Коллекция стихотворений о лошадях

[Melody]

]

Марко Вороний "Різдвяна елегія"

Б`є за вікном копитом кінь. Туман
Гойдається і лине в ніч різдвяну.
Мороз синіє...І святий пеан
Гудуть осніжені соборні бані.
Гуде Різдво: лунають колядки,
В гудінні сяє вулик небозводу...
Тобі привітний рух дівочої руки,
А коням пити свіжу, зимну воду.

[Melody]

]

Ліна Костенко "Берестечко" (уривками)

Гармати гризнуть. Валить вітролом.
І треба ж так, щоб зливи саме впали!
Найгірше коням - коні під сідлом.
Татарин змерз, то спробуй його вкоськай.
Знамена зблякли і бунчук обвис.
І людям слизько, і коняці ковзько.
Упав гнідий - в багнюці заковиз.


Проїхав джура на коні учвал,
Вони давно вже ходять не в попрузі.
То він таємно коней напував,
Тепер пускає попасом у лузі.

Найбільш боюсь, коли у снах
Мені з`являється Гелена.
І я тулю те тіло крижане,
І кінь той мчить.
Той самий кінь зелений.
І кінь той мчить...
Колись наздожене.

Я кінь. Я не тягло. Я доброї породи.

Кінь такий зелений, груддя з-під копит.
В жилах твоїх, сину, кров моя кипить.

А кінь зелений уже хрипить.
Якими сльозами його окропить,
Яким заарканить його барканом.
Така мене мучилася бредня -
Допився до зеленого коня.

Зелений кінь - страшний, огнедихатий,
Пробив стіну і перекинув сни -
Кривава піна впала на тини -
І чорна жінка верхи на коні.

[Melody]

Микола Бажан "Слово о полку"

Масивні коні, п`яні коні
Мотуззя рвали, пруги шлей,
тягли в проклятім перегоні
Тупі потвори батарей...
Услід подоланій колоні
Тьма волочила мокрий шлейф
Квадратний крок і коней, і людей
Котився в строгім ескадроні.
Бійці замислились: "Ачей,
Іржатимуть ще їхні коні
Перед атакою на лоні
Бездонних галицьких ночей".

"Пісня бійця"

Бійці виїжджали, і коні іржали
(стримано в стременах сталь дзвенить),
А дим терпкий у полі, а в
Полі дим іржавий,
І слина з кінських губ -
Немов ковильна нить.

[Melody]

]

Расул Гамзатов

Я - джигит, и есть одна лишь
Просьба у меня:
Не входи, коль не похвалишь
Моего коня.

"Надпись на собственной книге"

Есть примета, какую века
Сохранили вдоль горных дорог:
Сможет конь пережить седока,
Если этот скакун белоног.
И на лоб лошадиный ладонь
Я кладу, не скрывая любви,
Ты меня, белоногий мой конь,
Как наездника переживи.
Лег на горы клубящийся снег,
Смотрят звезды сквозь щели бойниц,
Пусть и впредь продолжается бег
Мной подкованных белых страниц.[/b]

[Melody]

]

Расул Гамзатов "Надписи на седлах"


Сиди в седле, покуда не состаришься
Иль наземь, под ноги коню не свалишься.


Храбрец или сидит в седле,
Иль тихо спит в сырой земле.


Джигит, не примеряй меня
К спине не своего коня.


Тебе расти в седле, в седле мужать,
Оно тебе подушка и кровать.

[Melody]

]

Микола Бажан "Данило Галицький"

Вони ішли з лівонських володінь,
Щоб руську землю витоптав їх кінь.

Сичить земля під копитом коня,
Замшілу стежку морок заслоня.

Данило їхав. Гримотів за ним
Кінноти тисячикопитний грім.

Ударили важчезні скакуни,
Твердим копитом об труські лани.

Та гружений залізом битви кінь
Ногами загрузав у болотінь.

І рветьсязнавісніло із води,
Розладнуючи бойові ряди.

І, тремтячі, стріла свій дзьоб вгоня
В криваве око першого коня.

Шаліє кінь, зметнувшись на диби,
Вудила рвуть обвислий шмат губи.

Остроги порють ребра скакуна.
"Вперед!" - крик труб повторює луна.

Піднісся ніж - і цівка б`є густа
В коня з розпоротого живота, -

Він ще несеться, скровлюючи лан,
Та падають укупі кінь і пан,

Хропіння коней. Вигук. Гул копит.
Сталь цілить в сталь. Удар списа об щит.

Раптом хтось з купавин вирина
І падає під ноги скакуна.

Скакун реве, спиняє люто біг,
Аж лопають пітдтяті жили ніг,

Вриваються попруги на сідлі,
І кінь вклякає лобом до землі.

[Melody]

]

Ду Фу "Хворий кінь"

Ти скачеш довго долами,
Мій вірний коню;
Надворі зимно,
Й до застави дальній путь.

В пилюці з вітром мчиш,
Поклав велику силу,
Роки твої смеркаються,
І в холод захворів.

Кістки і шерсть твої
Як в інших коней;
Покірним залишився
Й донині - постарів.

Малі людці звуть тебе
Німою річчю;
А я розчулився
Й сумного вірша розповів.

[Melody]

]

Лидия Коваль "Ночь в степи"

Из-за леса ночь зарницею
В холки конские все метится,
По опущенным ресницам
Сон им льет с ковша Медведица.
Жеребенок жмется к матери,
Бока конского касается,
А рассвет вот-вот уж близится,
Утро раннее встречая,
В степь покатится, рассыплется,
Словно бисер мелкий, ржание.

[Melody]

]

Георгий Борисов (Болгария)

Я поднимался узкою тропой,
Крутой, как горный ливень. Он
Спускался медленно...И робко
Лишайник рос со всех сторон.
Спина его была полога
И, как дельфин, гола на вид,
Скользя, не слушалась дорога
Его разбитых в кровь копыт.
И только золотою дрожью
Светилась кожа в полумгле,
Как на жаровне угли Божьи,
Когда один Он на земле.
Я дал дорогу, встав над бездной,
Но краем глаза ухватил
И круп, и плоть с клеймом железным,
Но больше - не хватило сил.
А наверху, в плетеных кошах,
С веревкой, стертой по краям,
Нашел я хлеб, вино... О Боже!
И пил, и ел всю зиму я.

[Melody]

]

Вадим Квашнин

Так однажды сказалось и слышится,
Что никто от судьбы не уйдет...
Чу, мохнатые ели колышутся,
Да звенит под копытами лед,
И вокруг неторопкие, пешие
Равнодушно плывут берега.
Что-то призраки ухают, лешие...
И пугают меня, как врага.
А я еду рекою глубокою
И скрипит под полозьями лед.
А я слышу ту песню высокую,
Что никто на земле не споет.
Но разухалась нечисть поганая,
И гнедая от страха дрожит,
Надвигайся, судьба окаянная,
А - никто от тебя не бежит!
Собирай свою свору крикливую,
Расстилай на дороге змею.
Но, веселая! Но, торопливая!
И - проскочим свою полынью!

[Melody]

Пам`ятник бійцям-кіннотникам біля Москви



Володимир Сватенко "Вершник"

І коня, і вершника судомить
В підмосковній мокрій стороні.
Не вдалось кіннотнику додому
В Котельву дістатись по війні.
Навкруги непрохідь, буреломи,
Хащі, мохи й твань по нізині...
Полягли тут сотні невідомих
У болотній горній глибині.
Кінь і вершник - пам`ятник з бетону,
Поблизу ні житла, ні доріг.
Тут колись в кривавій обороні
Воїн з Котелівщини поліг.
В Україні полишилась мила,
Скільки літ все жде та вигляда
Отого, що любить і любила,
Як була ще дуже молода.
Промінцям так холодно ранковим,
Соловейків пір`ячко лине,
Вже давно відпали всі підкови
Мертвого цементного коня...

[Melody]

Микола Бажан «Біля Спаської вежі»

За тином, схований у тінь,
Іржав тривожно й лячно кінь, -
До нього лугом навпростець
Підбіг задиханий гонець,
Постоли вийняв, вклав сакви:
-   Рушай, мій коню, до Москви! –
Він не загається й на мить
І ось уже полями мчить.

Копито сніг примерзлий бє,
Луною дзенькіт віддає.

Не спотикайся, коню мій,
Лети вперед, скачи мерщій
І не лякайся, не хропи,
Уздрівши шибениць стовпи,
Проїдь, мій коню, спроквола
Повз чорне згарище села.

Стукоче кінь, об сніг, об лід.
Минає ніч. Зоріє схід.
На ранок заїздить гонець
В укритий лісом хуторець, -
Там, біля хати, зупиня
Козак спітнілого коня.

Вперед! Метнувся кінь. Поніс.

Стенувся й зашпортнувся кінь.
Забила піна з губ коня –
В чагар стрибнув він навмання,
На задні ноги впав, поник,
Повільно валячись на бік.