Аудрюс Буткявічюс: «Ви повинні швидкими темпами під дулами рушниць ворога створювати свої війська»Аудрюс Буткявічюс, перший міністр оборони Литовської Республіки в 1990–1994 роках, підписант відновлення незалежності своєї країни. Його називають практиком «кольорових» революцій.У. Т.: А Путін піде далі?– Я думаю, що Путін підраховує можливі збитки. Реакція США доволі скромна. ЄС не показав, що є монолітною структурою; багато країн, які мають справи з Росією, бояться вводити жорсткі санкції, на словах виказуючи негатив стосовно її президента, але далі ніхто не піде.
І той розуміє, що це перемога. Єдине, що здатне змусити його підраховувати збитки – питання, наскільки Україна готова захищатись.
Якщо ви дасте йому чітке уявлення, що спроба взяти під політичний контроль вашу країну обернеться для нього не лише величезними втратами на міжнародній арені, а й смертю його людей, що він не зможе ввести політичного контролю, це означає, що є дуже серйозна можливість його зупинити.
У. Т.: Українські політики поводились адекватно під час революційних подій у Києві чи можна було спрацювати якісніше?– Те що, вони взяли владу, – однозначно грамотний хід. Бо, позволікавши ще трохи, дочекалися б тільки того, що легітимний президент закликав би товариша Путіна на легітимній основі навести порядок у братній країні. І ви не покричали б тоді. Отож-бо все сталося наперекір Путіну і зламало його гру. Тут 10 балів. Те, що вони не встигли підлаштувати важелі й ланцюжки керування, – це також питання часу. Критикувати найлегше. Очевидно, що інститути влади нині вибудовуються. Всі військові, безпекові та міліцейські структури були навмисне корумповані ворожою країною, яка мала план з’їсти вас і зробити Новоросію за всіма теоріями Дуґіна. Тобто вашій владі дуже важко. Думаю, її представники зробили достатньо, щоб Путін зрозумів: вони не кинуть карт, не втечуть, як Янукович, віддадуть наказ захищатися, і це дозволить міжнародному співтовариству прийти на допомогу.
Я хочу висловити головну думку, дуже важливу. Європейські країни, США, навіть Китай, вони дивляться, чим Україна готова пожертвувати заради своїх територій чи права жити так, як вона хоче. Якщо сама Україна не бажає жертвувати нічим, то чому повинен це робити болгарин чи поляк. Ну литовці – інша розмова. Ми всі трохи скажені, тому ми й тут.http://tyzhden.ua/World/106635
