Шановний Романе Михайловичу!
Дозвольте мені, як магістру ветеринарної медицини та як аматору кінного спорту, не погодитись із змістом тексту вашого депутатського звернення. Воно дуже упередженим та суб‘єктивним.
По-перше, має бути представлене офіційне заключення аутопсії трупа тварини із зазначенням причини настання смерті.
По-друге, мають бути зібрані свідчення свідків загибелі коня Флірта у встановленому Законодавством України порядку – тобто або на прохання власника тварини або на вимогу клубу де прододилось тренування коня, або зібрані та документально засвідчені докази жорстокого поводження з тваринами зі сторони Михайла Пилипенка.
Дозвольте також Вам, як екс-міністру юстиції України та народному депутату нагадати зміст статті 62 Конституції України:
“Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і
не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде
доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком
суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні
злочину.
Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних
незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава
відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним
засудженням”.
Ваші вимоги, викладені у пункті 4 «Звернутись до правоохоронних органів з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності винних у смерті коня: берейтора, власників, ветаринарного лікаря та відповідальних осіб конюшні, де утримувався кінь Флірт та здійснювалась робота з ним;» - такими що не відповідають чинному законодавству та здоровому глузду.
Верховенство права, законність та неупередженість всіх учасників данного конфлікту, повинні переважати над емоціями чи особистими чиїмись амбіціями.
Sina ira et studio (без гніву і пристрасті),
21 січня 2008 року, Олег Павелиця
