Я вчора переконалася що дрібниці також мають значення...
Поки не добудували основну хату ми живемо в сусідній хибарці - дві сміжні кімнати, один в одного на голові фактично.
Як у казці "Рукавичка"
Місця немає, тому замість ліжка диван розкладний.
Так коли його висовують у "спальне" положення" моя подушка не впирається у бильце - а просто лежить.
Сплю я по п"ять годин, тому сон міцний і "некобеліний".
Так ця подушка провалюється десь у дітчу маму, я не можу прокинутися і від незручного положення у мене потім болить шия.
Вчора, коли лягала спати, побачила що Макс мені зробив підставочку з диванних ясиків щоб моя подушка не падала.
Хоч я його не просила - сам помітив.
Прокинеться - скажу що його люблю