Наконец-то нашелся человек, который понимает меня на все 200% (рыдает).
Vitalii Chepynoga
Зуби
Сьогодні я був у стоматолога, бо мені треба було лічить зуб. От я вам і докладую…
Все-таки, гарна вешч ФБ, удобна. Пишеш тут, що попало і нічого тобі за це не буде. Представляю, аби років 18-ть назад я сказав редакторам Володі Рубану або Сергію Тихому («День», «ВВ»): я мабуть, про зуби напишу… То вони б мені цілком логічно отвєтілі: ти шо, вообше мозгами поїхав? …І були б праві. А зараз такої цензури нема. І якшо я хочу писать про зуби, то буду писать про зуби…
Ну, значить був я у стоматолога свого. Я вообще-то думаю, що це одна із самих пакостних, подлих і звєрських професій на землі. І всіх цих стоматологів ще жде свій Нюрнбергський трибунал, це тіки вопрос врємєні. Я абсолютно убіждьон, шо всі стоматологи в дєцтві вішали котів, розривали муравейники і надували жаб через соломинку, также занімалися всякими другими мєлкими і крупними подлостями. Потом вони стали стоматологами і узаконили свої офіційні права на іздіватєльства над живими существами…
-Нада чаще приходить до нас, весело і єхидно сказав мені мій стоматолог і закатав руки по самі локті, після чого мені внізапно стало слєгка плохо… - Ні, не нада чаще, кажу йому, - бо я вас боюсь більше ніж краматорських сепаратістів. І краще я проведу півроку з Ляшком в герментичному бункері, ніж з вами півчаса в стоматологічному кріслі…
Сама страшна фраза у стоматолога: «Не бійся, больно не буде». Я думаю вони спеціально її ізучають на курсах садістів. Бо ніхто не вірить, що не буде больне. І ви, і стоматолог. Разниця тільки в тому, що ви при цій фразі потієте холодним потом, а він – ухмиляється..
Січас, правда, є нові технології. Називається садація (чи – седація? – не помню точно, а гуглить неохота). Це коли вам в вену колють якусь хрєнь на основі соєвого білка і наступає тотальна анестезія. То єсть, - ви абсолютно в сознанії, ну люди всі навколо всі такі дуже хороші і дуже хочеться побалакать з ними за жизнь… Класна вешч, пробуйте, єслі шо, тіпа як літр «Хеннесі» на тощак…
А вообше, зуби це така, короче, дуже болюча хрень. Ніхто їх лічить не любить, бо це больно і страшно. Колись той же стоматолог зі мною совітувався, чи не запровадить йому страхову стоматологічну медицину? Ідея така: платиш якусь суму грошей, і за це маєш право двічі на рік безсплатно обслєдуваться… - Дурацька ідея, - чесно я йому сказав. Бо наші люди ідуть до стоматолога тільки тоді, коли двоє суток пролазять по коврах (на стінах) од нестерпного болю і наконєц поймуть, що «ні, само не пройде»… Легше сходить в Генпрокуратуру на допрос в дєлє отравлєнія Ющенко, чим до собственного зубного. Це з лічного опита. Я був і там, і там, - стоматологи в мільйон раз страшніші ніж слєдоватєлі…
Од зубів, як ізвєсно, страдали ще древні єгипетські фараони, які їли хліб, змелений на жорнах, і туди (в муку) попадали часті мєлкого камня… Од цього в них наставав страшний карієс, вони мучились, боліли і потом - строїли піраміди… Бо піраміда, за своєю геометричною сущностью, це просто гнилий зуб – пеньок, загострений на кінці (це моя лічна научна версія, з якою я з міром науки ще не ділився, - ви перші)…
Колись я був на археологічних розкопках там де зараз Михайлівський собор. Ну тоді там собора ще не було, а були тенісні корти. Ми в землі найшли старий дерев'яний гроб десь 12 століття, по-моєму. В гробі лежав сильно пожилий монах (вірніше – те що од нього осталось) і в нього там був череп. В черепі були зуби, а в зубах були пломби… В 12-му столітті!!! Чим вони сверлили тоді зуби – не понятно. Видно якоюсь палкою, чи може когтями… Думаю, тоді серед мєсних стоматологів була велика смєртность на почві лічної неприязні… Пломба монаха состояла з якихсь конопель і другої растітєльності, проісхождєніє якої установить не удалось. Сомнітєльна ідея з точки зрєнія науки, хотя… Єслі в пломбу добавить правильних конопель… То може воно й хорошо. Главне, дозіровку розщитать правильно… Принаймні, я сподіваюсь що той монах погиб не од зубної болі, а хотя би од якоїсь Золотої Орди, чи шо…
Раньше, десь на початку 19 століття було модно виривать свої зуби і вставлять іскусственну челюсть. Це було модно і продвинуто. За шкалою цінності, це було шось тіпа Айфона-5 і Айпада одноврємєнно… Про це хорошо пише Набоков в романі «Пнін», якшо не ошибаюсь…
В мого діда Андрія (з материної сторони) були вставні челюсті, які він наніч клав у стакан. Літом до ньго з'їжалися всі онуки (десь чоловік десять – мої двоюрідні брати і сестри) і начинали над дідом іздіваться… Дід цього сильно не любив, бо знав шо нічого хорошого од такої тусовки йому не світить. Я сам колись чув як він казав бабі: Тетяно, як мені обрид оцей весь кагал… (кагал – це ми)… Ми крали дідові зуби і старатєльно натирали їх червоним, дуже жостким перцем… А потом ждали обіда і дивилися, шо воно получиться… Дід за обідом одягав зуби і ліцо його мінялося на глазах… Він незамітно тягнувся за здоровою дерев'яною ложкою, які робив сам, з целью нємєдлєнной мєсті, ну ми вже до цього моменту вспівали втекти і сміяться… Якщо у перцю був несезон, то ми просто ховали чєлюсті в пісок… І тоді дід ходив по городу і казав: сволочі, де мої зуби?… Це була у нього сама употрібляєма фраза за весь період наших вакацій… Ще він за це називав нас фашистами, бо пройшов войну і фашистів не долюблював…
У баби вставної челюсті не було, бо то тоді була невиносіма розкош –аж дві челюсті на сім'ю. То вона була винуждєна носила свої зуби, єстєственні. Вже перед самою смертю, в період осознанія битія (а в 92-годи такі періоди бувають отнюдь не часто) вона казала таку філософську фразу: два зуба осталось, і ті болять… Чим вам не Сартр, не Камю і не вся екзистенціальна філософія?…
В селі раньше больні зуби рвали так. Прив'язували больний зуб до ручки дверей і ждали поки хтось ті двері рєзко не відчинить. Жестоко, конєшно, ну судя по об'йому болю, в міровій стоматології з того часу нічого не помінялося… Можна прийти в стоматологічну клініку, прив'язать зуб до дверей і ждать поки ваш лічний стоматолог ті двері не одкриє. І дешевше, і так само… Тіпа, спасібо, мені вже полегшало…
Є в стоматології і свої неожиданні плюси. Зокрема, сьогодні мій стоматолог сказав мені, шо якшо буде сильно боліть, то можна випить трохи коньячку. На шо я йому сказав: окей, уже сильно болить, то я пішов? –Ну він мене не відпустив. .. Це дуже удобно пить коньяк по прєдпісанію врача… Тіпа, та я б конєшно і не пив, так врачі приписали, куди ж я дінусь…
Колись в общазі на вулиці Освіти у мого товариша Колі Саражина, який постігав науку, а попутно работав в ГАІ, заболів зуб. А він тоді якраз не пив, бо в нього був короткий період якогось міровоззрєнчеського затмєнія… То я йому посовітував випить ложку горілки з перцем для обезбаліванія… Через час я зустрів його на лєстніце з шістьма бутилками водки з перцем, які він вправно держав між пальцями обєіх рук, палкою ковбаси і двома тьолками… Тьолки співали «Ой, ти Галю, Галю молодая..» і обнімали Колю з обох сторон, а зуб більше не болів. Все-таки в гомеопатії є якесь раціональне зерно…
Від зубів, кстаті, страдають не тільки люди, але й животні. Колись по Діскавері показували серіал про льва-людоєда, який за місяць ззів десь два села.. Його довго ловили, а потом оказалось просто, шо він був прєстарєлий і в нього був сильний карієс. А люди – це було саме м'якеньке і податліве, шо він міг ззісти… То він не дуже і винуватий, я думаю…
Єдинственне млєкопитающе в природі, в якого немає зубів це – мурав'єд. І в слєдующій жизні я хотів би сильно буть мурав'єдом… В мене був би таки великий язик, яким би я їв вкусних мурав'їв… А ввечері , коли всі полягають спать, то я ходив би в город, в цивілізацію. Я б по табличках на домах шукав, де живуть стоматологи і гадив би їм перед двер'ю…
