Юлька, відпусти...і пробач... Побачиш, потім залишаться тільки найкращі спогади і все тільки хороше...Все таки який гарний був кінь... У наших серцях він завжди залишиться таким, яким він є на цих фотках... Просто коли прокручуєш все назад, завжди думаєш, що треба було зробити не так, чи дати щось не те, чи бути поруч в той самий момент.... Але, на жаль, чи на щастя час летить невблаганно і я к би ми цього не хотіли, а повернути його не можна. Та і рецепту одного нема: іноді треба бути жорсткішою, а іноді - навпаки просто повірити, довіритись комусь, чомусь; іноді - боротись до посиніння, а іноді пустити все своїм ходом, сподіваючись на прихильність Фортуни... Тут нам ніхто не помічник і ніхто не порадник, як не банально, але все таки - це Доля! Кажуть, що Бог забирає до себе тільки найкращих, найдобріших, най...най... у всьому! Будемо сподіватись, що Босіку зараз добре!