У можновладців у штаті є така собі скромна й непомітна, але розумна і потрібна людинка як спічрайтер. І якщо у тих-таки можновладців вистачить глузду вивчити (або хоч проштудіювати) те, що їм напишуть на листочку, то вони можуть говорити, як Цицерон. Але ж ні, більшість із них або не вміє читати, або занадто самовпевнені й вирішують, що знають краще, що і як їм говорити. Ось тоді й виходять Ахматови/Ахметови, Чехови, а також Південні й Північні Осетії та безліч іншого. Слова правителів минулого їхні сучасники розхапували на афоризми, а слова наших "очільників" розхапують на анекдоти.