В квартирах не місце єнотикам,
в квартирах суворі порядки.
Єнотики шмигають носиком,
крізь грати просовують лапки.
Сумують за домом маленькі,
де луки і рідний ставок,
зітхають і плачуть тихенько,
звернувшись в пухнастий клубок.
Страждають так днина за дниною,
їдять ковбасу і консерви,
і снять, як їх друзі з родиною
ганчірки перуть біля верби.
