Надеюсь, Семесюка знаете.
Іван Семесюк
4 ч. · отредактировано ·
Щас я вам розкажу про валютний кредит.
Колись давно, в 2007-2008 році, я хотів купити тачку, саму просту, аби ганяла, і бажано нову. Бо тачки в мене ніколи не було, а було треба. Оскільки я трохи патріот, то задумав взяти нову Таврію, бля буду не брешу. Новєнькая хрустящая Таврія - що може бути краще?
Тоді їх вже знімали з конвеєра, і по салонах були залишки цих чудових підвод, по ціні щось близько 5000 уе. Я ж мав трьошку, а двушку тре було десь взяти. Позичити не вдалося і я попи*див в банк по гроші. Ну думаю, зараз як візьму грошей, як куплю Таврюху, як поїду по ділам. Х*й.
Був в трьох або чотирьох банках і всюди мені відмовили в кредиті, як я нє умолял. Там у них є списки (такі довгі) різноманітних професій, кому можна давати кредити, для порядку. Слова художнік в цих списках не обнаружилі.
А тоді серед митців була така ідіотська мода робити собі ахуєнні помпезні каталоги "подивись х*й-заказчік який я жирний художнік". Ну бо соцмережі ще не були настільки розвинутими як зараз, через що нині каталог художнику вопше не впився, натиснув посилання і ось тобі каталог.
То інші успішні митці мені порадили тіпа взяти свій каталог і помахати ним в кредитному відділі перед їб*льником менеджера, і тоді наче як тобі винесуть клумачок з грошима, бо їм треба бачити, що ти не лох, а в натурі чоткій вася.
А я був лох безкаталожний, як і по нині. Вобщем забив я на це діло прутня, за місяць-два заробив ще пять штук нормальних грошей і купив нову Ниву, бо чомусь давно про ту Ниву мріяв, видно ще з совкового дитинства невроз.
Машина гавно, але я про це тоді ще не знав. Ломалася, сцуко, постійно і люто. А тут раз - і криза 2008 року накрила суспільство рядном фінансової розпуки. Так накрила, що грошей на дорогі ремонти нового кацапського авта в мене вже не було. І на харчі теж. І на бензину. І на комуналку. Ні на шо.
То я продав цей страшний винахід московитської інженерної уяви аграріям в Сквирський район Київської області, а на отриманий зиск вигнав з батьком коробку будинку, в якому зараз живу, а на залишок десь близько року ми всією родиною купували смачні харчі, і жерли їх тихими безробітними ночами. Так ми пережили тодішню кризу, без боргів і без кредитів.
Мораль така, що треба бути похітрєй та поізворотлівєй і не боргувати, по можливості. А якщо вже попавсь - то не пи*ди, бо і так кругом така люта історична мить, аж страшно.