Увидела на одном форуме. Пробило. Мамы взрослеющих детей меня поймут.
Востаннє
Від миті, коли тримаєш свою дитину на руках
Ти ніколи не будеш такою як раніше
Ти, можливо, будеш нудьгувати за тим, якою ти була до цього,
Коли в тебе були свобода і час,
І ні про що особливе ти не дбала.
Ти пізнаєш втому, якої до того ніколи не знала,
І дні одноманітні будуть іти один за одним,
Повні годувань і дитячих відригувань,
Заміни підгузників і плачу,
Ниття і боротьби,
Сну і безсоння,
І це виглядає як нескінченне коло,
Але не забувай...
На все є остання мить.
Прийде час, коли ти востаннє нагодуєш свою дитину.
Вона засне на тобі після довгого дня,
І прийде той останній день, коли ти триматимеш на руках сплячу дитину.
Одного дня ти нестимеш їх на боці, а потім поставиш на ноги,
І вже ніколи не візьмеш на бік знову.
Одного вечора ти митимеш їхні голові у ванній,
І від того вечора вони захочуть митися самі.
Вони триматимуть тебе за руку, щоб перейти вулицю,
І потім вони ніколи не простягнуть для цього руку знов.
Вони заскочуть до тебе в кімнату опівночі, щоб ти їх приласкала,
І це буде остання ніч, коли вони це зроблять.
Одного дня ти співатимеш пісеньку про автобус
І відповідно жестикулюватимеш,
А потім ніколи вже не заспіваєш цю пісеньку дня них знов.
Вони поцілують тебе біля шкільних воріт,
А наступного дня захочуть іти до школи самі.
Ти прочитаєш останню казочку на ніч і витреш востаннє замурзане личко.
Вони побіжать до тебе із вікритими обіймами востаннє.
Справа в тому, що ти навіть не знатимеш, що це востаннє
Аж до миті коли вже не буде часу.
І навіть тоді ти не одразу це збагнеш.
І коли ти живеш в ці часи,
Пам“ятай, що цих митей так багато,
І коли вони всі позаду,
Ти благатимеш хоча б про одну.
Востаннє...