Maria Matios
31.07.14.
Оголосіть мені анафему чи звинуватьте у радикалізмі, але після того, як приїжджі проросійські молодики на Волині побили кастетами одного з найталановитіших українських письменників - Володимира Лиса, я би найтвердішим способом заборонила будь-кому із чоловіків мобілізаційного віку зі сходу давати притулок. Інвалідам, жінкам, дітям, людям похилого віку - навіть без розмов. Але не 30-річним жеребцям на Лексусах і Мерседесах із донецькими і луганським номерами, які наводнили Україну від Києва до Ужгорода, в надії на жалісливі серця українців, у розрахунках ще й на дармове житло і своє байдикування.
Пора речі називати своїми словами: свій дім повинні захищати чоловіки. У себе вдома. А ми їм допомагатимемо. У тому числі силами АТО. І ми зобов'язані допомагати тим, хто справді потребує допомоги, а не тим дармоїдам, хто обзиває лохами-западенцями своїх рятівників, та ще й може надавати стусанів за наше добро, вивішуючи російські прапори у дворах господарів, які дали їм прихисток.
Майдан і війна поставили дуже чіткі маркери на людях і їхніх вчинках. І на моїй свідомості також. Бо весь цей час мене переслідує солений смак крові поранених на Майдані, і теперішні жахливі воєнні рани наших хлопчиків.
