По результатам року - так, цікаво/професійно/цивілізовано/демократично, але...не вірно. Моя думка. Бо невідомо де, невідомо як, якомусь спортсмену-чемпіону те чемпіонське натхнення, знання, майбутнє може дати зоовсім невідома людина, яка, можливо, сама за все своє життя навіть на старт не виїхала, але робить зі спортсмена Чемпіона. А офіційний тренер, яких, знову ж таки, - гіпотетична ситуація, навіть не з`являвся тижнями на манеж чи просто не звертав уваги на "свого" спортсмена в кінці року "по результатам" стає найкращим. Звісно, це дуже стимулює...але одних. Інші - не витримують статусу, важко їм, та забувають про основу своєї професії та діяльності.
Я заздрю білою-білою заздрістю
, радію за тих спортсменів, які мали/мають нагоду тренуватись у одного, дійсно
свого тренера, хоча б невеликий проміжок часу своєї спорткар`єри, але ще приємлю такий розвиток подій: послухати (потренуватись у) гарних (!) тренерів, декілька (-ох), - і для себе відібрати саме те, що відчуваєш тобі потрібно. Деякий кооператив методик, сполучення думок. Але це потрібно відчувати, думати.
Ось..коротко.
А бесіда вдала і хай продовжується. Це ми на змаганнях бачимо, що у тренера чемпіон, а може ... зрештою, див. гіпотетичну ситуацію, що я навела вище.