Імітатори реформ. Чому Захід має відмовити Порошенку у фіндопомозі та безвізовому режиміЄвроПравда вперше публікує статтю у такому форматі.
Це
editorial – текст, що не має персонального авторства, а відбиває одностайну позицію редакції "Європейської правди", підтриману редколегією "Української правди".
Весь час свого існування наше видання працювало над скасуванням візового режиму для громадян України в ЄС, ставши не лише головним джерелом новин в цій царині, але й одним з "адвокатів безвізового".
Навіть у найскрутніші часи на зламі 2015 та 2016 років, коли парламент саботував реформи, а уряд заглиблювався у корупційні скандали, експерти і журналісти переконували європейських політиків: неприпустимо втрачати віру в Україну. Європейський вибір – справжній, а надання "безвізу" лише допоможе країні виконати свої зобов’язання.
Тому головний сигнал нашої статті може здивувати багатьох.
Цим текстом редакція звертається до урядів країн ЄС та їхніх посольств: не скасовуйте візи, доки ситуація в Україні не зміниться кардинально.
Те саме стосується $3 млрд від МВФ та 1,2 млрд євро макрофінансової допомоги від ЄС. Хоча ми не маємо великих сумнівів, що міжнародні донори і без нашого заклику не надаватимуть кошти країні, що протягом тижня здійснила настільки стрімкий розворот у питанні боротьби з корупцією.
Така радикальна зміна нашої позиції – не випадковість.
Чому нині все інакше?Досі головними механізмами протидії реформам з боку перших осіб держави та провідних політичних груп було гальмування та імітація. Або ж рідше, коли дуже було потрібно - відверте порушення зобов’язань.
Такий витончений механізм, як "фальсифікація реформ", був швидше зброєю дрібніших лобістів – таких, як група Пашинського, що тривалий час намагалася і досі намагається проштовхнути корупціогенні законопроекти під вивіскою проєвропейських змін. Велику кількість таких ініціатив досі вдавалося відбивати.
У провідних політиків, мабуть, спрацьовував інстинкт самозахисту.
Антидемократичні зміни під європейською вивіскою були звичним прийомом режиму Януковича і переносити їх у нову реальність не хотілося. Хоча були випадки, коли уряд Яценюка теж намагався скористатися цим прийомом, але вони виявилися невдалими і зрештою завершилися відставкою Кабміну.
Та минулими вихідними ми знову перетнули червону лінію.
Є всі підстави стверджувати: до фальсифікації реформ долучилося керівництво країни.
Немає сумнівів, що спецоперація Держспецзв’язку із навмисного зриву атестації системи була схвалена на високому рівні. Так само очевидним є вплив "зверху" на главу НАЗК Наталію Корчак, яка цими днями неодноразово змінювала свою лінію.
"Європейська правда" вихідними опублікувала статтю Сергія Сидоренка, в якій названий політичний куратор пані Корчак та глави ДСЗ Леоніда Євдоченка. Обидва посадовці входять до групи впливу секретаря РНБО Александра Турчинова. Після публікації матеріалу до редакції надійшло ще кілька свідчень того, що наш висновок – правильний.
В неділю ми зазначали, що роль Порошенка ще потребує уточнення, адже гравці президентської команди публічно виступили проти запуску "неповноцінної" системи. Та й сам президент в четвер звернувся до народу з цього приводу, хоча його заява припускала подвійне прочитання.
На жаль, нині є все більше ознак того, що президент якщо не ініціював, то принаймні підтримав лінію фальсифікації реформ.
Полный текст по ссылке в названии.
