Їхала я вчора на СКА, а попала в Бартатів. Конюшня там така що око милується, а душа радується - велика, тепла, в коней автопоїлки, крита бочка з освітленням, заводиш коня і корди не треба, стоїш з бічиком посередині і тільки підганяєш коника, а манеж ммм з біленьким пісочком, ліс зовсім близько, всі удобства для людей. Коней багато, всі такі ласкаві і спокійні, після того як я трошки пороздавала яблука одна кобилка вирішила попросити в мене ще - висунула голову і тягнулася до мене, я підійшла поблище, а вона почала так акуратно щупати губами мою руку і відкривати рот, це напевно в неї означало "дай"
Самий головний там жеребець-мачо Павлін, вилітає з конюшні до кобил як ошпарений. Вживу він ще ефектніший ніж на фото, просто красень.
А як ми в ліс їздили, після першої поїздки я була просто шокована, в очах блимало, в голові туман, серце скакало
Почистили, посідлали і поїхали в ліс, погода якраз була сонячна, в лісі красота. Спочатку я ужасно відставала, їхала тримаючись за ручку в сідлі, поводи тільки так між пальцями зажала, ну їхала на автопілоті, куда кінь туди і я
В лісі обійшлось без пригод, а от коли виїхали в поля о тут я відчула і страх і паніку і шок
Автопілот вже не спрацював і кінь почав крутити мене в різні боки, якісь мужички в полі ржали і підкрикували "вйо", а я згадувала що не їздила ще галопом. Мене пересадили на іншого коня і тут я відчула себе жокеєм, кобила як понесла мене галопом по полю по прямій
, шапку мені здуло, а я тільки думала щоб не випасти бо би так і залишилась лежати в тому полі
Але все Ок якимось чудом я зупинила кобилу, адреналін в той момент зашкалював і я починала розуміти що це було. Ніколи б не подумала що перший раз галопом поїду в полі. Після галопу в полі я вже набралась сміливості і взяла поводи в руки, про тримання за ручку забула. Назад по лісі їхала тримаючись тільки за поводи. Наступний виїзд в ліс також не обійшовся без втрати шапки, але вже не в полі, а на гіляках дерев і не без галопу, але вже в лісі, тоді в мене паніки не було, я трималась за поводи і старалась зловити темп. Ось так несподівано збулось ще одне моє бажання і я стільки вражень за один день получила, напевно більше ніж за всі заняття взяті разом, зато тепер вже нічого не боюсь і знаю що галоп не такий страшний.
