Історії з аматорського життя

[Nadiya]

Покажу, де ми вешаємось.

[Nadiya]

Гуцулка не забула, як треба поводитись в лісі. Вчора додому трошки підгрібала, а сьогодні доста було легко повід натягти.
До речі, кроком у бік дому вона теж вміє гребти :-) в неї крок дуже дрібний, й вона часто-густо патицями перебирає, наче їжак. Тут мені совість не дозволяє стримувати - не летить же, й під ноги дивиться, тож най дріботить, як їй треба.
На ній добре по лісу блукать: під гілкою нахилиться, крізь кущі пройде, канаву перейде, в заростях обережно ноги переставляє. Я повернулась вся в листі, з-за пазухи витрушувала. Галактика б десять разів відмовилась, вона вередлива на теє.

[ok!]

Собака знову в формі? Гарно, мабуть, отак по лісі вештатись, ще б компанія була.

[Nadiya]

Так, собака одужала. Потроху втягую її. З Гуцою ми більшість часу кроком, то не перевантажується.

Нам, дурням, і самим не нудно!

[Nadiya]

В суботу перевіряла стару занедбану дорогу. Ще рік тому по ній проїжджали машини, а зараз так сильно заросла акацією, що аби знала, не сунулася б. Подряпини на руках (відхиляла гілки), на підборідді (не всі встигала відхиляти), знервована кобила, що намагалась якнайшвидше пробити собі дорогу, краще - галопом. В одному місці ми навіть посперечались: Гуца спочатку задкувала на дотик ноги, потім спробувала пролетіти з заплющеними очима, а коли я не дозволила, трошки піді мною пострибала. Я вже думала, чи злізти й повести в поводу, чи що робити. Стоїмо. В Гуцулки, мабуть, макітра швидше за мою варить, бо я ще не встигла прийти ні до якого висновку, як вона прийняла рішення й пішла вперед. Прогулянка кроком потягла майже дві години, й ми обидві добре-таки натомились.

А ще нас поздоровили з днем автомобіліста. Тепла компанія з двох машин зручно розташувалась в обжитій місцині. Сказали, хоч у мене й не машина, але все одно поздоровляють.

А ще я почала займатись із тренером на Галактиці. З виїздки, правимо мою посадку й кобиляче управління.

[Nadiya]

Нічого цікавого не відбуваються. Йде планомірна робота з конем та зі мною, та за нами обома, ніяких тобі великих проривів, потихеньку-полегеньку. Хвалитися нема чим, вагомі результати будуть нешвидко.

Сухо, дощів немає, морозів теж, саме працювати й працювати.

Нещодавно покарала собаку за те, що на полі тікає й не вертається, як гукають. Заходимо в двір, а собака десь віється. Замикаю хвіртку, чекаю. Прибіга, стрибає під тином аби впустили. Йду до хвіртки, розказую собаці яка вона нехороша, розвертаюсь і йду! Лишаю її за хвірткою. Потім повертаюсь і впускаю. З того часу слідкує, де ми є, аби не проґавити й не лишитись за воротами.

[Nadiya]

Цими вихідними ліньки мені було сідлаться, тож відпускала кобил по двору побігать. Город вже прибраний, купи піску та гравію навряд чи на заваді стануть, а все інше нехай оминають.
Коні вже не скубуться. Разом гасають, сумирно носами обнюхуються, тільки загривки ще одна одній не чухають. Разом і пасуться, крику та махання не було. Заводити їх просто: береш Гуцу за недовуздок і ведеш, а Гадя навкого біга, і так до самої стайні. Собака під час перегон до коней не наближається, мабуть, копита вселяють повагу. Довелось лиш рятувати полуницю й часник, бо Галактика так і намагалась по ним пройтися. Дерева не поваляли (деревцята - скніють вже другий рік без поливу, самі тички не вищі за людину), а граційно оминали. Гуцулка не пропустила нагоди викачатись на чорноземі, добре що дощу не було. Аби знаття, що не побіжуть по сусідським городам, я б відпускала на поле, та ловити їх по всьому селу немає бажання.

[Nadiya]

Історія №25

Мімімішна

Те, що мої кобили не тримають ноги, я знала давно. Тобі треба розчистити - ти й тримай. Тож кожного разу в мене після розчистки болять спина й ноги, хоч більше ніж дві ноги за раз я не роблю.

Але сьогодні Гуца перевершила саму себе: поки я тримала її задню ногу й пихтіла з ножем, вона зручніше вмощувала на мені свою сраку. На тички не реагувала. З одного боку важкувато, а з іншого - ви ж не зганяєте кота, якщо він прийшов порадувати вас своєю присутністю, навіть у самій незручній для вас позиції. Щось таке я й відчувала.

А потім ретельно начищені коні бігали у дворі наввипередки й качались на городі. Гуца терпляче чекала, поки я випущу Галактику, й лише разом із нею дала чосу. Сусідська дітлашня вилізла на комору аби видко було, а я придивлялась, чи добре кобила ставить ноги після розчистки. Сподіваюсь, раз Гуцулка стрибала й носилась більше від Галактики, то ніщо їй не муляло.

[Nadiya]

А в нас зранку сніг з дощем. Вірніше, крижана крупа з водою. Спочатку біленькими цяточками всіяла шию Галактиці, а потім вчесала так, що, аби це був дощ, то були б мокрі по самі вуха. Закінчили, позлазили - через півгодини все минулось. Чого б то було погоді не зачекать?

Спробувала нові штанці: тепло, сухо й мухи не кусають. Трошки роздерла їх об цвях, бо дивитись треба куди йду. Шкода, але сама винна.

Сьогодні відчула, що універсальне сідло вже не таке зручне після виїздкового. Нога не прикладається. То я раніш п'ятою колупала, то однаково було з якого сідла.

[Nadiya]

Знаєте, що уві сні важко вільно й швидко рухатись? Ноги заплутуються, і таке інше.

Сьогодні мені наснилось, що мої рухи вільні й невимушені. Я верхи на коні. Моя кобила гнучка й слухняна, виконує "приймання" (принимание - перекладіть будь ласка), причому в житті я не знаю, як це робиться. Шкода, що дійсність дуже далека (((

[ok!]

Можливо, вам, як Менделееву, сниться омріяна таблиця 

[Evelle]

  Мені снилося як я їду верхи задовго до того, як  я справді сіла в сідло. На диво, відчуття у сні та наяву збіглись.  Наші сни, то така цікава штука. 
А може це підсвідомість каже що вже пора пробувати робити ці приймання в реальності, бо вона вже готова, от  хай мозок й тіло підтягуються.