Теперь подходим к самому интересному: что конкретно нужно изменить в законодательстве и каков механизм изменений. Я не юрист. Но можно же сделать доброе дело: рядом столько светлых голов, составьте документ, найдем юриста (ну не самая это большая проблема) и будут вам (и нам) необходимые реформы. Ой, давно бы так.
Моя особиста думка, яка не претендує на щось більше:
Варто було б зняти обов'язкові вимоги до суб'єктів племінної діяльності щодо кількості поголів'я. Для кінного завода це, якщо не помиляюсь, 60 маток і 6(?) жеребців-плідників. Яка користь від такого табуна, якщо завод не здатен прогодувати стільки ротів? Худі, виснажені матки дають біднокостих "недокормишів", з яких потім хороших, міцних спортивних коней уже не зробиш, враховуючи в яких умовах проходили їхні формувальні роки. Не крити частину маток завод теж не може, бо є обов'язкові вимоги щодо виходу лошат. Це теж, на мою думку, суперечить здоровому глузду. По кількості жеребців теж є запитання. В ідеалі жеребця треба підбирати взагалі для кожної кобили індивідуально. Навіщо зобов'язувати завод тримати своїх жеребців? Чому завод не може брати в оренду жеребця (чи посилати кобил, чи закуповувати спермопродукцію) кожного року залежно від того, які крові чи якості їм треба цього разу, а не крити "домашніми" жеребцями, тільки тому що їх все одно змушені утримувати, і треба якось виправдати їхню присутність? Тут ми підходимо ще до однієї абсурдної вимоги - тільки суб'єкт племінної діяльності (репродуктор, завод) може представити жеребця на атестацію. Приватному власнику в цьому відмовлено, хай навіть його жеребець буде тричі фантастичний.
Я вважаю, що потрібно вважати суб'єктом племінної діяльності будь-якого власника племінної тварини (навіть однієї кобили чи одного жеребця), який бажає таку діяльність провадити згідно з законодавством.
Але про це все вже говорено-переговорено, а віз і нині там. Отже, комусь такий стан справ вигідний.