Сьогодні виїхала на Гуці верхи з Манюнею в поводу. От на кого хлиста зовсім не треба, її головне втримати, аби вперед не забігла. Ще бажано мати важкі бутси з металевими носаками, аби одпихати Манюню від Гуциного боку. tigra нас супроводила зі своїми двома, себто одна під сідлом і ще одна теж в поводу.
Зверху кобила виглядає як плюшевий диван, широкий та м'який. Ззаду - як великий шетленд, патлатий, з шиєю як колода. Я вже казала, що мені подобаються товсті коні? Оце моє, аби ще ледаченька була, то б зовсім моє було б. А так оце непорозуміння ще й підстрибує час від часу на всьому скаку од надлишку емоцій. На корді то ще нічого, а коли вона таке видає під сідлом в лісі, то лишається радіти, що не я зверху
Виглядало це так: їдемо парою риссю, і тут хоп! мохнатий м'яч одривається од грішної землі й підскакує кулькою, морду донизу, спину доверху, ще й лапами брик. Їдемо далі. Я: шо це було? Лєна ззаду: оце вона таке зробила, як любить робити в мене під сідлом.