Наталія БІЛОВИЦЬКА30 травня 2014
ДЕРИБАН
Чи потрібні коні Україні?
Реорганізація державних кінних підприємств за короткий термін перевела їх із прибуткових у збиткові, знищуючи цю галузь у нашій країні
В Україні доводиться «до ручки», без перебільшення, вся галузь конярства. Як це робиться, кореспондентові «УК» розповіли співробітники Дніпропетровського та Запорізького державних кінних заводів (ДКЗ №65 та ЗКЗ №86), а також надані ними копії документів. Люди стверджують, що подібні схеми хазяйнування діють і в решті кінних господарств України.
А почалося все з розпорядження Кабміну від 01.12.2010 №2305-р «Деякі питання розвитку конярства» та наказу Мінагрополітики від 1 лютого 2011 року №33 «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов’язана з розвитком конярства».
За цими документами, державні підприємства галузі — 12 кінних заводів, 3 іподроми, 3 селекційних та племінних центри — реорганізовували в одне Державне підприємство «Конярство України» (директор Тетяна Ничепоренко) та створили на базі їх майна філії без прав юридичної особи. Людям на місцях пообіцяли, що реорганізація приведе тільки до покращення, а допоможуть у цьому нові ефективні інвестори.
І такого інвестора ДКЗ та ЗКЗ отримали — «спущене зверху» дніпропетровське ТОВ «Агрофармахім» («АФХ»). З ним були укладені договори про спільний обробіток землі, за умовами яких доходи сторони мали розподіляти згідно із внесками: 80% заробленого забирав інвестор і лише 20% кінні заводи! Які ж були внески? Читаємо, наприклад, договір між Запорізьким кінним заводом №86 (Сторона 1) та ТОВ «Агрофармахім» (Сторона 2) від 29.03.11. У документі зазначено, що внесок Сторони 1 — земельна ділянка, надана для спільного обробітку, площею 5 981,20 гектара вартістю 25 288 513 гривень. Натомість внесок Сторони 2 менш конкретний — «послуги, майно та грошові кошти у розмірах, необхідних для обробітку площ земельних ділянок», які мають подаватися в міру потреби фінансування робіт. Якщо рахувати 80%, внесок «АФХ» мав скласти понад 100 мільйонів гривень. Чи вклав інвестор у господарство ЗКЗ ці кошти, велике питання.
Від прибутків — на межу банкрутства
«Ми просили, щоб прокуратура розглянула законність цього договору. Вона передала питання податковій. І податкова у липні 2011 року дала оцінку, що вартість нашої землі в договорі вчетверо занижено», — розповідає бухгалтер, голова профспілки філії «Запорізький кінний завод №86» Галина Новак.
Господарство кінних заводів — це не тільки племінні коні й орна земля, а й поголів’я свиней та великої рогатої худоби (ВРХ). Така підмога дозволяла триматися на плаву й отримувати непогані прибутки, яких вистачало і на вирощування племінних коней, їхню участь у змаганнях, виплату податків і заробітні плати працівникам.
Та не минуло і року після реорганізації, як новостворене ДП разом з «ефективним» інвестором дохазяйнувалися до того, що ЗКЗ №86 опинився на межі банкрутства: скоротилося поголів’я тварин, зменшилася кількість робочих місць, зарплату людям почали затримувати на кілька місяців. Продукцію реалізовували за цінами, значно меншими за собівартість, кормів для тварин не вистачало. Якщо 2010 року господарство мало 441 коня, то 2012-го — вже 296. Відповідно, великої рогатої худоби — 525 та 174, свиней — 3728 та 2772. Донедавна прибуткове підприємство штучно заганяли у борг.
За неофіційними даними, ДКЗ №65 до реорганізації мав 3,5 мільйона прибутку, вже за рік — 12 мільйонів збитків. На папері ж показали 154 тисячі прибутку.
Як розповіли співробітники кінзаводу, тодішня головна бухгалтер підприємства, в якої вимагали здавати прибуткову звітність, відмовилася це робити і звільнилася. Натомість головбуху ЗКЗ №86 вдалося показати більш-менш реальну ситуацію: 2012 рік — 11,19 мільйона гривень збитків (плюс 15 мільйонів гривень боргу товариству «АФХ»), 2013 рік — 6,325 мільйона гривень.
Як розкрадають заводи
Щоб виростити трирічного племінного коня, необхідно витратити приблизно 60-65 тисяч гривень. Участь у перегонах, а тим більше перемоги, додають йому ціни. Шкода, але важко вирощених за державні кошти породистих коней останнім часом продають хіба що… на м’ясо. За безцінь — 3-5 тисяч гривень. «На заводі всі коні племінні. Але їх можуть перевести з племінного у робочий склад, щоб вибракувати. Ось зранку кінь племінний, а через 15 хвилин вже робочий», — розповідає голова ініціативної групи жителів села Вишневе Наталія Самойленко.
Вибраковують племінних коней із знанням справи «компетентні» комісії фахівців, що приїжджають з Києва. Кажуть люди, що дуже прискіпливі ці комісії — то зріст певного коня їм не сподобається, то як його годували. Чи щось інше знайдуть і вибракують гарного скакуна чи рисака, якого потім продають начебто на м’ясо. Чомусь разом із документами, де викладено родовід, продають. А через деякий час… кінь той бере участь у Росії (чи деінде) на перегонах, і призи здобуває!
«Ось ще як вони махлюють, — говорить Галина Новак. — Наприклад, 2012 року привіз «АФХ» два обприскувачі, трактор, сівалку, глибокорозпушувач, дві борони. Десь два тижні цим працювали. За правилами мав би бути укладений договір оренди. Але потім виявилося, що ТОВ надало нам послуги — з обробітку ∂рунту, з обприскування тощо… На суму 2,4 мільйона гривень! Фактично ми взяли техніку в оренду, мав бути відповідний договір, а заплатили, як за виконані роботи».
Торік працівники ЗКЗ чотири місяці не отримували заробітну плату. У липні зібрали пшеницю, стали її продавати, а зарплату людям не дають. Керівництво пояснило, що пшеницю вивозять за погашення боргів «Агрофармахіму». І три тисячі тонн пшениці з кінного заводу вивезли. При цьому жодної копійки на рахунок підприємства не надійшло. Коли на складі залишилося всього 868 тонн зерна, знову приїхали від «інвестора» забирати останнє. Тоді люди оточили вагову, викликали міліцію та прокурора. Пшеницю висипали назад, опечатали. І досі нею займається прокуратура, а зерно лежить.
У селі ні роботи, ні землі, ні худоби
Після зміни уряду активізувалися селяни і у Вишневому: збиралися на сходки, страйкували, створили ініціативну групу і розіслали звернення до можновладців. Пишуть, що людей працездатного віку, які роками працювали в кінному господарстві, звільнили (працюють переважно приїжджі, яким байдужа доля села), а до пенсійного віку їм допрацювати немає де. «Наші люди залишились соціально незахищеними, бо в єдиному в районі сільськогосподарському підприємстві працівники та пенсіонери не мають ані майнових, ані земельних паїв. Живучи в селі, не мають роботи і навіть можливості вести домашнє господарство, утримувати худобу», — бідкаються люди.
Крім того, Дніпропетровський кінний завод №65 є основним бюджетоутворюючим підприємством Вишнівської сільської ради. Як доповідав її голова Анатолій Аванісов у прокуратуру, велика заборгованість ДКЗ зі сплати податків стала головною причиною невиконання сільського бюджету. Це, звісно, не сприяє розвитку соціальної сфери в селі.
«Знищується тваринництво, бо зерно вивозиться інвесторами, а худобу годувати немає чим. Племінні коні, як корови, стоять у загонах, а не пасуться на пасовищах, вперше за всю історію кінного заводу! В тренінгу лише 15 голів коней, усе інше поголів’я лише годують на м’ясо», «Інвестори наробили боргів і теж невідомо куди поділись, оголосивши про банкрутство. Директор філії — Анатолій Писаренко — пенсіонер, який постійно лікується та відпочиває за кордоном. Його контракт з ДП «Конярство України» закінчився в грудні 2013 року, але він і надалі користується службовим автомобілем, йому нараховується заробітна плата».
У Запорізькому КЗ нещодавно добилися зміни керівника, а також виплати заборгованості із зарплати. Посівна розпочалася там за графіком. Чекають на перевірку фінінспекції. Натомість у Дніпропетровській філії, за словами сільського голови, у середині травня поля ще не засіяні, заробітну плату людям заплатили лише за листопад. І з’явився новий інвестор…
Iгор ШВАЙКА,
міністр аграрної політики і продовольства:
— Безумовно, конярство як галузь має розвиватися. Щодо подальшого існування ДП «Конярство України» — будемо розглядати кілька можливих варіантів виходу із ситуації. Для чого готувалося «Конярство»? Щоб його банально вкрасти. Для чого ми можемо його використовувати сьогодні? Для досягнення тієї формальної мети, яка перед ним була свого часу поставлена: це селекція, виведення нових порід, нормальний розвиток галузі. Якщо ми хочемо врятувати підприємство, то розуміємо, що паралельно іде використання земель. Ми чітко підпорядковуємо діяльність цього підприємства одній меті — щоб конярство було галуззю, щоб там була племінна справа, щоб там була участь у міжнародних змаганнях, розвиток місцевої мережі. У кожному великому місті повинен бути іподром. Це не зовсім сільське господарство, але це комплекс заходів. Щодо розпаювання земельних ділянок: безкоштовної роздачі земель в Україні не буде — ні в Академії аграрних наук, ні в «Конярстві».
Анатолій АВАНІСОВ,
голова Вишнівської сільської ради:
— Нині від кінного заводу надійшли податки лише за листопад. У господарство прийшли нові інвестори невідомо на яких умовах. Приїжджають чужі невідомо звідки і заробляють тут гроші. До мене щодня приходять селяни і скаржаться, що їм то газ збираються відрізати, то світло, питають: «Що ти зробив, щоб захистити населення?» Як бути, якщо людям по півроку не платять зарплату? На моє звернення до прокуратури надійшла відповідь, що відкрито кримінальне провадження, приїжджав близько місяця тому інспектор з праці для перевірки. Та керівник кінного заводу інспектора вигнав! Перше, що слід зробити, — позаплановий аудит підприємства.
Необхідно також зробити розрахунки, скільки потрібно землі для утримання конярства. Решту можна розпаювати і віддати людям. Чому сторонні інвестори можуть заходити у господарство, а наші люди — ні?
http://ukurier.gov.ua/uk/articles/chi-potribni-koni-ukrayini/ Прошло время, ситуация не изменилась.
