Історія №6
Гуцулка
Насправді вона за документами УВП, а гуцульського в неї лише ім'я. З'явилась вона у нас несподівано, десь так, як у Арфи жеребчик - а чом би й ні. Вирішили ми вдаритись у парковий бізнес - недорога коняка, літо, діти, всі заробляють, і ми зможемо.
Із того бізнесу в мене за півроку лише зросли видатки, а ще через півроку я зрозуміла, що воно мені потрібне, як собаці блохи. Бо всенькі вихідні стирчати в парку немає ніякої тобі радості, а видатки таки ростуть. Але поганий досвід ліпше, аніж ніякого.
За цей час я здружилась із Гуцулкою. Це була перша кобила в моєму куцому житті, що не намагалась скинути, не ставала стовпчиком та не носилась, як навіжена. Ще до купи анічогісіньки не боялась. Я приїжджала до неї перед роботою, та обіцяла кобилі обов'язково її викупити.
Та не так сталось, як гадалось. У співвласництві вже є Арфа й Гуцулка, в мене ще висить Галактика. Я могла викупити або обох, або лише Арфу. Трьох кобил я б не потягла аж ніяк, не так за грошима, як за часом. Що Арфа принесе з табуна вавку в голові, я ще не знала, тож вирішила зупинитись на ній. А Гуцулка тим часом стояла поруч, і я мала нагоду з нею працювати.
Поки Гуцулку не продали. Мені чесно запропонували її викупити, дешево. Ми з чоловіком сіли та й порахували, що вільного часу в мене досі не вистачає, з Арфою працювати треба, тарганів виганяти, і, якщо я викуплю ще й Гуцу, то вона буде лише їсти та нічого не робити. Бюджет в нас сімейний, тож прислухатись лише до власних примх я не могла. Гуца поїхала в добрі руки.
Але лиш на тиждень! За цей час новоспечений володар вирішив, що Гуца надто тендітна для нього, йому аж шкода було на неї залазити. А я остаточно впевнилась, що з Арфою в нас різні шляхи. Тож ми з ним зробили вигідний (як на мене) обмін. Сусідські діти проводжали Гуцу зі сльозами на очах, зустрічали зі сльозами радості.
Мені люди казали, нібито я впорола дурницю, що Арфа молодша, сильніша, та й до спорту придатна. Але я не спортсмен.
Казали, що то вона дуркує, поки холодно та сніг в пику віє. Але потім буде дуркувати від того, що весна й тепло стало, потім - від дощика, вітру, квіточок... кожного разу знайдеться привід, а я слабкий вершник.
Казали, віддай її на підготовку до спортсмена, вона будет коштувати втричі дорожче. Але то непевний шлях, чи продасться чи ні, я Галактику кілька років продавала, та й годі сказала.
Тепер маю конячку, що (тьху, тьху) не виглядає на свій предпенсійний вік, та щаслива (я) до всирачки. Буду її тримати до скону, і най це трапиться лише через багато років. І, звісно, ніякого паркокатання.


