Доброго часу доби (не знаю ж,коли ви то читати будете). Одним словом Я Андрій Остапенко живу в селі Грибовичі біля Львова,працюю на конюшні Спортивного Комплексу Армії (Клепарівська 39 а) конюхом. Про роботу свою,різні смішні і не дуже випадки пов'язані з кіньми: їх вихованням, верховою їздою,тренуваннями,прокатом і всім іншим,що доводиться бачити під час виконання своїх обов'язків і в перервах між роботою я і хотів би з ласкавим нашим читачем поділитись. Ну і фотографії часто публікуватиму і відео своїх пухнастиків.
Перше про що розкажу,так це власне про свою посаду на даній конюшні. Почувши слово "конюх" більшість людей,навіть профеійних конярів уявляють собі старого діда років так 60 -70,який повільно сновигає по конюшні,інколи годує/ чистить коней, відбиває дєнники.Ну і як правило дідуган цей має інколи кричати на коней,погано прибирати, може в рідких випадках бити їх,всім хамить, та ще й вживає на робочому місці горілку/спирт/пиво/одеколон в кількості вище середньої, після чого ясне діло виконувати свою роботу,як і взагалі адекватно реагувати на зовнішні подразники вже не може.
От для того щоб такого не було на нашій конюшні,власне і найняли мене. В компетенцю мою входить чистка дєнників, чистка,годівля,сідловка коней,підготовка їх до прокату, стеження за станом коней, їх кондицією,здоров'ям, за технічним станом конюшні. Ремонт всього на конюшні сущого ,і розгрузка будь-якого приїжаючого на СКА добра,теж на 80 % на мені. От така в мене робота. Ну як в одній львівській батярській пісні співається "От така в мене робота,я кондуктор при колєї,що до лямпів нафту лєє" Ну Слава Богу я не на залізниці,а на конюшні працюю,та й часи Бабці Австрії давно минули. Ну а про коників,пухнастиків своїх любимих розкажу шановному панству вже завтра.