Автор Тема: Посмеёмся? :)  (Прочитано 866998 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Fabiola

  • Гость
Посмеёмся? :)
« Ответ #3768 : Ноябрь 06, 2014, 16:42:11 »
***
Утром, накрашенная, выхожу. Дочка Лизавета (4 года) увидела меня и с восхищением говорит:
— Мама, какая ты красивая. Раскрасилась, как клоун.
***
Спорим между собой, под конец говорю мужу:
— А ну тебя в баню!
Сынок (2 с половиной года):
— С легким паром, папочка!
***
Детская секция карате (детки 4-5 лет). Ведут Андрей Мстиславович и Геннадий Мирославович. Конечно, отчество Андрея детям не выговорить, поэтому его называют просто «Андрей», над чем потешается Геннадий, — мол, не заслужил.
Сама история: открытое занятие. Перерыв. Один из малышей отделяется от толпы и направляется к «сэнсэям». Помявшись, спрашивает:
— Геннадий Мимосралович, можно мне в туалет?
Когда утих смех Андрея, Геннадий собрал всех детей и сказал:
— С этого дня я для вас — просто Гена! И никак иначе!
***
Катя (6 лет) ревет перед сном, затем коронный вопрос:
— Мама, можно я успокоюсь?
***
Едем в машине. Подскакиваем на ухабе. Возмущенный голос из автокресла:
— Эй! Вы чего так едете? У меня палец из носа выпадает!
***
Шестилетний сын ничего не понимает из того, что говорит его годовалый брат, и спрашивает: «Мам, ты уверена, что он русский?»
***
Моя сестрица Настя по дороге из садика в ответ на мой вопрос, чем кормили, выдала:
— Чем-чем... Можно подумать, носорога в кляре дадут!
***
Дочка (2 с половиной года):
— Папа, не ходи на работу, останься с нами.
— Наташа, но, если папа не будет ходить на работу, нам будет нечего кушать.
— Ну, да. Папа все съест.
***
Ребенок смотрит выступление оперного певца и говорит:
— А когда мы в садике так орем, нас ругают...
***
Идем из садика. Расспрашиваю дочку (3 года) как и что. Рассказывает:
— Меня сегодня воспитательница ругала!
— За что? Ты плохо себя вела?
— Нет, хорошо. Просто, когда все рисовали, я тихонько на столе прыгала.
***
Полина (3 с половиной года) пробует из супа фасоль:
— М-м-м... Картошечка внутри...
***
Рома (4 года) маме:
— Я боюсь черепаху, она страшная!
— Она страшная, но добрая.
— Как ты?
***
В гостях у бабушки:
— Попробуйте мармелад, я его в мужском монастыре купила.
Слава (8 лет):
— Ого, а как ты туда пробралась?!
***
— Ваня, смотри, сколько у нас сегодня событий: и в школу сходил, и на книжную ярмарку, и в музей...
Иван продолжает радостно:
— И вырвало!
***
Гуляю с пятилетним сыном в парке. На каруселях возле нас суетится другой карапуз, видимо, постарше, так как бабушка, его выгуливающая, постоянно восклицает:
— Эдик, поаккуратней! Эдик, не задень мальчика, он еще маленький!
И дальше в том же духе...
Уходя из парка, сын тихо спрашивает:
— Мама, а Эдик — это ласковое имя, да? А полное — Эдиот?
Хорошо, что бабушка не услышала...
***
Леша (4 года) спрашивает:
— А баба Света куда уехала?
— В Верхотурье.
— А это на нашей планете?
***
Сидим на работе. Звонит пятилетняя дочка сослуживицы, просит позвать маму к телефону. Ей отвечают:
— А мамы нет, она в банке.
Продолжительное молчание, после этого следует вопрос:
— А как она туда залезла?
***
Разговор с трехлетней дочкой:
— Как петушок говорит?
— Ку-ка-ре-ку!
— Как коровка говорит?
— Му-у!
— Как лягушка говорит?
— Ква-ква!
— Как козочка говорит?
— Ме-е-е-е!
— Как хрюша говорит?
— Спокойной ночи, девочки и мальчики.
***
Ребенок (9 лет):
— Мама, почему во всех детских больницах нарисован Айболит? Он же ветеринар!
***
— Мама, а почему на плите так грязно?
— Папа яичницу пожарил.
— Что, без сковородки?
***
— Не хочу в садик, там меня детки обижают, толкают...
— Прямо все-все обижают? Неужели ты в садике ни с кем не дружишь?
— Я только с Колей дружу. Он хороший мальчик и меня не обижает. Я ему снег на голову кладу и лопаткой пристукиваю, а он не убегает и не толкается...
***
Сын Михаил (3 года):
— Папа, не убивай комара. Вдруг это князь Гвидон летит!
***
Отдали племянника на карате. Стоят дети в шеренге, знакомятся с тренером. Он красивый, в белоснежном кимоно, объясняет:
— Дети, если у вас возникнет проблема или какое-то желание, вы должны подойти к тренеру и, поклонившись, сказать, чего вы хотите.
Мой малый выходит, ручки сложил как надо, поклон до земли, весь такой завороженный, тихо произносит:
— Сэнсэй, я мороженого хочу...
***
Было время в начале девяностых, когда на каждом углу продавали жевательные резинки «Love is...». Они содержали вкладыши с интересными определениями.
Вот представьте картину тех времен: мальчик лет 10-12 подбегает к киоску, высыпает продавщице гору мелочи (не иначе как заботливо выбранную из копилки) и победно оглашает заказ:
— Любви... На все!


Источник: http://www.adme.ru/zhizn-semya/govoryat-deti-793560/ © AdMe.ru


Оффлайн Darkchylde

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 2864
  • Hearts On Fire Burning with desire
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3769 : Ноябрь 06, 2014, 17:01:42 »
:rolf:

Fabiola

  • Гость
Посмеёмся? :)
« Ответ #3770 : Ноябрь 06, 2014, 17:03:41 »
после Геннадия Мимосраловича люди  в очереди окончательно убедились в том, что рядом стоит какая-то ржащая непонятно с чего сумасшедшая  :sarcastic:

Оффлайн Елена24

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 5238
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3771 : Ноябрь 06, 2014, 19:41:49 »
Супер! :yes:

Оффлайн sitehill.kh.ua

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 3
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3772 : Ноябрь 10, 2014, 10:04:36 »
Котоконь:

Оффлайн fosssa

  • Авторитет
  • ****
  • Сообщений: 652
  • Говори правду - все равно тебе никто не поверит.
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3773 : Ноябрь 13, 2014, 21:12:10 »
Железнодорожное приключение жительницы Тернополя в русском поезде:


Сіла не в той потяг. Но час, концентрований, як розчинна кава. І тисне, як на розмір менші туфлі...

Кацапський потяг - ето шото! Ще на підході до дверей вагона у тебе рождається мічта.Глобальна. Шоб Львівська залізниця викупила всі рельси, шпали і вагони во всьом мірє і поставила провідницями милих і улибчивих львівських панянок. Бо в кацапському потязі, у дверях вагона стоять нащадки конвоїрів столипінських вагонів у помятій формі, з потухшими глазами, сєримі ліцамі і манєрами прапорщика. Вони готові тебе репресірувать, а як нє, то запресувать в любий момєнт.

- Мєста дзєвятає, ніжняя полка. Праходзім бистра! Праважающім нєльзя!
- Я щас вийду, - каже Оля і заходить зі мною. Проводніца провожа нас взглядом бультер'єра. Запомніла і отиграється потом - к гадалкє нє ході.
У вагоні душно, вікна не відкриваються, бо наглухо закручені огромними шурупами. Шо, кстаті, дуже практічно : на них вішають куртки, оскільки на місці гачків для одягу є тіко дирки. Для тарганів, навєрно. І , шоб бумажки з канфєт запихать.

На моєму місці сидить кацап. І по його романтічеському взгляду в окно видно, шо звільнять він його не збирається. Но Оля волшебним словєсним пєндальом отправляє його геть. У нього з правадніцей начинає форміроваться обща платформа желєзнодорожного битія і зрєєт общий состав прєступлєнія протів мене.

В купе заходить наш солдат з купою наплічників. Кацапа перекошує, як паркан во врємя бурі.Чоловік, коло вікна навпроти підривається і помагає солдату розпихати рюкзаки, я теж піднімаю полицю,- я ж то налєгкє їду. Розташовуємось. Олі - па-па, потяг їде...Знайомимось. Чоловік коло вікна - дядя Толя, солдат - Рома, сам з Волині, живе на Львівщині,воював в АТО.Кацап одвернувся від нас, ноги в прохід виставив і нєрвнічає, бо народ ходить і він мусить крутитись, як дзига сюда-туда. Прийшли ще двоє наших військових, ледве встигли в останній вагон вскочити, розташувались на бічних полицях.Андрій і Сергій. Теж їдуть у відпустку з АТО, були під Пєсками. Хлопці витомлені. Не так боями, - звикли вже, - як добиранням додому. Дві доби добираються.Транспорту немає, квитків немає...А відпустки - 10 днів всього. А в Роми місяць тому синочок народився, і донечці - 2 роки.
- Кришу знесло, - каже. - Оце ходив у Харкові по ринку і купував дітям все підряд.Нащо - не знаю. Просто після зеленки, сєпарів і боїв, - воно все таке гарне і кольорове.

- Точно, - каже Андрій.- В нас там все буро-зелене. Цвєта появляються тільки, коли контужений. Або, коли дівчонки-волонтьорки приїдуть. #ляцькі кацапи! #улі їм од нас нада, #лять?

- А #улі ви піндосов на Данбас прівєлі і гєнацид устроілі са сваєй хунтой? - Дальнозоркий такий попався кацап.- Зачем в Маріуполь ввєлі двє дівізіі марскіх котіков?

Остальное тут: http://uduba.com/925706/Jeleznodorojnoe-priklyuchenie-jitelnitsyi-Ternopolya-v-russkom-poezde

Оффлайн fedor55

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 12
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3774 : Ноябрь 14, 2014, 09:06:03 »
Прочитал недавно,и вспомнил свою бабушку)

И как бы люди не ругали "Дом-2", у него все равно есть один плюс. Теперь моя семья не мучается над тем, как назвать поросят. У нас были уже и Ксюша, и Стас, и Боня, и Венц, и многие другие... anekdotov.net

Garmata

  • Гость
Посмеёмся? :)
« Ответ #3775 : Ноябрь 14, 2014, 09:10:21 »
Железнодорожное приключение жительницы Тернополя в русском поезде:


Сіла не в той потяг. Но час, концентрований, як розчинна кава. І тисне, як на розмір менші туфлі...

Кацапський потяг - ето шото! Ще на підході до дверей вагона у тебе рождається мічта.Глобальна. Шоб Львівська залізниця викупила всі рельси, шпали і вагони во всьом мірє і поставила провідницями милих і улибчивих львівських панянок. Бо в кацапському потязі, у дверях вагона стоять нащадки конвоїрів столипінських вагонів у помятій формі, з потухшими глазами, сєримі ліцамі і манєрами прапорщика. Вони готові тебе репресірувать, а як нє, то запресувать в любий момєнт.

- Мєста дзєвятає, ніжняя полка. Праходзім бистра! Праважающім нєльзя!
- Я щас вийду, - каже Оля і заходить зі мною. Проводніца провожа нас взглядом бультер'єра. Запомніла і отиграється потом - к гадалкє нє ході.
У вагоні душно, вікна не відкриваються, бо наглухо закручені огромними шурупами. Шо, кстаті, дуже практічно : на них вішають куртки, оскільки на місці гачків для одягу є тіко дирки. Для тарганів, навєрно. І , шоб бумажки з канфєт запихать.

На моєму місці сидить кацап. І по його романтічеському взгляду в окно видно, шо звільнять він його не збирається. Но Оля волшебним словєсним пєндальом отправляє його геть. У нього з правадніцей начинає форміроваться обща платформа желєзнодорожного битія і зрєєт общий состав прєступлєнія протів мене.

В купе заходить наш солдат з купою наплічників. Кацапа перекошує, як паркан во врємя бурі.Чоловік, коло вікна навпроти підривається і помагає солдату розпихати рюкзаки, я теж піднімаю полицю,- я ж то налєгкє їду. Розташовуємось. Олі - па-па, потяг їде...Знайомимось. Чоловік коло вікна - дядя Толя, солдат - Рома, сам з Волині, живе на Львівщині,воював в АТО.Кацап одвернувся від нас, ноги в прохід виставив і нєрвнічає, бо народ ходить і він мусить крутитись, як дзига сюда-туда. Прийшли ще двоє наших військових, ледве встигли в останній вагон вскочити, розташувались на бічних полицях.Андрій і Сергій. Теж їдуть у відпустку з АТО, були під Пєсками. Хлопці витомлені. Не так боями, - звикли вже, - як добиранням додому. Дві доби добираються.Транспорту немає, квитків немає...А відпустки - 10 днів всього. А в Роми місяць тому синочок народився, і донечці - 2 роки.
- Кришу знесло, - каже. - Оце ходив у Харкові по ринку і купував дітям все підряд.Нащо - не знаю. Просто після зеленки, сєпарів і боїв, - воно все таке гарне і кольорове.

- Точно, - каже Андрій.- В нас там все буро-зелене. Цвєта появляються тільки, коли контужений. Або, коли дівчонки-волонтьорки приїдуть. #ляцькі кацапи! #улі їм од нас нада, #лять?

- А #улі ви піндосов на Данбас прівєлі і гєнацид устроілі са сваєй хунтой? - Дальнозоркий такий попався кацап.- Зачем в Маріуполь ввєлі двє дівізіі марскіх котіков?

Остальное тут: http://uduba.com/925706/Jeleznodorojnoe-priklyuchenie-jitelnitsyi-Ternopolya-v-russkom-poezde



 :sarcastic:

Оффлайн Darkchylde

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 2864
  • Hearts On Fire Burning with desire
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3776 : Ноябрь 14, 2014, 10:16:43 »
трохи вже набридло оця пародія на Лесиковський діалект. Як переклинило усіх. Всьо, пишемо смішним суржиком, бо піпл хаває.

Garmata

  • Гость
Посмеёмся? :)
« Ответ #3777 : Ноябрь 14, 2014, 10:21:12 »
трохи вже набридло оця пародія на Лесиковський діалект. Як переклинило усіх. Всьо, пишемо смішним суржиком, бо піпл хаває.

Это репка-клуб, это их фишка. Они из Поддеревянского вышли, и боевой суржик - их отличительная особенность и условие членства в репка-клубе.

Оффлайн Понь_Пржевальского

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 5723
  • ♏ http://www.furaffinity.net/user/equimanul/
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3778 : Ноябрь 16, 2014, 07:18:09 »
пiпл не тiльки хаває, а i балакає мєстами iспоконвєков...  :yes: Хтось даже пише  :sarcastic:

Оффлайн Бабайка

  • Герой
  • *****
  • Сообщений: 2113
  • Шетлендские пони. Днепропетровск 066-209-31-17
    • Просмотр профиля
Посмеёмся? :)
« Ответ #3779 : Ноябрь 16, 2014, 11:06:46 »
Я его обожаю  :yes: http://repka.club