Щодо того, хто себе з якого віку пам'ятає. З одного-двох не пам'ятаю, надійні спогади в мене з чотирьох. Але ж батьки та інші родичі розповідають про раннє дитинство. За переказами, я ніколи на руках нормально не почувалась -- пручалась і репетувала. Заспокоювалась тільки коли кудись покладуть. Також ненавиділа різні стримувальні засоби -- туге замотування в усілякі пелюшки-ковдрочки. Мені кажуть, що я як той Гудіні з усього виборсувалась. Один час це було як своєрідне сімейне шоу))
Також пам'ятаю, як у чотири роки я гепнулась на асфальт і розбила коліна, а коли один із добросердих родичів кинувся мене піднімати, я басом гаркнула: "Поклади, де взяв!"
. Мені те "поклади, де взяв" досі на сімейних зустрічах пригадують
. Я це до того, що навіть коли мені було страшно чи боляче, я ніколи не шукала захисту саме в обіймах чи доторках. Завжди краще реагувала на слова.
Знову ж таки, я все це пишу, бо мене трохи здивував підхід "ВСІ діти потребують того чи того, бо так сказано в одній статті якогось там психолога, а якщо ви будете ростити їх інакше, то вони виростуть нещасними (соціопатами/неправильно сформованими особистостями -- потрібне підкреслити)". Мене не мучили зайвими фізичними контактами, бо я їх ну ду-уже очевидно не терпіла, і при цьому я, начебто, виросла адекватною людиною. З тиснявою в транспорті, сексом, оглядами в лікаря і т.д. проблем не маю, можу навіть привітатись із друзями обіймами чи поцілунком у щоку, але загалом зона особистого простору в мене досить велика.
Для всіх, хто вважає, що є одна залізна норма, а все інше -- ненормально. Колись авторитетні лікарі поголівно стверджували, що ліворукість -- це ненормально. І шульг "лікували". Поки не виявилось, що від ламання їхньої природи в них вилазить купа психологічних проблем, і заїкання -- це тільки найменша з них. Але ж раніше це був "науково визнаний факт". Хто знає, чи не підуть усі сучасні "науково визнані факти" про дітей у топку через десять років? Мені здається, що краще керуватися здоровим глуздом і спостереженнями за своєю дитиною. Також, враховуючи, як далеко зайшла еволюція, і як давно людина не є "природною" істотою, дивно чути, що щось, буцімто, є нормою, тільки тому що це було необхідно приматам для виживання в часи міоцену, чи коли там.