Автор Тема: Історії про коней авторські,знайдені в книгах,легенди Львова,що стосуються коней  (Прочитано 18121 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн Lembergpferdman

  • Энтузиаст
  • **
  • Сообщений: 99
    • Просмотр профиля
Тут буду публікувати оповіді,легенди,казки і все таке,що стосується коней. Зокрема коней львівських,як доби Австро-угорщини, Польщі так і зарашнх наших любимців і людей,які працюють з кіньми. Фірманів,каретників,спортсменів,тренерів,власників і так далі. Всі персонажі є або історичними особами,або вигадкою автора,себто,мене і не мають жодного стосунку до сьогодні живущих і працюючих у львівських конюшнях.


Оффлайн Lembergpferdman

  • Энтузиаст
  • **
  • Сообщений: 99
    • Просмотр профиля
Отже кілька тисяч років тому,а може і десятків тисяч,людина приручила коня.Як це було розказати  точно не можу,але думаю було от так.

                                                        Як коня приручили
Одного разу вийшов мисливець полювати і довго не траплялося йому здобичі. Він вже думав,що буде вертати до дому ні з чим,аж тут наткнувся наш добувач  на табун,що мирно пасся на галявині.Він прожогом побіг до своєї стоянки і сповістив про все матері- старішині роду. Вона скликала мисливців і в них може на жаль,аможе на щастя була велика здобич. Одну кобилку лишили в живих,щоб мати їжу в разі невдалого полювання. Але на щастя і всі подальші полювання були вдалі і кобилка жила біля людей звикала до них,а вони настільки звикли до неї,що не хотіли вже її і різати,Так і зявився перший домашній кінь. А через багато років кінь став для людини вже не їжею,а другом - помічником,без якого людська цивілізація могла й занепасти. Коні в давнину були всюди,без них не можна було вижити. На їхніх спинах було і будівництво і війна і сільські роботи

Оффлайн Lembergpferdman

  • Энтузиаст
  • **
  • Сообщений: 99
    • Просмотр профиля
                                                               3 НАЙДАВНІША ПРОФЕСІЯ
Розкажу шановному Панству,як все почалось :yes: Світове  професйне конництво і фірманство. h:DD Так це було,чи ні ми вже не взнаєм. Отож. Можна вважати,що ми третя найдавніша професія в Світі. А було все так: В стародавні Асирії,чи то може Єгипті жили представники 2  найдавніших професій : злодій і повія. Та з часом міста росли і одного разу злодію було дуже далеко іти до повії ,а по дорозі,як на зло,а може на щастя їхав чоловік на возі,який підвіз злодія,за що той дав йому срібну монету. Так була зібрана перша в світі конярська "каса". потім цей чоловік щодня виїжав в місто возити людей і вантажі. А за то,що  перший коняр взяв плату краденими грішми Бог наклав на конярів покуту. періодично в нас хворіють коні,ломається амуніція,а прокати не завжди є. А з винайденням машин в нас дуже поменшало роботи. Конярі перейшли в сферу відпочинку,але ми є і будем,бо ми найдавіша професія.
авторська історія

Оффлайн Катерина Дерк

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 8
    • Просмотр профиля
Очень интересно. Странно, что тема остановилась.

Оффлайн Lembergpferdman

  • Энтузиаст
  • **
  • Сообщений: 99
    • Просмотр профиля
думав,пані,що тема не читається,т й не писав :yes:

Оффлайн Lembergpferdman

  • Энтузиаст
  • **
  • Сообщений: 99
    • Просмотр профиля
                                                                                    Як кінь сенатором став
Як відомо,ми конники, здебільшого, люди,що дуже сильно люблять своїх коників. Були такі люди і в Стародавньому Римі.І все б нічого,якби до таких людей не належав один схиблений Римський імператор Калігула.
  Одного разу йому подарували незвичайно красивого коня Андалузької породи Інцитата. Імператор так любив свого коня,що спочатку побудував для нього окремий замок,а потім призначив сенатором Риму.  хворий імператор надав коневі громадянцтво Риму,а потім зробив його своїм жрецем (себе він проголосив Богом) Щоб Інцитат проходив по майновому цензу всі коні Риму були обкладені тяжким податком і якщо господарі його не сплачували,коней вбивали на бойні  :cry:  Не знаємо скільки би ще тривало це звірство,якби Калігулу випадково не вбили (дуже вже всіх дістав),а Інцитат став нормальним іподромним конем і прожив ще багато щасливих років