Возвращаемся к истокам... если правильно заездить лошадь то она не будет постоянно лансадящим жирафом с придурью это раз.
По-перше, берейторам часто якраз і доводиться виправляти наслідки
неправильної заїздки чи неправильної роботи. По-друге, берейтор не завжди роками працює одного й того ж коня - від заїздки і до Великого Приза. Частіше за все коні у берейтора міняються часто: одному "лансадящому жирафу" мізки вправив, і коли спортсмен уже сам може з ним справитися, то коня забирають і дають іншого "лансадящого жирафа"...
А два если у берейтора плохая посадка то он и не сможет ни усидеть на козлах ни показать достойно молодую лошадь ( почему-то в ездах для молодых лошадей оцениваеться только лошадь, подразумевая что всадник и так достаточно опытен)
Давайте розберемося, що таке погана посадка. Наприклад, коли я пишу, що "берейторська", якщо можна так висловитись, посадка далека від ідеалу, то я не маю на увазі, що людина погано тримається в сідлі, бо тоді вона, безперечно, не має права називатися берейтором. Коли я пишу, що посадка псується, то це означає, що посадка має відхилення від картинки, яку судді бажають бачити на змаганнях із виїздки. Ці відхилення часто бувають якраз-таки дуже функціональними. Наприклад, якщо людина знає, що її кінь може козлити, як скажений, то вона, скоріше за все, сяде трохи більше назад, ніж це потрібно, а ноги відведе трохи більш уперед від вертикалі. Така посадка неправильна, але вона безпечніша. Якщо людина знає, що кінь схильний задирати голову, то вона буде нести руки низько. Якщо їй треба відпрацювати коня, то вона може як завгодно підняти/опустити/викрутити руки, головне щоб це принесло бажаний результат.
А в їздах для молодих коней можливо тому й оцінюють винятково роботу коня, бо розуміють, що від людини, яка показує молодняк, не варто чекати хрестоматійної посадки. У неї можуть бути трохи відставлені лікті, чи трохи зігнути кисті, чи трохи опущена голова, але головне те, що вона може продемонструвати сильні сторони коня.
До речі, не завадить також розібратися, хто що розуміє під словом "берейтор". Можливо, в нас такі різні точки зору через те, що в кожного своє уявлення про те, хто такий берейтор. Для мене, наприклад, берейтор і спортсмен - це різні поняття. Спортсмен працює над собою, ну, і мимохідь - над конем, під постійним чи, принаймні, періодичним наглядом тренера. Берейтор бере "неуча" чи важкого коня, проводить "роботу над помилками", вправляє йому мізки, готує до певного рівня і передає спортсмену, а сам, замість того, щоб спочивати на лаврах, береться за наступного "неуча".
