Я все запомнила, записала - пол лета в палатке провожу, пригодится.
Тоді витєгуйте поварську книгу - ща буду теревенити
Коли ми були в поході, то зустрічали людей для яких нове обличчя - то просто свято якесь.
В горах коло спілкування досить обмежене і з нами з задоволенням ставали погомоніти місцеві жителі, котрі постійно пробували нас нагодувати - бо видос у нас був явно не феєричний та змарнілий
Одна добра жіночка тицьнула нам втихаря в рюкзак
топлене сало, за яке ми її згадували ще довго теплими словами, тому що намазували на хліб, добавляли в кашу та суп, присмачували до вареної картоплі, коли сил на приготування повноцінної вечері просто не вистачало...
.
А дома я спробувала відтворити цю багатофункціональну страву.
Купила на базарі сало з м"ясними прослойками (воно у нас підчеревина називається), знімаю шкірку і з кайфом її зхарчовую
ріжу мілкими кубиками, також кубиками нарізаю моркву та цибульку.
Сало ставиться на добре розжарену пательню (а краще казанок) і на середньому вогні витоплюється при постійному помішуванні до появи шкварочок (яке гарне слово, правда?
)
Вкидуємо овочі і чекаємо поки жир стану чуть прозорим - це значит що волога випарувалася.
Коли страва чуть остила, але не затверділа - вливаємо в міцні пластикові судочки, про коробочки від масла забудьте - воно кришиться безбожно!
Ще можна заливати у обрізані упаковки від соку або пластикові бутилки з широким горлом.
Ну дуже класна та універсальна заготовка!
Переходимо до водних процедур...
Одного разу ми розбили табір на березі річки Тиси, та на світанку прийшли рибалки, вони так тихенько себе вели що коли я сонна, в трусиндах, розтелепана та пелехата як відьма виповзла з палатки та несподівано натикнулася на них, то страшно налякалася та заверещала акі ієрихонська труба, чим довела їх до повного ступору, часткової аритмії та легкої гикавки
Потім ми напоїли їх чаєм з канапками, а вони в свою чергу пригостили нас уловом та навчили готувати рибу в похідних умовах.
Все дуже просто - треба велику тушку гарно розпотрошити, промити, чуть підсушити обтерши ЛИСТЯМ КРОПИВИ (садюги), натерти всередині та зовні сіллю, обмазати глиною та поставити на гарячі жаринки.
Смакота така, що ми чуть з глиною і не з"їли
Саме цікаве що кісточок не відчувається...
Далі... Коли ми щемимося через хащі, то по-любому натикаємося на гриби - ну гріх не взяти парочку сироїжок, яких скрізь повно і по-нашому вони називаються "голубІнки"
Ось що ми забАцали
Акуратно чистимо та миємо гриби, заливаємо чуть водою, посипаємо сіллю (на стакан води столова ложка), додаємо зубчики часнику розрізаного на четвертинки.
Ну коли є чорний перець та лавровий лист - вАще песТня!
Але можна і без цих наворочених витребеньок - в поході від недоїдання гурманізм кудись позорно ховається і ти починаєш отримувати страшну насолоду від звичайно запеченої картоплі в попелі
А тепер - увага!
Зверху ставимо гілочки чорниці з ягідками (по-нашому вони називаються афини) і чуть притискаємо, щоб було ніби під гнітом.
Можна привалити чисто вимитим пласким камінчиком....
Це все неподобство робиться ввечері - так як мене одноголосно було призначено кухарем, то поки одні розставляли палатку (я з них гигикала , бо була в натурє Камасутра) то я морочилася з грибами.
Ось таким чином грибочки ніч простоюють і гарно промариновуються.
Вранці добавляємо пошатковану цибульку та капельку олії (тому що вона в похід береться не для їди)
.
Моїм супутницям ТАК сподобалося що вони заборонили виливати маринад і запхали до нього ще одну порцію у мій пупер-наворочений котелок з кришкою і я то таскала цілий день, а на вечір у нас була ще одна порція маринованих грибочків.
Ух, як під холодну горілочку йде!
