Перенесу свою відповідь сюди щодо зимового утримання коней (хоча у минулому році розміщувала тут статтю Наталі Сошніної)
Коні без особливих проблем переносять найсильніші морози. Очевидно, мова йде не про всіх коней, а лише тих, які мають змогу перебувати на свіжому повітрі увесь рік. З першими осінніми похолоданнями та нічними приморозками їхні організми отримують сигнали майбутніх кліматичних змін і, відповідно, починають готуватись до таких змін: коні активніше змінюють шерсть, відкладають жирові запаси, проходять "тренування" т.зв. волосові м’язи - ті, які піднімають-опускають самі шерстинки в залежності від погоди: в дощ шерстинки опускаються, прилягають ближче до шкіри, даючи змогу краплям води збігати і залишаючи підпушок сухим; у мороз шерсть/шерстинки навпаки,піднімаються, шерсть стає пухнастою, створюючи не лише хутряний заслін холоду, але й повітряний - між ворсинками шерсті затримується повітря, яке нагрівається від тіла. У цьому можна пересвідчитись, запустивши руку у шерсть - кінь теплий.
Окрім цього, у тренованому теплом-холодом кінському організмі запускається відповідна циркуляція крові; судини, що проходять під шкірою у холодну погоду звужуються, не даючи можливості для її (крові) надмірного охолодження.
Що важливо при зимовому утриманні?
- конюшня і укриття, де коні можуть сховатись від вітру.
Мороз не створює жодних проблем. Натомість від вітру коні намагаються ховатись. Природа нелюбові конями вітру проста: їхня здатність керувати своїм шерстяним покриттям не може протистояти вітру. Іншими словами, сила мікром’яза, що рухає ворсинками набагато менша за силу вітру. Вітер роздуває шерсть і ці місця стають вразливими для холоду. Саме тому у вітряну погоду коні шукають затишних безвітряних місць. І коню, як правило, байдуже, чи це буде конюшня, чи це буде безвітряна сторона конюшні, чи це буде шелтер чи звичайнісінька долина/кущі в степу.
Ідеальний варіант: конюшня, де коні можуть сховатись, і територія навколо якої доступна для коней з усіх боків - коні будуть перебувати у комфортній для себе зоні; шелтери, орієнтовані на різні сторони - коні будуть ставати у ті, які захищають від вітру.
- Їда. Кінь зігріває себе або ж їдою, або ж рухами. Кінь їсть невеликими порціями. Показова картина: ситий кінь на морозі не рухається, просто стоїть або ж спить. Це означає, що в даний момент він зігрівається за рахунок травлення і це працює як свого роду акумулятор. Процес травлення закінчується - кінь знову починає рухатись. Порухавшись, побігавши і пострибавши, коні знову беруться до їди. Саме тому у холодний період якісне сіно повинно бути завжди у вільному доступі. Поряд з сіном добре, щоб були різні види соломи, гілки дерев (сосна, верба, фруктові). Овес краще давати неплющеним - він довше перетравлюється, а, отже, й довше виділяє тепло при травленні. Можна комбінувати неплющений з плющеним. Важливо також, щоб коні могли виходити на зимове пасовисько, де із задоволенням збирають різні сухостої, вибивають з-під снігу корінці. По-перше, їхні організми, уже адаптовані до певних видів трав, таким чином поповнюються звичними для себе вітамінами й мікроелементами, по-друге, вони рухаються, проходять значні віддалі по снігу, пам’ятаючи з літа улюблені різновиди трав на різних ділянках пасовиська.
- Вода. У морозну погоду вона також має бути у вільному доступі постійно. Весною, влітку, восени коні на пасовиську їдять траву. З травою організм отримує до 70-80% вологості. Сіно має вологість до 17%, тобто, майже у 5 разів менше. Це означає, що різниця має поповнюватись за рахунок води. За таких умов їда буде достатньо зволожуватись і нормально перетравлюватись.
Чи варто вдягати попони? Наш досвід говорить про те, що не варто у 99% випадків. По-перше, немає жодної гарантії, що попону знімете Ви і тоді, коли захочете. По-друге, жодна попона не закриє рівномірно всю площу тіла. А це означає, що як мінімум - Ви внесете плутанину у належний зимовому періоду кровообіг.
Щодо обігрівання конюшні. Як на мене, немає більшої помилки аніж штучний обігрів конюшні: при виході з такої конюшні у коня - термошок, перепад температури у 30-40* (і жодна попона - не порятунок), або ж альтернатива ще гірша - коні цілодобово стоять у закритих денниках без сонця, без свіжого повітря, без руху і без спілкування.
