Буду продовжувати. З того спілкування з кіньми, коли я купався з конем, пройшло 4 роки і за цей час моє спілкування з ними обмежувалось посадкою, та викопкою коренеплодів, на городі.
Десь приблизно рік тому я познайомився з однією дівчиною. Особливо ми не спілкувались, так раз на декілька місяців. Якось у одній з розмов виявилось, що вона їздить верхи у нас в місті. Я знав що таке місце у нас є проте там лише тебе садять верхи і шагом по парку з власником гуляєш. Ну так ми порозмовляли, домовились що якось разом поїдемо. Пройшло десь місяці 3 зтого моменту знову у розмові виплила дана тема і домовились, що цієї неділі їдемо.
Прийшла неділя, домовились де зустрінемось, а на ці вихідні приїхала моя подружка з Києва до батьків, я їй запропонував вона сказала, що їдемо.
Зустрілись ми, а потім виявилось, що Іра взнала, що десь за містом є місце де можна поїздити верхи, ну вирішили їхати туди, «10 км для бешенной собаки не крюк(С)», маючи 4 колеса, 30 км від міста не питання. Проте точно куди вона не знала, орієнтир був до Вороновиці, а там наліво.
Поїхали, по звичному народному засобу, язик до Києва доведе, все виявилось досить просто лише 2 рази спитали.
І ось приїхали ми, а там корівник перероблений з денниками все як треба(ну це я зараз знаю як треба). Зайшли кажемо, що хочемо покататись і треба нам 3 коня (це зараз я розумію, що щоб їздити то треба вміти). Звісно нам почистили і сідлали одного і по черзі з нами займались. Далі буде, а на сьогодні ще пару фоток.
Моя перша навчальна кобила, Анабель
Це Фіона, у неї ще є Шрек
А це 2 дівчини Аварія та Ельвіра
