Історії з аматорського життя

[Nadiya]

Ура!!! В нас прохолода!!! Сьогодні вранці нам обом з кобилою було весело й непарко. Я вже забула, що то воно таке - злазити з коня, не вмиваючись пОтом.
А ще я домоглася від себе подавати тіло наперед під час стрибка, бо найголовніша моя помилка - залишаюсь ззаду і тримаюсь за повід.

А Галактика вже підзабула, як то воно виходити на поле самій без Гуци. Поозиралася, потанцювала трошки навколо мене, я сказала: зась! - і швиденько залізла, поки вона не передумала. Ще й комарі ніяк не виздихають.

[Nadiya]

Ну що, вчора знову прогулялись із Гуцею, і греблі не було. Може, трошки під кінець на дорозі додому. Треба зробити виїзди постійними.
Це було чудове тренування, я могла повністю зосередитись на собі, та наглядати за п'ятою, що повільно, але вперто повзла вгору. І чомусь лише ліва! Права висить вниз як улита, а ліва живе своїм життям. Навіть під моїм грізним оком з кожним кроком підповзає, підповзає.. аж поки я її не поверну назад на позицію.

А ще я відмовляюсь від прокату, бо кожні вихідні мені зовсім не належать. Я не можу прогулятись в ліс тоді, коли схочу, або відробити кобилу так, як схочу. Я пов'язана на певний час та на певних людей. Двічі на день не сідлаю, тож сама я верхи сідала лише в будні, що теж незручно: зранку дуже обмежений час, а звечора ліхтарів немає.

[Nadiya]

Ну що, Гадя повністю оклигала. Якщо в когось є перша рись, друга, то в нас були рись, рись, рись, перший галоп, другий, а тоді вона прийшла до тями. А що від неї хочте: прохолодно, нічого не болить, вітерець підвиває, місяць ніякої роботи не було - щоб і не носилась кобила. А потім у нас була гімнастика: три бар'єри через темп.

[Nadiya]

Добре діло відеозйомка, всі недоліки висвітлює.

Отже, перша помилка - не подаю тіло вперед, через що залишаюсь висіти на поводі. Подолана, принаймні коли згадую (десь із третього стрибка).

Друга помилка - машу ліктями наче курка крильцями. Сьогодні аж наприкінці про це згадала, притисла руки до тулуба й спробувала поменш ними миготіти - кобиль одразу заспокоїлась, лучче стала прислухатись. Ще працювати й працювати.

Третя помилка - більше руки, менше ноги, а треба навпаки. Співвідноситься з другою, бо, як крильцями не теліпкаєш, а повертати треба, то лишається тільки підключати ногу.

Четверта (це я й без відео знала) - не можу стремено втримати, нога влазить по саму п'яту. Як долати - не знаю, чи зможу, бо за стільки років себе не подолала.


А ще в нас поруч велике гарненьке поле, кілометрів так із чотири, на ньому можна добре відпрацьовувати кінську дихалку. Треба не лінуватись й сідлатись кожного ранку.

[Nadiya]

Сьогодні я їхала на стайню з твердим наміром зробити польову прогулянку. Бо часу виставляти бар'єри не було, а бажання не було ще більше.
"А до поля придатніша Гуца, ще й в моєму лінивому стані", подумала я, і чомусь посідлала Галактику. Ма' тому, що Гуцу й так і так вигуляють добре, а Гадю лише на корді й лише пізно ввечері, коли комарі заїдають.

То ми добре пробіглися. Коняка не нервувала, додому повернулась суха й навіть із сухою дупою, що є для мене найкращим показником, що не перевтомилась, бідненька. Хоча за мапою в нас вийшла рись на чотири кілометри, хтозна чи багато це чи ні, гадаю, для пробіжників це лише розім'яти ноги. Треба робити два чи три кола.

На відміну від коня, дурна собака пожалкувала, що вона така дурна, бо спочатку носилась навколо нас, і захекалась раніше ніж ми до поля доїхали, а там ми взяли темп і поперли без упину. Бідна Мейка наприкінці під сусіднім тином простяглась, і мовчки позирала на наші довгі ноги.

Виявляється, я машу крилами не тільки на стрибках. Ще раз кажу, добре себе бачити зі сторони, потім краще розумієшся на тому, що робиш. "Менше крилець, ти не пташка, не тріпочи", промовляла я до себе й притискала лікті до тулуба, аби не розповзалися.

[Nadiya]

Сьогодні на обох кобилах їхали в польову. Погана то була робота: Галактика повернулась суха і невироблена, а Гуцулка - втомлена. Крок у них дуже різний: Гуца коротко-коротко ногами перебирає, Гадя широко йде. Так і проситься наперед, а я чую, як позаду Гуца з дихання збивається. Можна було б поміняти їх місцями, та я боялась, якщо Гуца попре, то Оля її не втримає. Тож проїхались кроком-риссю, не робота, а мука для обох. Можна або обох кроком (та й то Гуца відстає), або по черзі виганять. Але Галактика сама нервує.

[Nadiya]

Вчора вивезла Галактику за домовленістю на сусідню базу на піщане поле зі справжніми широкими бар'єрами. Через один із них вона мене успішно втратила, хоча там було, може, по коліно. Просто вона раніше стрибнула, ніж я очікувала. Потім ще хлопець провів її по маршруту. На кінець кобила була така мокра, що аж з вух текло, по очам, по морді. Наробилася, бідна. Зате жодного разу не чирконула, хоч висота й ніяка, але, як кінь неакуратний, то буде чіпляти дрова навіть по землі. Як буде нагода, хочу кожні вихідні такі виїзди робить.

Ще вона дуже добре заходить у батман, я ледь встигаю пролізти поперед неї під загородку. І дуже швидко із нього виходить, я думала, вона мене на пузі витягне. І дуже гучно оре, коли їде. А Гуцулка в цей час їй підгукує, та розносить стайню. Чую, в Царичанку повезу їх обох, аби з розуму не посходили.

Сьогодні, щоб ми обидві не розслаблялись, підсідлала Галактику в поле. Дослідним шляхом встановлено, що сім кілометрів риссю - це добре розім'яти коня. Мо' нам ліпше в пробіги?

[ok!]

А Гуцулка в цей час їй підгукує, та розносить стайню. Чую, в Царичанку повезу їх обох, аби з розуму не посходили.

от кобили цікаві створіння

[Nadiya]

Як же добре сідлати кобилу майже кожного дня! Така спокійна, така чутлива, так добре мене розуміє.. і, тварюко, розуміє, коли можна скласти лапки на шию! Сьогодні з більшості заходів на 80 см були викручування вліво. І яка майстерна сволота! Впритул завертаю, аби не було куди відходити, повід коротко, нога, і все одно: хлобись! І ми вже обійшли. Ледь не звалилась. Зате галопували доста, аж вся змокла. Кобила теж, до речі.

Дуже шкодую, що нема часу на іншу. Гуцулка обурено вибиває двері та оре. Я б її теж в лісок, на зручній для неї швидкості, але треба ще й на роботу ходити. Може, приїжджати о шостій ранку? Чи краще не спати взагалі?

Собака з вибриками. В лісі не тікає, але на робочому полі їй нудно, тому або дивитись на неї без упину, або піде сусідів провідувати. Сьогодні втекла навіть з очей, лише хвіст заметляв по бур'янах, вуха затулила, морду одвернула і вже не бачить і не чує. Тож ми одробились, зайшли й зачинили хвіртку. Побігай собі, тварюка, поки я про тебе згадаю. І таки побігала! Я її вилаяла, потім пустила в двір, а потім ще змусила до мене підійти. Ото було кіно! Я гукаю, вона до будки - згадує, що її звідти тягано, тікає до стайні - а там нема де сховатись, туди-сюди - ніде! Підібгала хвоста і йде. Добре, кажу, молодець.

[Nadiya]

Я, можна сказати, експерт із гімна. Відрізняю на запах коров'яче, кінське, свиняче, собаче. Бо цього добра в селі доста, куди не нюхни - десь щось тхне. Свіже сильніше за перепріле. Але сьогодні в поле вивезли кілька камазів незрозуміло чого, бо на вигляд звичайний перепрілий гній, а на понюх таке відразне, наче міське звалище. Воня гнилим м'ясом. Ще з жодного поля такого не чула, скільки б їх не об'їжджала. Маю надію, що сьогодні-завтра його розгорнуть тонким шаром, та вітер зробить свою справу.

[OSA]

Друга помилка - машу ліктями наче курка крильцями.

О! Я не поодинока. Я думала це тільки в мене лікті злітають наче в гуски на злеті . Якось мені показали на відео. Враження таке, наче я злетіти за рахунок ліктів з конем збираюсь. Зараз намагаюсь слідкувати. Але як тільки в стибок закрадається якийсь форс-мажор... Опті!!! В момент приземлення розумію, що ми знову "злітали" а не  стрибали. Хоть зв'язуй лікті

[Nadiya]

Ага:) а ще - коли спиняю кобилу, то валюсь наперед замість відхилитись назад. Причому в спокійній роботі трохи назад відхиляюсь - і кобила стає як укопана; а як стрибаємо - мене потім перемикає, і я падаю їй на шию.

А ще ми сьогодні з поля галопом проїхались. Мене взагалі в полях галоп лякає, але сама собі поставила ціль (вже давненько так), кожного разу відкладала й відкладала, а сьогодні нарешті зважилась. Галактика вам не Гуца, тут вам і швидкість, і дорогу вибирати можна, клас! Проте кобила лишилась невдоволена - мало їй.