История моей конной жизни

[Kosichka]

Привет, народ! Читала читала ваше и захотелось завести своё. Ну я в смысле дневник.  8)

[Kosichka]

Болею лошадиной болезнью сколько себя помню. Все игрушки, рисунки – лошади. Но записалась в конно-спортивную школу только в 12 лет. И не как все нормальные люди в сентябре. Нет. Меня туда припёрло в холодную дождливую суботу первого ноября. Как сейчас помню: противный моросящий дождик, манеж, а на нём ЛОШАДИ. В конюшню заходила с благоговением, как в самый священный храм.
Взяла у тренера заявление и пошла домой. (Перед этим просидев на манеже добрый час, любуясь лошадьми.)
Вот так и начиналась моя конная жизнь – весело и беззаботно. И кто мог представить, что впереди меня ждёт столько подводных камней.

[Fabiola]

Привет, народ! Читала читала ваше и захотелось завести своё. Ну я в смысле дневник.  8)

Хє-хє... аби я тобі піджопник не дала словами "я в твій щоденник фоти викладу" до сих пір би возькалась   ...вітаю ... ну шо, давай колись, як ти докатилась до такого життя а я поки що підготую шось спешиал фор ю:)

[Kosichka]

Ну - ну. Я конечно знаю, что ёж - птица гордая... Но и самой давно хоталось. Хотя плной искренности не получится.

[Fabiola]

А от шо згадалося мені - таке маленьке дівчисько, з косою більшою за свій зріст, дуже рідко катаючуюся на коні (до сих пір не знаю на кому ти тоді їздила), але завжди шось ковиряючуся біля коней ... і гребеться і гребеться собі тихенько так ...   ... а потім я пішла зі стайні і шо далі з тобою було не знаю, поки ти в СНАУ не перейшла ... в нас теж і греблась і греблась ...   зате хоть Катюха завжди чистенька стояла ... короче Бобрик в твоїй особі заробив собі нормального "гребщика"  

[S'pain]

с открытием))) 8)
историю "болезни"в студию

[Kosichka]

Хи-хи. А ты злючечка. Ну свой первый розряд я хотя-бы чесно выгребла. (В отличии от некоторых). Я не о тебе конечно.

[Kosichka]

Продолжение.
Заполнила заявление – прилетела на конюшню. И посадили маня на первую в моей жизни лошадь. Звать Сенатор (Сеня).

Фотка с моего первого лета на конюшне. Я и Сеня.
Жаль фоток с ним больше нет, хоть и проездила на нём всю зиму и весну.

[Fabiola]

Я не о тебе конечно.

Шоб ти знала,свій другий мені написали,коли за три дні до змагань посадили на Єквілібра (я на стайню випадково нарисовалася)  ... я його потім на Віолі підтвердила аж через рік,але факт є фактом ... так шо мій другий тепер теж чесний, тим більш, шо на кобилу крім мене рідко хто сідав ... гадаю, що маю право говорити про те, що підготовка Віоли - це було моїх рук справа... а то вже як я її готувала - зараз плоди пожинаю 

ммм....фотка не відкривається шось

Сєнька дуже класний коник ... був ...

[Дарьюшка]

Очень интересно)  8) продолжайте, пожалуйста)) 

[Сергій]

Тут і мені приємно буде згадати  Як раз це був один з перших разів, коли я прийшов на Веретинівку просто пофотати коней, одразу помітив маленьку дівчинку з довгою косою, про це вже кожен може сказати та й майже друге прізвище вже, але дійсно тобі пасує і до нинішнього часу !  :smile3:  ( якщо знайду, то в мене десь і фотка повинна бути з тих часів )... І кожного наступного разу, я помічав, що Оленка постійно піклувалась про коней, як вже казала Маша, "греблася" поруч : то пасла, то гуляла... Як на мене це невід'ємна частина від усієї цієї справи !!! Сам спорт просто нічого не вартий, якщо людина не приділяє уваги та почуттів, якщо не вибудує дружби ! Я постійно помічаю, що в спортивному середовищі, хочеш не хочеш, але люди забувають про свої стосунки з конем, часто амбіції заполоняють всю увагу, і втрачається саме важливе... Але це зовсім не стосується Оленки "Косички", просто повторюсь - небагато я зустрічав на стайнях людей з таким гарним відношенням, і тому так вже запам'яталась серед багатьох !
ПС : фотка з Сенатором просто супер, такі щирі кадри бувають дуже і дуже рідко, приємно дивитись на обличча, що сяє наче Сонечко !  :smile3:
Чекаємо розповідей ! 

[Fabiola]

   обрізала Лєнка косу ...трошки правда ... але вбити мало  ...я так нею (косою) пишалась