0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.
А лошади есть?
Цитата: KRASAVA от Февраль 06, 2013, 09:47:13 А че делать?Пока ты была одна классная-я тебе не изменяла. (флегматично) вот так вот. ничто не вечно в этом подлунном мире...
А че делать?Пока ты была одна классная-я тебе не изменяла.
ззыыыыыыыы сижу перед компом, попиваю утреннее молоко с конфетами от ДР дочери и согласно машу гривой я тоже - дитя асфальта, сошедшее на землю нас много
Про життя в Києві.Я в місті зовсім інакша - холодна, стервозна, агресивна, пихата Можу нити Максиму за те, що мені сумочки хочеться за 3 тис.грн (уявляяєте, скільки картоплі за за можна купити), фиркати незадоволено на грязне таксі - короче, на перше місце виходять якість дурнуваті амбіції. Я в Києві прожила тринадцять років - мене місто зустріло дуже привітно, я без проблем вчилась (екстерном), мала гарне житло у жінки в котрої син жив у нас під час Чорнобиля, мала гарну роботу - зарплата 200 доларів у 2000 році була досить крутою.Все одно тягне і тягне додому!Інші дівчата з провінції працювали по трьох роботах, наймали для проживання кутки у мерзенних бабульок - а мене життя балувало і колисало як любу дитинку.Потім ми познайомилися з Максимом, купили квариту, народили двох діточок - а мені все одно по ночам снилися гори.Один раз я розплакалася почувши звук трембіти на Хрещатику.Перехожі на мене оглядалися а як так щиро і по-дитячому ридала, що навколо мене зібралася толпа і почали гроші совати - думали що я гаманець загубила.Уявляєте, стоїть доросла тьотька в дорогущому пальто, плаче і каже що до мами хоче!Рішення прийшло швидко - ми територіально не прив"язані до роботи, головне щоб Інтернет був.Запакули необхідні речі, запхали собак і розвеселою циганською толпою порулили на Косів.Як ми співали! Ми так всю дорогу співали, що нам люди махали руками і навіть гаїшники не зупиняли!Пам"ятаєте пісню Океана Ельзи "Я їду додому"?От разів двадцять проспівали, навіть собаки ззаді підвивали в ноти! Коли приїхали то жили в моєї тітки, всі в одній кімнаті - як у рукавичці!Я як дурбелик гасала боса по саду і ОБНІМАЛАСЯ з деревами.Добре, що дурку ніхто не викликав... Потім почали добудовувати будинок, купили ще й маленький по-сусідству, перевезли шиншилл і сковорідки - і почули що ми нарешті щасливі!В суботу їздимо на великий Косівський базар - купляємо будз, бринзу і купу смаколиків.Любуємося виробами майстрів-умільців - різьбленими рахвами та ліжниками.В неділю в залежності від погоди йдемо або на водоспади купатися або в ліс за грибами або до джерела з надзвичайно чистою водою, котра ніколи не портиться в банках.Раз на місяць їдемо в Київ - просто за шкірки себе тягнемо і заставлямо!Поруч живе моя мама зі своїми сестрами, так що для дітей няньок вистачає У місті якимось макаром відбуваємо час, як на ешафоті....У нас автобус "Косів-Київ" відходить у 17.20 а ми вже в третій годині на автобусній ошиваємося - просто дочекатися не можемо.По приїзду адаптація десь біля двох днів - як після доброї п"янки. Не хочеться нічого робити, дика апатія, роздратованість. Але і це проходить!І тоді я знову роблюся милою молодицею, щебетухою і триндичихою в минулому життті ми з Крассавою були сестрами .З кайфом риюся в городі, таскаю відрами курячі какашки під огірочки, знімаю дітей з дерев і іноді гаФкаюся з сусідами через їхніх мерзенних курей.
Цитата: Garmata от Февраль 06, 2013, 10:19:13 А лошади есть?Гармата, ты куда-то намылилась?
Зато ты самая классная номер одЫн!надеюсь выкрутилась?
Цитата: KRASAVA от Февраль 06, 2013, 10:26:41 Зато ты самая классная номер одЫн!надеюсь выкрутилась?(с досадой) Ах, оставьте...
И вабШе..Я это...Как его..Енотиков люблю!