Сомнения Чепиноги.
Vitalii Chepynoga
43 мин. · Киев · отредактировано ·
Ех, бл*… В одном шагу, так сказать, од благополучія і стабільності… Прєрванний польот… (Це я про себе)…
А тепер по-суті. Ця Рада була, звичайно, “нікакая” і не заслуговувала на життя. Давно потрібен новий парламент країні. Але я бачу кілька небезпек, а також маю кілька риторичних питань, пов’язаних з формуванням нової Ради.
1. Не знаю, чи варто було оголошувати вибори в країні, яка фактично знаходиться у фазі війни. Це, як не крути, додатковий фактор дестабілізації.
2. Гроші. Вибори – досить дороге задоволення. Армія сьогодні потребує значного фінансування, їй гроші потрібніші.
3. Вибори, скоріш за все, не вдасться провести у всіх регіонах. Виникають питання щодо легітимності нового парламенту.
4. Мене турбує потенційна якість команди Петра Олексійовича. Навіть до Київради недавно збирали людей “по сусєкам” і назбирали, скажемо чесно “всякого”...
5. Мене також хвилюють рейтингові розклади. При всій повазі до Олега Ляшка, не хотілося б бачити на першому місці після виборчих перегонів Радикальну партію, бо це не найкраща тенденція для нової країни.
Але, на щастя, всі ці застороги і небезпеки нівелюються однією фразою, яка вчора, мабуть, прозвучала у дуже багатьох будинках та дворах країни. Фразою, яка найконцентрованіше виражає ставлення народу до нинішніх народних депутатів:
- Куме, чув? Раду розпустили!… - Да? - Ну і х*й з нею!...