Vitalii Chepynoga
8 мин. · Киев ·
Сестра дзвонить з Москви, питає, чи ми живі тут, і хоче передать якусь передачу... Ще питає чи працюють у нас магазіни і аптєки... Та жизнь тут, сложна канєшно, кажу, воєнне положеніє, кровіще, кишки на деревах висять, частічний канібалізм.... ще в мене найшли томік Єсеніна, то на мене тут охота зараз і облави... Про магазіни і аптєки нічого не знаю, бо я з нового року з погріба не вилазив, шо я ідіот... З предметів першої необходімості давно нема нічого... Передай, кажу, якшо можна питьєвої води, зеленки і пару бинтів (можна не стєрільних)... Ну і як місце останеться, то літр Хеннесі ХО, банку чорної ікри (та не отіє х*йні з якогось худого осєтра, а такої малосольної, з бєлуги, мелкозернистої, і дивись щоб на базарі вони тобі її ложкою не залізною давали пробувать, а фарворовою, бо вона од залізної портиться)... ну ще може дюжину устріц, Белон номер 2, тільки щоб лід був із Франції, а не з Росії... Тут цього зараз особо не хвата... А потом всплакнув, і поклав трубку... Ізвіні кажу нє магу говоріть, начинається бомбьожка, а потом намаз за Бандеру, врем’я нема... І як узнають, що мені був входящий з Москви, то мені тоді точно пісдєц...
