Их учить надо а не корить.
у кожного свої функції
Учити мають учителі, а не коневласники. Учні-студенти мають учитись і розуміти, що незнання і невміння коневласниками толеруватись не будуть.
А зараз навчитись (якщо хтось хоче вчитись), можна: в інеті - маса інформації, існують гранти і програми для навчань за кордоном (з форуму, здається двоє дівчаток вчаться), семінари.
Але крім можливостей ще має бути бажання. А з ним якраз у 90% майбутніх ветів проблеми.
Про рівень козелецького фахівця писала. Факт - більшого дурня не зустрічала.
Ще один "вет" прийшов підробляти конюхом. У перший вечір потягнув конячу миску, насипав прального порошку і замовчив свої джинси.
Ще одна ветеринар-суїцидниця (є тут на форумі) набирає шприц, підходить до коня ззаду і лупить укол в попу. По факту - як виявилось, колоти взагалі не вміла. Але дуже треба була робота. І в той раз їй повезло.
Аспірант НУБіП, пише кандидатську і веде семінари(!!!), - не вміє вколоти в/в.
Ветеринар, з дипломом, гоцає на власному хворому коні, не знає елементарних нюансів конячого раціону, не має зеленого уявлення про вет.препарати, не кажучи про призначення чи наслідки. Домовились з нашим лікарем про практику біля нього на іподромі. Сходила два рази і плюнула...
Із останніх: восени взяли випускницю ЛНУВМ та БТ імені С. З. Ґжицького - "дуже хоче дівчина працювати з кіньми"! Не знала і не вміла нічого! Від слова "взагалі". 4 місяці вчили колоти, втирати. Дали купу книг по ветеринарії. Привезла ноутбук. Знову домовились з нашим лікарем про "практику" біля нього на іподромі.
На практиці - нуль ефекту. У конюшні її одну залишати боялись, бо щоразу щось утне. До прикладу. Я купую щонайменше три види сіна. Основне - пирейне. На морози - сіяне люцернове. Дві години дівчині розказувала про трави, показувала як яке сіно виглядає і де воно лежить у сіннику, пояснювала яке сіно (пирейне) давати як основне і яке ("білкове") поступово підмішувати, чому саме так треба робити. Після "лекції" минула година, виходжу у конюшню: по годівницях розкладено виключно люцернове сіно. 9 тюків нещодавно привезеної люцерни на 7-х коней!
Остання крапля. Глажу Тоху і наштовхуюсь на величезну гематому на животі. Розмір - більше долоні. Дівчинка кліпає очима і каже: "Ой, а вчора вона була зовсім маленька!". Чому не відреагувала відповідним чином, не втерла ліки, чому вранці не перевірила, зрештою, чому нічого не сказала - пояснити не може.
Рівень освіти випускників ветів - практично нульовий. Тому важлива практика біля досвідчених ветеринарів. А це означає, що повинна бути готовність кілька років попрацювати у режимі: "Піди, принеси, подай!" + системна робота над собою. Із тих, хто лізе до коней, далеко не всі на це здатні. Тому й бувають результати: зарізав коня і прокоментував "Я ж вчуся!".