместе. Текст у него реально лучше стал, но такое ощущение, что он забыл о том, как хорошо умел писать ужасы.

[Garmata]

Гм, ну тогда точно дождусь первой части и прочту все вместе. Текст у него реально лучше стал, но такое ощущение, что он забыл о том, как хорошо умел писать ужасы.

Ну вот да, где-то так.
"Видродження" - годный бытовой роман -)) с ужасным концом -)

[Timbuktu]

А я закінчила дві книги Ротфуса, чекаю на третю . А тим часом прочитала "Джентльмени і гравці" Джоан Гарріс і "Дивний випадок із собакою вночі" Марка Геддона.
В "Джентльменах і гравцях" дія відбувається у дорогій приватній школі в Англії. Розповідь ведеться від двох осіб -- учитель школи і таємний "вовк в овечій шкурі" всередині школи, який планує безповоротно зруйнувати репутацію закладу, бо в минулому школа його відторгла (ну, типу). Учитель описує події в реальному часі, "вовк в овечій шкурі" пише як про сучасність, так і дає флешбеки в минуле. Перш ніж читати цю книгу, я проглянула відгуки, і в багатьох було написано, який там неймовірний, неочікуваний поворот сюжету, прямо ох і ах! Для мене ніякої несподіванки не було, я ще десь у першій чверті книжки розкусила, що й до чого. Якби не це, читати було б цікавіше, але навіть з розкритою інтригою книга була цікава. Старий ексцентричний учитель був просто золотко . І ще я поповнила свій словниковий запас лайкою на латині. Що може бути краще? Я читала в оригіналі. Російський переклад болісно поганий, але я рекомендувала книгу моїй тітоньці, і вона каже, що їй книга сподобалась навіть попри такий переклад. Так що, можливо, він і не передає всю красу цієї книги, але маємо те що маємо.

"Дивний випадок із собакою вночі" написана від особи підлітка-аутиста. Невелика за обсягом книжка, читається швидко. Змушує задуматись про те, яким бачимо світ ми, і яким його бачать деякі інші люди. Знову ж таки, я читала в оригіналі, але в цьому випадку російський переклад хоч і не геніальний, але цілком читабельний. Існує український переклад, але я його не бачила, тож оцінити не можу. 

О, а ще я вирішила нарешті почитати "дорослі" книги Джоан Роулінг. Крізь "Випадкову вакансію" не змогла продертись . А я можу продертись крізь практично будь-що. Я іноді читаю таке, що сама собі не вірю . Але "Випадкову вакансію" відклала сторінок через сто, і продовжувати немає бажання. Може, колись я героїчно її дочитаю, але хтозна. Дві інших -- "Крик зозулі" і "Шовкопряд" -- були нічого так. Перша сподобалась більше, хоча саме по собі убивство було цікавіше у другій. Ці дві книги написані під псевдонімом Роберт Гелбрейт. Російський переклад пристойний.   

[Пташка]

Для ценителей украинского языка, культуры и просто шикарных, глубоких и литературно и богатых текстов очень рекомендую Мирослава Дочинця.

Я начала свое знакомство с ним с «Вічника» и вот за год у меня собралась почти полная коллекция его книг.

Шедевры современной украинской прозы, как по мне.

«Несли мене через чотири села крила, а коло неї м'якнули на віск і стікали до її білих, як гусята ніжок. Я брав у свої руки дороге личко, теж біле й матове, і холодив ним свій розпашілий вид.
Дивна природа жінки, яку безпам'яти любиш: коли тебе спалює жага, вона освіжає; коли на серці ледок - зігріває; коли всихає в сумнівах душа - вона наповнює її тихою ніжністю.
Я готовий згодитися з Платоном, що люблячі серця відшуковують одне в одному свою подібність, любов не є що инше, як спілка розділених часток однієї колись істоти...»

«Немає повноти без порожнечі. Без пустоти немає посуду, без пустоти немає ні вікна, ні дверей, ні дому. Тридцять спиць у колесі, але немає колеса, якщо між ними немає пустоти»...

[Скажений_Равлик]

Линн Флевеллинг

Не можу погодитись - читала в перекладі, так склалось враження, що написано простою мовою для дітей до 12 років. Ні уму, ні серцю. Так що читати (якщо взагалі читати) в оригіналі - хоч з користю.

Віляяяяяя.... Скачала Шкапочку, але мені цього на пару тижнів.))) Все інше вже "з'їла"

[Timbuktu]

Скажений_Равлик, мені здається, що тобі може сподобатись трилогія "Splintered", "Unhinged" i "Ensnared". Читати в оригіналі! (Хоча перекладу, здається, і не існує). Це як більш темна версія Аліси в Країні чудес/Задзеркаллі. Точніше, не зовсім версія, а незалежна історія за мотивами. Як щось у дусі Тіма Бертона, тільки ще трохи божевільніше .
Не високочола література ні разу, але якщо не чекати від неї особливої глибини, то читати цікаво.   

[Чтотыделаешьпрекрати]

сватаю https://fantlab.ru/work103208

[Kat]

Якщо говорити про НЧЧК, то я раджу зупинитися на першій книзі, максимум на другій. Загальна змова, про яку йдеться у третій книзі, виглядає дещо абсурдно.