А який прикольний цей лук. Я тільки дізналася про нього. Сидить в своєму ЖЖ, а хто туди зараз ходить. Ну тепер доведеться ходити, смачно пише. А книжку його ніхто не читав? Варто? Я сьогодні в книгарню Є ходила, а там якась зустріч була, то не змогла подивитися.
Доречі, зустріч щодо українізації. Жіночка розповідала, що вона і лається, і скаржиться, а все одно в кафе якомусь там російська музика, і взагалі по кафе так. Кортіло з нею посперечатися щодо її методів і взагалі щодо мовного питання, але запізнювалася на зайняття. Але там така атмосфера була, наче ховали кого. Мову, мабуть. То я тут висловлю невисловлене, щоб не луснути. Мені вкрай не подобається тенденція захищати українську мову методом превентивного нападу. Україна тому таке гарне місце, що тут всім пофіг. Як ти розмовляєш, як одягнений, яка віра, яка шкіра, яка орієнтація. В нас така природа. Садочок красиво насадити, дім розписати, паркан прикрасити. Потім один перед одним вихвалятися. В одного те найкраще, в іншого те, всі задоволені, вчаться один у одного. А у нашого сусіда інші методи - зробити так, щоб всі були гірші за тебе, пригнічити, знищити, заборонити, чтоби чєго не вишло, не положено. Тоді він один найкращий, бо більше нікого нема. Нащо нам практикувати скарги і сварки, коли можна заохочувати і давати приклад, як ми завжди робили?
Дякую за увагу, мені полегшало.
