...
Посреди широкой степи
Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане,
Над рекой могучей,
...
Переклад, до речі, містить грубий перекладацький ляп. Результат неправильного тлумачення міжмовних омонімів (вони ж - "облудні друзі перекладача"). Шевченківське "на могилі" = на кургані, тобто на узвишші, звідки можна вільно бачити і степи, і Дніпро, а перекладач, замість того, щоб "піднести" бідного Шевченка над землею, "закопав" його нижче рівня степу.
Щоправда, перекладач все-таки згадує "курган", але не на його місці, а там, де мала бути "круча". Не подумайте, що я чіпляюся до слів, але як перекладач можу сказати, що поетичний переклад тим-то і є такий складний, що передбачає не лише перевираження формальної будови вірша, але й передачу символів, які туди заклав автор. Цей переклад хоч і читається дуже гладенько, але він сильно змістив акценти. У Шевченка вся символіка вказує на піднесеність спостерігача, на образи висоти, повітря, простору, звільнення духу. А від перекладацького "риття могили", перепрошую, повіває могильним холодком. Духовне переходить в тілесне, бо викликаються інші образи - земля, вогкість...