Вікторія Наріжна, перекладачка, письменниця, спеціально для УП.ЖиттяНіколи не думала, що буду захищати українську владу від українських патріотів. Але зараз роблю це з виснажливою регулярністю.
Їм аби ділити портфелі. Крим уже продали. Чому не шукають Януковича. І головне: "Де Аваков?!"
Вигуком "де Аваков?!" я віднедавна почала називати певний тип критики на адресу чинного уряду. Не минуло і трьох діб від призначення міністра внутрішніх справ, як "диванна сотня" почала обурюватися, чому ніхто досі не сидить, чому не заведені кримінальні справи, чому, чому, чому…
І нічого, що кримінальних справ треба завести тисячі. Що країна зараз не може дозволити собі вибіркового правосуддя: тільки не після вакханалії Януковича. Що східні і південні області охоплені саботажем правоохоронних структур. Де Аваков? Як, нам підсунули звичайну людину в якості міністра внутрішніх справ? А де ж наш супермен, який може бути одночасно в ста місцях?..
Зараз те саме триває з Кримом. Виникає враження, що мешканці соцмереж (не всі, але чимало) категорично не розуміють, що російські війська неможливо виставити геть наказом уряду. Що Росія тільки і чекає кулі з нашого боку, щоб перетворити Крим на пекло. Що нелюдська витримка наших військових — це і є їхній подвиг заради держави, а воєнні дії ведуть зараз дипломати — і саме в цій війні найвищій наш шанс на повну перемогу.
7 березня мене за якимось бісом (уже не згадаю) занесло на урядовий портал. Спочатку я не повірила в кількість новин, які були додані цього дня. Потім порахувала. В середньому одна новина з’являлася раз на 10-15 хвилин. З 9-ї і до 19-ї години. І це були серйозні новини: про зустрічі на найвищому рівні, важливі домовленості, консультації. Детальні, сухі новини, без води та пафосу. Хіба що вістка про тиждень боротьби з глаукомою вибивалася з загальної інтонації воєнного зведення.
продолжение
http://life.pravda.com.ua/columns/2014/03/9/156440/
