Это письмо я размещаю по просьбе Ольги. Если кто-нибудь что-нибудь знает об этом, сообщите ей по тел. 067-913-47-57
Вершник загинув вдруге
Хочу розповісти про відомого в країні спортсмена-вершника, чудового тренера, історика, розумну, красиву, відважну, чесну людину - заслуженого тренера України Володимира Нагорного.
На коня Володимир сів в ранньому дитинств і все життя залишався з конями Строкову службу в армії Володимир проходив в колишньому Суворовському училищі, в якості особистого коновода маршала Чуйкова Одягнений був у довгу до п'ят шинель, чоботи зі шпорами, в петлицях перехрещені шаблі Такому вигляду дивувались навіть патрулі комендатури В обов'язки коновода командуючого військовим округом входила підготовка коней під паради Після закінчення університету, була можливість роботи в ЮНЕСКО, проте завадила травма ноги Працював головним хоронителем рідких фондів Державного історичного архіву В архіві йому не вистачало повітря, вітру в гриві, простору та коней.
Володимир сидів на коні як Бог Зазвичай командував кавалькадами, або їхав під прапором Разом із знаменитим та хоробрим спортсменом Берегом був учасником чемпіонату Європи в стипль-чезі, займався найбільш небезпечним видом кінного спорту - кінним триборством Коней було багато, всі вони були улюбленими, але «членами родини» залишалися Берег та Секрет Коні упізнавали Володимира по голосу та крокам, вітали його загальним іржанням і, як тут було не підійти, не огладити, не пригостити.
З 1977 року тренували в конкурі армійських п'ятиборців Колись сильна команда, не тренуючись на коні, займала останні місця За 9 місяців наполегливої та важкої роботи зі спортсменами та конями ми «народили» команду і в 1978 році армійці знову стали чемпіонами Кубку СРСР, чемпіонами в особистому першості СРСР, переможцями міжнародних змагань групи «А» За ці досягнення нам було присвоєно почесні звання «Заслужений тренер України» Ми учасники всіх поспіль бойових дій громадянської, ВВВ, інших історичних подій В кіно доводилось зніматися багато Бумбараш, Гадюка, Весілля в Малинівці, Вечір на Івана Купала, Ад'ютант його превосходительства, Право на любов, Праздник печеной картошки, Дума про Ковпака, телевізійні фільми Працювали зі зброєю, виконували складні трюки В один день були червоноармійцями, білими офіцерами, бандитами, ким завгодно Іноді доводилось корегувати, виправляти помилки режисерів-постановників, адже Володимир був істориком, гарно володів зброєю Ідучи галопом по полям та лукам, наші коні летіли над землею, немов два казкових птахи.
Загинув Володимир при виконанні службового обов'язку в липні 1979 року, коли нашому син\ було лише 8 місяців Як він любив сина1 Як і подобає, після прощання в колишньому кінному манежі Суворівського училища, в останній путь вершника, заслуженого тренера України Володимира Нагорного проводжали коні Один кінь йшов за труною до бульвару Леси Українки, інший, від воріт цвинтаря до місця поховання Коні йшли під чорними попонами, з чорними стрічками на головах, сумно опустив голови, плакали Під час прощального салюту, кінь не здригнувся, тільки важко зітхав У Коней є Душа, вони все розуміють Осиротіла без нього земля На могилі, у пам'ятника Нагорного завжди живі квіти, проте я не ревную, я радію з того, що його пам'ятають, а це означає, що він живий.
7 листопада 2010 року заслужений тренер України Володимир Нагорний загинув вдруге і, знову при виконанні службових обов'язків, але вже тих людей до чиїх безпосередніх обов'язків входить здійснювати охорону Міського цвинтаря «Берківці» Бронзове погруддя заслуженого тренера України Володимира Нагорного, який обіймає рукою шию та голову коня роботи народного художника України, академіка Академії мистецтв Юлія Сінькевича встановлений в 1980 році на військовій ділянці №77 перед першою річницею загибелі чоловіка, який простояв більше ЗО років зник Просто так, бронзовий пам'ятник масою, що перевищує 120 кг і має велику художню, історичну та матеріальну цінність на очах у відвідувачів цвинтаря зняти з гранітної стели заввишки 170 см без застосування спеціальної техніки неможливо.
Все, про що говорить на своє виправдання керівництво Міського цвинтаря «Берківці», виглядає, немов дитячий лепет Територія цвинтаря під охороною і відпиляти, відбити та вивезти улюблений та відомий всім пам'ятник фактично на очах у охоронців неможливо На сьогодні існує декілька версій викрадення пам'ятника Найбільш банальна це здача 120 кг бронзи на переплавку, проте алкоголікам та наркоманам простіше «нащиглити» фомками на могилах дрібнички у вигляді літер, невеликих барельєфів, овальних металевих фотографій, елементів огорож, а важка та габаритна фігура не їх здобич Друга версія, це викрадення, теж з наміром наживи, проте вже з подарунком другого життя художньому твору - продажем та встановленням фігури з головою коня у приватному маєтку цінителя мистецтва та любителя коней Милується скульптурою і не підозрює, що «прописав» у себе чужий надгробок! Мені ж підказує моя жіноча інтуїція, - пам'ятник заховали на цвинтарі, а крадії чекають на зручний випадок.
На щастя у мене залишився другий авторський екземпляр, відлитий в органічному склі, з якого можливо заново зробити форму, відлити, прокарбувати, додати бронзі благородної патини. Все це без авторського гонорару тягне на 35-40 тисяч у.е.
Два дні поспіль невідомі спортивного та некволого виду чоловіки здійснюють напад на операторів телекомпаній, забороняючи проводити зйомку на могилі. Виходить, охорона не бачить і не чує, як руйнують і викрадають пам'ятники, а як тільки дістають камери, вони тут як тут: розмахують руками, виривають камери, погрожують їх розбити. Сьогодні директор Міського цвинтаря «Берківці» Сидоренко Ігор Олексійович запевняє, що це найбільша крадіжка на цвинтарі та обіцяє поновити пам'ятник за рахунок Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО».
Майбутнє покаже, а поки, на «Берківцях» спустошена без нього земля.
Заслужений тренер України, дружина Ольга Сінькевич
