Не, тут треба, щоб мушшина знав, коли воно нада, а коли ні. Бо наприклад коли я вивалююсь з ааагроменним кульком з конеречами, сумкою і шарфом у обох руках, а якийсь принц мені руку подає, щоб я за неї взялася - так і хочеться зубами за неї вчепитись.
А от коли я на шпильках і в платтячку виходжу з клятого Кашкая, припаркованого так, щоб і до тротуару далеко, і на дорогу не станеш і треба розкарячуватись (чому не можна паркуватись нормально?
) - то подана рука була б в самий раз, я б у неї учепилась і хоч так більш-менш шляхетно з машини вибралась.
Тому "во ізбєжаніє" і знаючи мого коненелюба, ще сидячи в машині командую - вийдеш і руку мені подаси.
