Як же добре сідлати кобилу майже кожного дня! Така спокійна, така чутлива, так добре мене розуміє.. і, тварюко, розуміє, коли можна скласти лапки на шию! Сьогодні з більшості заходів на 80 см були викручування вліво. І яка майстерна сволота! Впритул завертаю, аби не було куди відходити, повід коротко, нога, і все одно: хлобись! І ми вже обійшли. Ледь не звалилась. Зате галопували доста, аж вся змокла. Кобила теж, до речі.
Дуже шкодую, що нема часу на іншу. Гуцулка обурено вибиває двері та оре. Я б її теж в лісок, на зручній для неї швидкості, але треба ще й на роботу ходити. Може, приїжджати о шостій ранку? Чи краще не спати взагалі?
Собака з вибриками. В лісі не тікає, але на робочому полі їй нудно, тому або дивитись на неї без упину, або піде сусідів провідувати. Сьогодні втекла навіть з очей, лише хвіст заметляв по бур'янах, вуха затулила, морду одвернула і вже не бачить і не чує. Тож ми одробились, зайшли й зачинили хвіртку. Побігай собі, тварюка, поки я про тебе згадаю. І таки побігала! Я її вилаяла, потім пустила в двір, а потім ще змусила до мене підійти. Ото було кіно! Я гукаю, вона до будки - згадує, що її звідти тягано, тікає до стайні - а там нема де сховатись, туди-сюди - ніде! Підібгала хвоста і йде. Добре, кажу, молодець.